ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2010 р.                                                                                    № 2а-3914/09/1370  

11 год. 35 хв.                                                                                             зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді                           Гулика А.Г.,

секретар судового засідання    Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Стельмащук І.В.;

представника відповідача: Москович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ Олімп Плюс»до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛ Олімп Плюс»(далі – ТзОВ «МЛ Олімп Плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області (далі –ДПІ у Мостиському районі Львівської області), в якому просить суд визнати нечинними наступні податкові повідомлення-рішення: від 08.05.2009 року № 0001932300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 254131 грн. 54 коп.; від 08.05.2009 року № 0001942300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 298402 грн. 50 коп.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним прийняттям ДПІ у Мостиському районі Львівської області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку із неврахуванням податковим органом валових витрат по операціях з контрагентами позивача, з якими вчинені правочини, які підтвердженні первинними документами бухгалтерського обліку, касово-банківськими проводками та матеріальними результатами виконаних господарських зобов’язань; неврахуванням відповідачем амортизаційних відрахувань на утримання під’їзної колії, яка належить позивачу на праві власності та знаходиться на балансі в основних фондах І групи. Позивач додатково зазначає про неправомірність віднесення податковим органом суми податкового кредиту по податку на додану вартість, який сформувався позивачем внаслідок купівлі обладнання ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»до податкового зобов’язання по ПДВ з причин недійсності податкової накладної, наданої контрагентом. Вважає, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»віднесено відповідну суму до податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»і не може нести юридичну відповідальність за незаконні дії або порушення контрагента, якщо такі мали місце. У зв’язку з викладеним вище, позивач вважає незаконними і безпідставними податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2009 року № 0001932300/0 та № 0001942300/0.

Відповідачем подано до суду заперечення від 12.08.2009 року № 6155/9/10, в якому зазначає, що при перевірці правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємства ДПІ у Мостиському районі Львівської області виявлено завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року на суму 724253 грн. 67 коп. Зазначає, що в актах виконаних робіт (надання послуг) відсутній об’єктивний кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, які консультації надавались для ведення бухгалтерського та податкового обліку, не конкретизовано зміст надання послуг, акти не містять інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих послуг. Відповідач вважає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцями яких були ТзОВ «Бізнес група СТГ», ТзОВ «Житомирська інвестиційна-будівельна корпорація»та фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оформлені з порушенням чинного законодавства. Понесені витрати на оплату цих робіт не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт. Так як первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не надані, у зв’язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт (надання послуг) та їх зв’язок з веденням бухгалтерського та податкового обліку, складанням звітності та відсутня підстава для включення їх до складу валових витрат.

Щодо амортизаційних відрахувань відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року встановлення їх завищення на суму 53984 грн. 00 коп. В ході перевірки ДПІ у Мостиському районі Львівській області встановлено безпідставне нарахування позивачем амортизації на основні фонди І групи, а саме під’їзну колію № 6, яка розташована на ст. Свиняче Львівської залізниці, яка не використовувалась у господарській діяльності підприємства, що підтверджується висновками акту перевірки та листом ДТГО «Львівська Залізниця»від 28.05.2009 року № МЮ-14/44. Таким чином, вважає, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», в порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно нарахувало амортизаційні відрахування на загальну суму 53984 грн. 00 коп.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено його завищення на суму 365260 грн. 00 коп. Так, ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»неправомірно включено до податкового кредиту в листопаді 2007 року суму ПДВ в розмірі 40173 грн. 33 коп., оскільки контрагент позивача ТзОВ ІК «Пріора»на момент складання податкової накладної не було зареєстровано платником податку на додану вартість. Крім того, позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбанню під’їзної колії в сумі 220033 грн. 00 коп., оскільки ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»не використовувало вказану колію в господарській діяльності. Додатково зазначає, що позивачем неправомірно включено суми ПДВ по операціях з ТзОВ «Інвестиційна компанія «Пріора», Концерн «Автошляхбуд», ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація», ТзОВ «Бізнес група СТГ»до податкового кредиту, у зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів фактичного виконання робіт (надання послуг) та використання їх в господарській діяльності. У зв’язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В доповненнях до заперечення представник відповідача додатково зазначив, що кладка (укладання, облаштування) бруківки відноситься до спеціалізованих будівельних робіт. Таким чином, позивач, надаючи послуги по укладанню бруківки, на підтвердження виконання робіт повинен був складати акти виконаних робіт встановленої форми, з детальним відображенням обсягу і вартості наданих послуг. Щодо отримання позивачем консультаційних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідач зазначив, що вказані консультації не стосуються господарської діяльності позивача. Стосовно твердження позивача про правомірність формування податкового кредиту та амортизаційних відрахувань по придбаній залізничній колії, представник ДПІ у Мостиському районі Львівської області зазначив, що факт використання під’їзної колії № 6 у господарській діяльності позивача не підтверджено жодними документами. Крім того, згідно з договором позички від 02.02.2008 року ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»передало вказану вище колію у безоплатне користування КП «Горохівагрошляхбуд», що, в свою чергу, свідчить про невикористання її у господарській діяльності позивача.

