ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 листопада 2010 р. Справа №2а-9998/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії:
головуючий - суддя Маргарітов М.В. ,
суддя – Папуша О.В.
суддя – Кірєєв Д.В.
при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення матеріальної та моральної шкоди
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
відповідача – представник за довіреністю Динда О.В.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України та просить визнати протиправним наказ Служби безпеки України від 07 червня 2006 року № 911-ос у частині звільнення позивача з військової служби, зобов'язати відповідача поновити позивача на військовій службі і призначити на посаду, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу і стягнути моральну шкоду в сумі 50000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Голови СБ України від 18 червня 2005 року позивача призначено на посаду заступника начальника служби - начальника четвертої групи служби організації капітального будівництва і ремонту Департаменту забезпечення оперативно - службової діяльності СБУ.
Наказом від 25 березня 2006 року займана ним посада була скорочена і наказом від 27 березня 2006 року він був зарахований до розпорядження начальника адміністративно - господарського управління.
Наказом Служби безпеки України від 07 червня 2006 року № 911-ос позивача звільнено з військової служби.
Позивач вказує, що знаходження в розпорядженні може продовжуватися не більше трьох місяців, після спливу яких він повинен був бути призначений на іншу посаду. Разом з тим, за час його знаходження в розпорядженні, жодної вакантної посади йому запропоновано не було. Іншу посаду йому вперше запропонували тільки 30 листопаду 2006 року, але вона була значно нижче за ту посаду, яку він займав раніше і її зайняття було пов'язане з певними труднощами - необхідністю переїзду в інше місто, відсутністю житла, а в нього на утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей і батьки похилого віку, у зв'язку з чим від займання даної посади він відмовився, як і від інших аналогічних пропозицій в подальшому. Позивачу було достовірно відомо, що на момент його звільнення була вакантна посада заступника начальника санаторію по економіці і маркетингу в санаторії "Черномор'є", яку він займав в 1999-2002 роках, після чого був підвищений на посаді до начальника санаторію. Дана посада йому запропонована не була.
Позивач вважає своє звільнення з військової служби незаконним, оскільки воно допускається тільки у разі неможливості подальшого використовування військовослужбовця на службі, тобто у зв'язку з відсутністю інших вакантних посад, а відповідачем всі вакантні посади йому запропоновані не були. Також вважає, що незаконним звільненням йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 50000 гривень.
Позивачем надані письмові пояснення по адміністративній справи (а.с.68-70, 204-208).
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуваний наказ прийнятій правомірно, а тому немає підстав для його скасування. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.22-23, 174-176).
Відповідач зазначає, що посада позивача була скорочена у зв'язку з оперативно - штатними змінами, які відбулися в СБУ. У період з 27 березня по 5 вересня 2006 року позивач знаходився у розпорядженні директора Департаменту господарського забезпечення СБУ. Йому пропонувалися наявні вакантні посади: головного фахівця 1 групи 1 відділу 2 служби АГУ, провідного фахівця режимно - секретного напряму АГУ, начальника відділу господарського забезпечення Управління СБУ в Сумській області, проте від всіх запропонованих посад позивач відмовився. Для виявлення можливості залишення позивача на військовій службі, перебування його в розпорядженні було продовжене, вжито заходів для пошуку для нього вакантних посад, зроблені запити начальникам різних регіонів, проте ніяких інших посад, які міг би зайняти позивач відповідно до своєї освіти, моральних і професійних якостей, виявлено не було. Що стосується посади заступника начальника санаторію "Черномор'є", відповідач вказав, що дана посада входить до структури військово - медичного управління СБУ і не має відношення до Департаменту господарського забезпечення, у розпорядженні якого знаходився позивач, а також дану посаду позивач вже займав і в цей час притягувався до дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, у зв'язку з чим керівництвом було вирішено дану посаду йому не пропонувати. Позивачу також було запропоновано пройти військово - медичну комісію для його подальшого звільнення за станом здоров'я, проте від її проходження позивач також відмовився. При цьому, в період перебування позивач в розпорядженні, йому в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, тобто його право на працю і на отримання доходу порушено не було. У зв'язку з неможливістю подальшого використовування позивача на військовій службі, наказом від 07 червня 2007 року він був звільнений.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Наказом Служби безпеки України №1141-ос від 18.06.2005р. (а.с.7), позивача було призначено на посаду заступника начальника служби - начальника 4 групи служби організації капітального будівництва і ремонту Департаменту забезпечення оперативно - службової діяльності Служби безпеки України.
