Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 р. справа № 2а-24890/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соколової О.А.
при секретарі Федорової А.О.
представника позивача - Ємельянова С.М.,
представника відповідача – Лоза Р.С.,
представника відповідача – Тіліченко Т.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м.Донецька про стягнення пенсії, призначеної у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.10 по 30.08.10 у розмірі 346 259,71 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м.Донецька про стягнення пенсії, призначеної у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.10 по 30.08.10 у розмірі 346 259,71 грн., позов вмотивовано тим, що Порядком, затвердженим сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 року № 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. УПФУ в Ворошиловському районі м.Донецька були направлені відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.04.10 по 30.08.10 у розмірі 346 259, 71 грн., які не прийняті Фондом у зв’язку з тим, що відшкодування адресної допомоги не передбачено Порядком. Пунктами 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення», ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що розмір адресної допомоги повинен відшкодовуватись Фондом, оскільки щомісячна державна адресна допомога виплачується з коштів, передбачених для виплати пенсії та державної соціальної допомоги.
Через відділ діловодства та документообігу суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м.Донецька заборгованість у розмірі 346 259, 71 грн., за виплату адресної допомоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, надавши заперечення, в якому зазначив, що згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника з цих причин, при настанні страхового випадку.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що за квітень-серпень 2010 року між позивачем та відповідачем, з розбіжністю, підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Водночас, згідно розрахунку, наданого позивачем, сума витрат на виплату державної адресної допомоги за квітень-серпень 2010 року складає 345 690,66грн., та 569,05грн. відповідно (а.с.5).
Отже загальна сума державної адресної допомоги, яка не прийнята до заліку відповідачем та виплачена управлінням Пенсійного фонду складає 346 259,71 грн.
На виконання постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України була прийнята 28 січня 1992 року постанова № 39 «Про створення Пенсійного фонду України», згідно пункту 1 якої було передбачено, що для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні створити на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
В пункті 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року у редакції Закону України від 17 січня 2002 року № 2981-II пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (надалі –Основи) перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац третій). Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII, які були ліквідовані.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого прожиткового мінімуму.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України відсутні витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.
Крім того, з положень ст. 21 Закону № 1105-XIV вбачається, що законом не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, згідно системного аналізу вищевикладеного законодавства України, суд прийшов до висновку, що жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату державної адресної допомоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька про стягнення заборгованості у розмірі 346 259,71 грн. за виплату адресної допомоги відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20 грудня 2010 року в присутності сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 23 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Соколова О. А.