          В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що вимоги до актів здачі-приймання робіт, викладені в ч. 4 ст. 882 ЦК України, і не несуть визначених зобов’язань щодо їх форми і змісту, окрім прямої фіксації чистого факту передання і приймання робіт. Вважає, що вимоги контролюючого податкового органу щодо необхідності зазначення всієї інформації про проведену господарсько-фінансову операцію у кожному окремо взятому первинному документі є безпідставними та незаконними та суперечать Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Щодо операцій з контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 представник позивача зазначив, що характер наданих нею на користь ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»робіт становив і фактичне ведення бухгалтерської звітності, що підтверджується відповідним договором. Крім того, представник позивача вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат амортизаційних відрахувань на утримання під’їзної колії № 6, оскільки вказана колія знаходиться в основних фондах І групи та використовується у господарській діяльності підприємства у вигляді надання її у позичку іншому суб’єкту господарювання.

          Додатково представник позивача пояснив, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»не може нести юридичної відповідальності за дії інших контрагентів, а тому, отримавши податкову накладну при поставці товарів, робіт, послуг правомірно віднесло відповідну суму до складу податкового кредиту, оскільки датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Щодо взаємовідносин ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 представник позивача зазначає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, яку не заборонено законом. Одним з принципів підприємницької діяльності є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції. Директор ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»ОСОБА_3 підписував господарські договори як виконавчий орган позивача і не здійснював функцій представника.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що директор позивача ОСОБА_3 не мав права укладати договори № 10/07/07 від 10.07.2007 року, № 20/02/08 від 20.02.2008 року, № 11/07/08 від 11.07.2008 року від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», оскільки він є одночасно фізичною особою-підприємцем, який є стороною договору. Також акти приймання-передачі виконаних робіт підписані однією і тією ж особою, тому не можуть братись до уваги при визначенні валових витрат, так як вони складені з порушенням норм чинного законодавства. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем складались акти виконаних робіт з порушенням встановленої форми, змісту та порядку їх складання. Тому податковим органом по вказаних порушеннях встановлено неправомірне завищення валових витрат ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»по взаєморозрахунках з фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 У зв’язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

     Відповідач –ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», зареєстроване 13.04.2005 року Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи –33434641, місцезнаходження: 81300, Львівська область, Мостиський район, вул. Галицька, буд. 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 368865, та взяте на облік як платник податків в ДПІ у Мостиському районі Львівської області.

          Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено перевірку позивача - ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 24.04.2009 року № 27/23-23274065 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»код ЄДРПОУ –33434641 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року»(далі –акт перевірки).

Перевіркою встановлено зокрема порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 194559 грн. 17 коп. та п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 198935 грн. 00 коп., у тому числі за жовтень 2007 року в сумі 20054 грн. 00 коп., за травень 2008 року в сумі 10380 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 10286 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 16569 грн., за вересень 2008 року в сумі 23801 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 75681 грн. 00 коп., за листопад 2008 року в сумі 40468 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1696 грн. 00 коп. та зменшено залишок від’ємного значення рядка 26 Декларації по ПДВ на суму 165055 грн.

На підставі акту перевірки, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, ДПІ у Мостиському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 року № 0001942300/0, яким ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ на суму 298402 грн. 50 коп., де основний платіж –198935 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції –99467 грн. 50 коп. та податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 року № 0001932300/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 254131 грн. 00 коп., в тому числі 194559 грн. 17 коп. –основний платіж, 59572 грн. 37 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»задекларовано валові витрати у сумі 3181766 грн. 00 коп. Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення всього у сумі 724253 грн. 67 коп.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»віднесено до валових витрат витрати по влаштуванню бруківки в ІV кварталі 2008 року на суму 260653 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 43442 грн. 17 коп., отриманих від ТзОВ «Бізнес група СТГ». Позивачем укладено договір субпідряду від 10.10.2008 року № 10/10/08 з ТзОВ «Бізнес група СТГ». До валових витрат позивачем включено послуги по влаштуванню бруківки згідно з наданим контрагентом акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.11.2008 року № БГ-000087 на суму 260653 грн. 00 коп.