Наказом Служби безпеки України № 225\ДСК від 25 березня 2006 року (а.с.31) вказана посада була скорочена.
Наказом Служби безпеки України № 854-ос від 24 травня 2006 року (а.с.32) позивач був зарахований до розпорядження начальника адміністративно - господарського управління з 27 березня 2006 року.
Наказом Служби безпеки України № 911-ос від 07 червня 2007 року (а.с.63) позивача було звільнено з військової служби за пунктом «а» пункту 65 та підпунктом «в» пункту 67 Положення про проходження військової служби у Службі безпеки України, в запас Служби безпеки України.
Не погодившись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (далі по тексту - положення), затвердженим Указом Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001, визначений порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, прапорщиками і мічманами, солдатами і матросами, сержантами і старшинами та кадрової військової служби особами офіцерського складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час.
Відповідно до ст. 67 Положення (в редакцій, що діяла на час звільнення позивача), особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
в) у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
д) за власним бажанням - у разі наявності в них вислуги не менш як 5 років у календарному обчисленні;
е) за службовою невідповідністю;
є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
З положень вказаної норми вбачається, однією з підстав для звільнення є звільнення у зв'язку зі скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Наказом Служби безпеки України № 225\ДСК від 25 березня 2006 року «Про організаційні заходи та зміни в штатах Служби безпеки України» (а.с.31), здійснено організаційно – штатні заходи, а саме реорганізовано Адміністративно – господарське управління Служби безпеки України, в зв’язку з чим, відповідно до наказу, внесено зміни в штати Служби безпеки України.
Пунктом 4 даного наказу встановлено, відповідним начальникам забезпечити перепризначення (зарахування в своє розпорядження) військовослужбовців, які займають посади, що скорочуються.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 26.09.2006р. вих. №19/19-1399 (а.с.8) повідомив позивача про проведення організаційно – штатних змін та скорочення посади заступника начальника служби – начальника 4 групи (з дислокацією в м. Ялта) служби організації капітального будівництва та ремонтів.
У листі відповідачем було вказано, що можливість розміщення позивача в підрозділах Адміністративно – господарського управління СБ України відсутня, також зазначено, що в управлінні готуються матеріали про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «а» п. 65 та підпунктом «в» пункту 67 (у зв’язку зі скороченням штатів) Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. Крім того позивачу пропонується пройти медичне обстеження для з’ясування стану здоров’я у зв’язку зі звільненням.
Отримання такого повідомлення не заперечується з боку позивача. Вказане свідчить, що відповідач повідомив позивача про намір звільнити його з військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу проведення бесіди з полковником ОСОБА_1 щодо подальшого проходження ним військової служби у СБ України від 30.11.06р., листу бесіди від 30.11.06р.(а.с.45,46), довідки про бесіду від 13.04.2007р. (а.с.51), протоколом зустрічі з полковником ОСОБА_1 стосовно його звільнення з військової служби в Службі безпеки України від 15.05.07р. та листом бесіди від 15.05.07р.(а.с.52,53), та про що не заперечується з боку позивача, з позивачем були проведені бесіди, в ході яких йому були запропоновані посади головного фахівця 1 групи 1 відділу 2 служби АГУ; провідного фахівця режимно - секретного напряму АГУ і начальника відділу господарського забезпечення Управління СБУ в Сумській області, а також запропоновано пройти медичне обстеження для з'ясування стану здоров'я на предмет придатності до військової служби.
Одночасно, в ході бесід, позивач був попереджений, що інша можливість розмістити його в підрозділах адміністративно - господарського управління СБУ відсутня. (а.с.45-46, 51-53).
Матеріали справи вказують на те, що відповідач не надав згоди на проходження служби на запропонованих йому посадах, від проходження медичної комісії позивач відмовився, у зв'язку з чим наказом від 7 червня 2007 року № 911-ос був звільнений з військової служби у зв'язку з скороченням штатів (а.с.63).
