Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 р. справа № 2а-23319/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача: Матюхіна І.Г., за довіреністю № 9/450 від 01 грудня 2010 року,
від відповідача: Зеленська О.О., за довіреністю № 185/07 від 05 січня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник»
до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька
про списання заборгованості підприємства станом на 01 березня 2010 року відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у сумі 136230 грн. 67 коп.,-
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» (надалі – Підприємство, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька (далі – Управління, відповідач) про зобов’язання списати заборгованість підприємства відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на суму 136230 грн. 67 коп., мотивуючи вимоги тим, що Управління необґрунтовано та неправомірно списало недоїмку згідно статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Так, згідно Постанови № 484 від 23 червня 2010 року «Про списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам» Пенсійний фонд України визначає суму недоїмки зі сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій та боргу з фінансових санкцій і пені, непогашених станом на 01 березня 2001 року, вугле- та торфодобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, за переліком, визначеним цим Міністерством. Органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій та пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 01 березня 2010 року, а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 01 березня 2010 року, які були предметом судового розгляду. Фактично позивач сплачував страхові внески кожного разу за поточний період, про що зазначалося у платіжних дорученнях. Однак, як зазначив позивач, Управління сплачені суми направило на погашення штрафних санкцій, без врахування призначення платежу. Таким чином, у державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» виникла не списана заборгованість на суму 136230 грн. 67 коп.
У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, просив суд списати заборгованість підприємства станом на 01 березня 2010 року відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у сумі 136230 грн. 67 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив, що Згідно з Порядком списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників. До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій та пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 01 березня 2010 року, а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 01 березня 2010 року, які були предметом судового розгляду.
Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємства.
07 липня 2010 року між позивачем та відповідачем відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» був складений акт звірки взаєморозрахунків за всіма платежами до бюджету Пенсійного фонду України заборгованості станом на 01 березня 2010 року. З акту вбачається, що позивач із загальною сумою заборгованості згодний у повному обсязі, є розбіжності у видах заборгованості.
Зазначив, що відповідно до частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У порядку календарної черговості виникнення платежів за даними карток особових рахунок за рахунок сум позивача, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій. Відхилення у видах платежів виникли за порушення з боку позивача своєчасної сплати страхових внесків, внаслідок чого були застосовані рішення про нарахування фінансових санкцій та пені, та погашення заборгованості у порядку календарної черговості виникнення платежів.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, приходить до наступних висновків.
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», код ЄДРПОУ 33161769, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 02 вересня 2004 року, має відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник», який є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 5-9).
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до статті 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (далі – Положення), з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Відповідно до статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до пункту 5 статті 4 вказаного Положення, Пенсійний Фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплата пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1058 страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 4 статті 20 Закону №1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції визначено, що роботодавці – це підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції застрахованими особами є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з вимогами пункту 4.1 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 4.4 Інструкції встановлено, що розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників, зазначених у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 цієї Інструкції, складає 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.
Згідно акту звірки розрахунків за всіма платежами до бюджету ПФУ без врахування лютого 2010 року від 07 липня 2010 року заборгованість позивача станом на 01 березня 2010 року склала 56235065 грн. 52 коп. (а.с. 10-11).
Відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Пенсійний фонд України зобов’язано списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.
На виконання вищезазначеної норми Кабінетом України розроблено порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 року № 484.
Вищезазначеним Порядком передбачено, що Пенсійний фонд України визначає суму недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені непогашених станом на 1 березня 2010 року, вугле- та торфодобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому (далі - сума заборгованості підприємств), за переліком (із зазначенням структурних підрозділів, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є платниками внесків до Пенсійного фонду України, та їх коду згідно з ЄДРПОУ), визначеним цим Міністерством.
Відповідно до пункту 2 Порядку органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників.
До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49 - 51, ст. 376; 2009 р., N 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 01 березня 2010 року, а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 01 березня 2010 року, які були предметом судового розгляду.
Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.
Згідно з пунктом 3 Порядку органи Пенсійного фонду України проводять до 30 липня 2010 року з вугле- та торфодобувними підприємствами, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, звірення розрахунків суми їх заборгованості, результати якого оформлюються актом. Списання суми заборгованості підприємств здійснюється до 30 серпня 2010 року за рішеннями органів Пенсійного фонду України, про що зазначеним підприємствам надсилається повідомлення, в якому вказується сума списаної заборгованості за видами платежів.
19 липня 2010 року відповідачем вручено представнику позивача повідомлення про списання заборгованості № 11874/02 у сумі 56019298 грн. 17 коп. згідно з рішенням № 3 від 13 липня 2010 року (а.с. 12-14). Заборгованість з суми страхових внесків (2%) утриманих з фізичних осіб – працівників Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», які є застрахованими особами, у розмірі 215767 грн. 35 коп. не списано.
Сума заборгованості підприємств перед Пенсійним фондом України визначається за даними карток особових рахунків платників. Дії відповідача по веденню особових карток позивача також не визнанні неправомірними та не оскаржувались позивачем. Вимога позивача щодо проведення списання заборгованості на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства суперечить пункту 2 Порядку та не може бути визнана обґрунтованою.
Тобто, на момент звернення позивача до суду рішення про списання заборгованості було прийнято, отримано позивачем та не оскаржено.
Крім того, суд зазначає, що статтею 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Наявність страхового стажу є необхідною умовою для призначення пенсії. Щомісяця фізична особа має сплачувати страхові внески шляхом утримання підприємством, на якому працює ця особа, відповідного проценту із заробітної плати та нарахування та перерахування до органів Пенсійного фонду України.
Таким чином, фізична особа самостійно страхує себе у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням статті 46 Конституції України, в якій зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - принципу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріпленого у статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону №1058, та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств (оскільки виходячи із природи цих платежів вони є утримання з оплати праці платників та їх загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, що дає право на зарахування страхового стажу для призначення відповідної пенсії).
Щодо пояснень позивача про неправомірність дій відповідача при зарахуванні поточних платежів по утриманню 2 відсотків із заробітної плати в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно частини 5 статті 106 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Отже, виходячи із змісту вказаних норм Закону відповідач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлений адміністративним позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька про списання заборгованості підприємства станом на 01 березня 2010 року відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у сумі 136230 грн. 67 коп. – відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова у повному обсязі складена 19 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Іванченков А. С.