Як зазначає представник відповідача, згідно з даними пошуково-довідкової системи юридична та фактична адреса ТзОВ «Бізнес група СТГ»- м. Одеса, вул. Садова, буд. 14, кв. 6, при цьому об’єкт, на якому проводились роботи по влаштуванню бруківки, розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Мамсурова, буд. 12. Згідно з даними пошуково-довідкової системи до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням вказаного контрагента позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»віднесено до валових витрат витрати по кладці бруківки на загальну суму 397132 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 66188 грн. 67 коп., отриманих від ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація». Так, судом встановлено, що позивачем укладено договір субпідряду від 10.09.2007 року № 8 з ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація». При цьому, до валових витрат позивачем включено послуги по кладці бруківки згідно з наданими контрагентом актів здачі-приймання робіт, а саме: від 28.11.2007 року № Жи-45/11/0 на суму 327835 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –54637 грн. 50 коп.; від 06.03.2008 року № Жи-10/0308 на суму 69307 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –11551 грн. 17 коп.

До складу валових витрат позивачем також віднесено витрати по влаштуванню бруківки на загальну суму 103099 грн. 51 коп. (без ПДВ), отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Під час розгляду справи встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»уклало з ОСОБА_3 наступні договори субпідряду: від 10.07.2007 року № 10/07/07; від 20.02.2008 року № 20/02/08 та від 11.07.2008 року № 11/07/08. При цьому, до складу валових витрат позивачем включено послуги по влаштуванню бруківки згідно з наданими контрагентом актів здачі-приймання робіт, а саме: від 28.09.2007 року № ВМ-0000001 на суму 24259 грн. 51 коп.; від 28.02.2008 року № ВМ-000001 на суму 6840 грн. 00 коп.; від 30.07.2008 року № ВМ-000003 на суму 22500 грн. 00 коп.; від 28.08.2008 року № ВМ-000004 на суму 22500 грн. 00 коп. та від 26.09.2008 року № ВМ-000005 на суму 27000 грн. 00 коп.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат по влаштуванню бруківки на загальну суму 103099 грн. 51 коп., отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд зазначає наступне. Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 укладав договори від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», будучи одночасно фізичною особою-підприємцем, який є стороною договору.

Згідно з п. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти право чин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не мав права укладати договори субпідряду від 10.07.2007 року № 10/07/07, від 20.02.2008 року № 20/02/08 та від 11.07.2008 року № 11/07/08 від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», оскільки одночасно є керівником позивача та фізичною особою підприємцем –іншою стороною договору. Додатково, суд зазначає, що з урахуванням того, що акти здачі-приймання робіт оформленні з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, підписані однією і тією ж особою, ці документи не можуть бути прийняті судом як доказ укладання та виконання зазначених вище договорів.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір про надання консультаційних послуг від 01.07.2008 року № 9. При цьому, позивачем до валових витрат включено інформаційно-консультативні послуги згідно з наданими контрагентом ОСОБА_4 актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 28.07.2008 року № ДВ-00012/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 25.08.2008 року № ДВ-00013/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 29.09.2008 року № ДВ-0000017 на суму 13000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 29.10.2008 року № ДВ-00018/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ) та від 27.11.2008 року № ДВ-0000020 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ).

При цьому, під час розгляду справи, судом встановлено, що акти здачі приймання-робіт (надання послуг), укладені між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не містять інформації про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в господарській діяльності, зокрема: яку саме виконано роботу, які надано консультаційні послуги. В самих актах не зазначено, які саме консультаційні послуги були надані позивачу.

Тексти консультацій, які були надані представником позивача під час розгляду справи судом, містять інформацію загального змісту, яка не відноситься до господарської діяльності ТзОВ «МЛ Олімп Плюс». Понесені витрати на придбання цих робіт (послуг) не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт (надання послуг).