Вказане свідчить, що відповідач прийняв заходи направлені на подальше проходження позивачем служби, але не отримав згоди та бажання позивача проходити службу на посадах, що були запропоновані.
Проведеною перед звільненням відповідача атестацією було встановлено, що на даний час можливість запропонувати позивачу рівнозначну посаду або посаду на ступінь нижче в підрозділі Адміністративно – господарського призначення відсутня.
У висновках атестації вказано, що в разі відмови позивача від запропонованої посади та якщо самостійний пошук посади до позитивних результатів не призведе звільнити позивача з військової служби за підпунктом «а» п. 65 та підпунктом «в» пункту 67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України.
Крім того з подання до звільнення з військової служби від 17.05.2007р. (а.с.189-190) вбачається, що позивач відмовився від запропонованих йому посад. В ході бесіди з позивачем з ним було обговорено підстави та строки подання до звільнення, роз’яснено порядок звільнення з військової служби. Також в паданні вказано, що позивачу було оголошено сувору догану під час перебування у розпорядженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутність згоди позивача проходити службу там, де йому запропоновано, а також відсутність інших посад, на яких, за оцінкою відповідача, може в подальшому проходити службу позивач, вказує на наявність встановлених підпунктом «в» пункту 67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України підстав для звільнення позивача зі служби за скороченням штату.
Суд критично оцінює посилання позивача на наявність інших посад, які не були запропоновані відповідачем позивачу, а також посади заступника начальника санаторію «Черномор'є» по економіці і маркетингу, яку він раніше обіймав, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закон України «Про Службу безпеки України», служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно до ч.1 ст. 20 вказаного закону, умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Відповідно до положень підпунктів «а», «б» п. 43 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (в редакції, що діяла на час звільнення позивача), призначення військовослужбовців на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог:
- посади осіб офіцерського складу комплектуються офіцерами, які перебувають на військовій службі, з урахуванням їх досвіду шляхом професійного добору на конкурсній основі.
- у разі призначення на посади та в усіх випадках переміщення по службі військовослужбовців повинно забезпечуватися їх використання за основною або спорідненою спеціальністю чи з урахуванням набутого досвіду.
Відповідно до положень абзацу 1 п. 45 вказаного Положення, просування по службі військовослужбовців здійснюється з урахуванням їхніх професійних, ділових і моральних якостей, досягнутих результатів на доручених ділянках, здатності виконувати завдання у складних умовах служби, стану здоров'я.
З положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що проходження служби в Службі безпеки України обумовлено інтересами державної безпеки України та має відбуватися там де це викликано інтересами служби з урахуванням досвіду та професійних якостей службовців, які оцінюються службою.
Отже працедавець має право самостійно вирішувати, які посади можуть бути запропоновані тому або іншому працівнику, виходячи з його професіоналізму, моральних і ділових якостей, наявності або відсутності вищої освіти, дисциплінарних стягнень і інших чинників.
Таким чином, керівництво СБУ визначило коло посад, які, на їх думку, відповідають професійним якостям позивача, проте від проходження служби на запропонованих посадах позивач відмовився.
Слід вказати, що примушувати працедавця призначити ту або іншу особу на яку-небудь конкретну посаду суд не може, оскільки розподіл посад відноситься до виняткової компетенції безпосереднього керівника, а не суду.
Поряд з цим суд зазначає, що перед звільненням позивача було проведено атестацію за період з жовтня 2001р. до жовтня 2006р. (а.с.187-188), відповідно з якої вбачається, що на позивача за час служби на посаді начальника санаторію «Черномор'є» були накладені дисциплінарні стягнення – сувора догана (за недостатній контроль за дотриманням чинного законодавства та нормативно – правових актів СБ України щодо фінансово – господарської діяльності санаторію) та попередження про неповну службову відповідальність (за перевищення службових повноважень, нецільове використання бюджетних коштів, невиконання вимог чинного законодавства та нормативно – правових актів України щодо закупівель товарів, робіт, послуг за державні кошти, що призвело до їх нераціонального використання, а також недостатню роботу по усуненню недоліків, виявлених ревізією КРУ ДІУ СБ України).