В судових засіданнях представник позивача не зміг належним чином пояснити, яким чином отримані інформаційно-консультаційні послуги були використані позивачем в його господарській діяльності. Отже, представником позивача, під час розгляду справи, не доведено зв'язок між такими витратами та безпосередньою господарською діяльністю ТзОВ «МЛ Олімп Плюс».

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих послуг та їх вартість. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, яку саме роботу, та яким чином було надано виконавцем за вказаними вище договорами. Адже, з наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не вбачається, які саме роботи, та, в якому обсязі були виконані контрагентом позивача –фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Додатково, суд наголошує про відсутність доцільності витрат позивача на інформаційно-консультаційні послуги, оскільки, з матеріалів справи не вбачається, який економічний ефект отриманий від їх надання.

Суд зазначає, що при дослідженні вказаних вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг), отриманих позивачем від контрагентів: ТзОВ «Бізнес група СТГ», ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація»та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутній об’єктивний кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм та правил діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не конкретизовано зміст наданих послуг. Крім того, вказані акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення (надання) зазначених вище послуг.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено лише зміст послуг, не можуть братись судом до уваги, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність  в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV. В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрати без підтверджуючих документів, обов’язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства. Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання товарів, робіт, послуг до складу валових витрати, можна визнати правомірним віднесення до складу валових витрат з придбання таких послуг та, відповідно, право на формування податкового кредиту.

Подані позивачем до суду акти, які були предметом дослідження і в період проведення перевірки контролюючого органу, містять лише загальне визначення послуг та їх вартість. Позивач, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом, не довів, що понесені ним витрати мають зв’язок із господарською діяльністю позивача або використовувалися ним з метою здійснення такої діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що понесені витрати на придбання послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Так як, первинні документи, які б містили відомості про реальне здійснення господарських операцій не були представлені позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом. У зв’язку з викладеним, суд вважає, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правильно зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та зв'язок з веденням бухгалтерського та податкового обліку, а отже відсутність підстав для включення витрат, без їх підтвердження відповідними первинними документами до складу валових витрат ТзОВ «МЛ Олімп Плюс».

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР встановлено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3. цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд дійшов про правильність висновку ДПІ у Мостиському районі Львівської області щодо завищення позивачем, всупереч вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, валових витрати на суму 651253 грн. 67 коп. та 73000 грн. 00 коп., у зв’язку із невідповідністю оформлення первинних документів, а саме актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вимогам чинного законодавства України.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»задекларувало амортизаційні відрахування на суму 311085 грн. 00 коп. Проведеною перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено їх завищення на суму 53984 грн. 00 коп.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Мостиському районі Львівської області дійшло висновку про безпідставне нарахування позивачем амортизації на основні фонди І групи, а саме, під’їзну колію № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці, у зв’язку з невикористанням її у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23.11.2007 року № 17, ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»придбало під’їзну колію № 6 загальною довжиною 384,1 м., яка примикає стрілкою № 6 до колії № 1, стрілка примикання № 6 належить Ківерецькій дистанції колії ст. Звиняче. Станція Звиняче знаходиться в Горохівському районі Волинської області.

Під час проведення перевірки, відповідачем було встановлено, що для забезпечення основної діяльності підприємства (виготовлення бруківки) ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»в основному придбавало наступні матеріали: пісок, відсів гранітний, цемент. Згідно представлених під час проведення перевірки документів (накладних, податкових накладних) вказані вище матеріали придбавались в основному у ВАТ «Волиньцемент», ВАТ «Подільський цемент», Славутський піщаний кар’єр та ТзОВ «Омелянівський кар’єр». При цьому, згідно з накладними на маршрут або групу товарів вказані вище матеріали, що використовувались позивачем у господарській діяльності, транспортувалися залізницею до ст. Гнідава Львівської залізниці.

Під час розгляду справи судом, позивачем не представлено жодних доказів, які б підтверджували транспортування вказаних вище матеріалів до ст. Звиняче Львівської залізниці.

Крім того, відповідно до листа ДТГО «Львівська залізниця»від 28.05.2009 року № МЮ-14/44, під’їзна колія № 6, яка розташована на станції Звиняче, належить КП «Горохівшляхбуд». ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»укладено договір з Львівською залізницею на організацію перевезень вантажів від 27.08.2007 року № 34 і працює на станції Гнідава (інформація про вантажі, які прибули на адресу позивача у період з 01.11.2007 року по 31.12.2008 року). По станції Звиняче ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»за вказаний період вантажі не відправляло і не отримувало. До того ж, судом встановлено, що між ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»та КП «Горохівагрошляхбуд»02.02.2008 року укладено договір безоплатної позички вказаної вище колії. Згідно з п.п. 1.1 вказаного вище договору, позивач передав КП «Горохівагрошляхбуд»під’їзну колію № 6 у безоплатне користування. Термін дії договору становить 11 місяців (з 02.02.2008 року по 31.12.2008 року).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Позивачем в судовому засіданні не представлено суду жодних доказів використання під’їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче в своїй господарській діяльності і зв’язку між її придбанням, передачею в безоплатне користування та господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбанню у Концерну «Автошляхбуд»під’їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці, що підтверджується податковими накладними від 30.11.2007 року № 54 на загальну суму 500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 83333 грн. 33 коп., та від 31.12.2007 року № 70 на загальну суму 820200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 136700 грн. 00 коп., яка, як встановлено вище, не використовувалась у господарській діяльності позивача.

Податкові накладні на отримання товарів (робіт, послуг) від 30.11.2007 року № 54 на загальну суму 500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 83333 грн. 33 коп., та від 31.12.2007 року № 70 на загальну суму 820200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 136700 грн. 00 коп., відображені в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Таким чином, суд вважає правомірним висновок ДПІ у Мостиському районі Львівської області щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню під’їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці та нарахування позивачем амортизації на загальну суму 53984 грн. 00 коп., оскільки така не використовувалась у господарській діяльності підприємства.

Тому, суд дійшов висновку, що дії позивача по придбанню вказаної вище під’їзної колії № 6, яка не використовується у господарській діяльності позивача, спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Отже, ДПІ у Мостиському районі Львівської області правомірно зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та безпідставне включення ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаній під’їзній колії в сумі 220033 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року включило до податкового кредиту послуги по кладці (влаштуванню) бруківки, які отримані від ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація»згідно з податковими накладними: від 28.09.2007 року № 98 на загальну суму 185000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –30833 грн. 33 коп.; від 07.11.2007 року № 150 на загальну суму 25000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ – 4166 грн. 67 коп.; від 23.11.2007 року № 169 на загальну суму 50000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –8333 грн. 33 коп.; від 30.11.2007 року № 177 на загальну суму 62280 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –10380 грн. 00 коп., а також від ТзОВ «Бізнес група СТГ»згідно з податковою накладною від 18.11.2008 року № 87 на загальну суму 260653 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –43442 грн. 17 коп.

Вказані вище податкові накладні на отримання товарів (робіт, послуг) відображені в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Таким чином, суд вважає, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правомірно зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Також в судовому засіданні судом встановлено, що за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»задекларовано податок на прибуток в сумі 28236 грн. 00 коп. При цьому, як вбачається з акта перевірки, в результаті допущених позивачем порушень, ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено заниження податку на прибуток в сумі 194559 грн. 17 коп.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено його завищення всього на суму 365260 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»в листопаді 2007 року придбало у ТзОВ «Інвестиційна компанія «Пріора»обладнання для формування тип »з формами та бетонозмішувач 0,5 куб. згідно з податковою накладною від 08.11.2007 року № 322 на загальну суму 241040 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –40173 грн. 33 коп.

Податкова накладна на отримання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 241040 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –40173 грн. 33 коп. відображена в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді, а саме: за листопад 2007 року –№ 322 від 08.11.2007 року.

Як вбачається з відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.04.2009 року № 5118/7/23-1106, ТзОВ «Інвестиційна компанія «Пріора»свідоцтво платника ПДВ видано лише 15.11.2007 року та за листопад 2007 року декларації з ПДВ не подало.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ТзОВ «Інвестиційна компанія «Пріора», на дату виписування податкових накладних, не мало статусу платника податку на додану вартість. Разом з тим, обставина щодо реєстрації платником податку на додану вартість постачальника, на підставі податкових накладних якого інший платник податку включив до податкового кредиту суму податку, має істотне значення для вирішення спору щодо правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 вказаного вище Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, суд вважає, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правомірно зроблено висновок щодо порушення ТзОВ «МЛ Олімп Плюс»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого, позивачем зайво включено до складу податкового кредиту в листопаді 2007 року суму ПДВ в розмірі 40173 грн. 33 коп.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд вважає правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 вересня 2010 року.

                  Суддя                                                                                                          Гулик А.Г.