Таки чином, суд зазначає, що визначення посад, які можуть бути запропоновані позивачу, виходячи з його з його професіоналізму, моральних і ділових якостей, а також інтересів служби є суто компетенцією відповідача, тому доводи про не запропонування інших посад не можуть свідчити про протиправність дій відповідача.
Суд зазначає, що перебування позивача у розпорядженні понад встановлений Положенням час, не є підставою для визнання протиправним наказу про його звільнення.
Відповідно до положень п. 48 Положення (в редакції, що діяла на час звільнення позивача), зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
Матеріали справи свідчать про те, що позивача було повідомлено про зарахування його до розпорядження, з ним було проведено зустрічі керівництва з питань його подальшого проходження служби.
Однак матеріали справи не містять, а з боку позивача не надано доказів оскарження дій (бездіяльності) відповідача пов’язаних з не призначенням його на посаду після спливу тримісячного строку перебування у розпорядженні, а також доказів прийняття, за наслідком такого оскарження, компетентним органом відповідного рішення.
Пунктом 48 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, встановлено, що після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника (командира), а також у разі коли відпали підстави для такого зарахування, він призначається на посаду в порядку, встановленому цим Положенням.
Поряд з цим, вказане Положення не містить обов’язку відповідача прийняти рішення про звільнення після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника (командира), а також у разі коли відпали підстави для такого зарахування.
Отже, звільнення позивача з підстав встановлених підпунктом «в» пункту 67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, можливо за наявністю таких підстав та не має причинного зв’язку з перебуванням службовця у розпорядженні, навіть після спливу строку перебування у розпорядженні.
Як було вказано вище, позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача щодо не призначення його на посаду після закінчення строку перебування у розпорядженні.
З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010р., якою постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 04.12.07р. та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 21.07.08р. було скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час перебування позивача у розпорядженні йому здійснювалася виплата грошового забезпечення, що підтверджується, за період з березня 2006 року по грудень 2007 року, випискою з історії банківських операцій. Розрахунки в період з грудня 2006 року до дати виключення зі списків особового складу підтверджуються платіжним дорученням № 1131 від 14.06.2007 р. на суму 22167,07 грн. (по червень 2007 р.), № 1185 від 25.06.2007 р. на суму 10296,44 грн. (липень, серпень 2007 р., матеріальна допомога на оздоровлення під час відпустки), № 1557 від 16.08.2007 р. на суму 45904,40 грн. (вихідна допомога, передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Довідкою № 476 від 15.11.2007 року підтверджується сплата грошової компенсації замість речового майна за планом 2007 року в сумі 125,62 грн.(а.с.177-186).
Суд зазначає, що предметом публічно-правового спору є встановлення законності (протиправності) рішення (наказу) відповідача щодо звільнення позивача зі служби.
Позовні вимоги про зобов’язання поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу нерозривно пов’язані з вимогою про визнання протиправним наказу про звільнення, а наявність правових підстав для їх задоволення можлива лише в разі визнання судом наказу протиправним та його скасування.
Як було вказано вище, суд дійшов висновку про відсутність причинного зв’язку між наявністю підстав для прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача, їх реалізацією відповідачем та між знаходженням позивача у розпорядженні.
Поряд з цим, протиправність дій (бездіяльності) відповідача щодо перебування позивача у розпорядженні більш встановленого строку та дії пов’язані з нарахуванням та сплатою сум грошового забезпечення позивачу під час перебування у розпорядженні, або розміру такого грошового забезпечення, повинні розглядатися судом у разі з’явлення окремих вимог про протиправність таких дій, отже таки дії не є предметом публічно-правового спору за даною справою, а тому, згідно до положень ч. 2 ст.11 КАС України, не оцінюються судом при прийнятті рішення.
За таких підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача.
Оцінивши правомірність прийнятого відповідачем рішення про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що воно було прийнято законно, з дотриманням вимог, викладених в Положенні «Про проходження військової служби за контрактом і кадрової військової служби в СБУ», тому підстав для визнання наказу про звільнення позивача протиправним та поновлення позивача на роботі, виплати грошового забезпечення і моральної шкоди - не має, в зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 22.11.09р.
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.
Суддя Папуша О.В.
Суддя Кірєєв Д.В.