У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів Гошовської Т.В., Пошви Б.М.,  

за участю: прокурора

              потерпілої Сенюк В.О.,

ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2010 року,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 22 880 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. – моральної шкоди.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він за обставин, викладених у вироку, 4 липня 2009 року у ході конфлікту з дружиною ОСОБА_7 завдав їй численні удари руками та ногами по голові та тулубу, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла 7 липня 2009 року.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, посилаючись на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, призначення ОСОБА_6 надмірно м’якого покарання, безпідставне зменшення розміру моральної шкоди, просить судові рішення щодо засудженого скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої на підтримку касаційної скарги, думку прокурора про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Проте, розглядаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_6, місцевий суд вказаних вимог закону не дотримався.

Як видно з матеріалів справи, усі свідки були викликані в судове засідання на 10-у годину 27 листопада 2009 року. На вказаний час з’явились свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

   На порушення вимог ст. 257 КПК України судом було постановлено не допитувати свідків, що не були очевидцями події, внаслідок чого жоден із свідків у справі, що з’явилися в судове засідання,  судом допитаний не був.  Крім того, як убачається зі змісту протоколу судового засідання, причина неявки решти свідків взагалі не з’ясовувалась.

Крім того, на порушення вимог ст. 334 КПК України, стягнувши з винного на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі, яка є в десять разів меншою від заявленої в позовній заяві, суд не навів мотивів такого рішення, а лише зазначив, що враховує доводи потерпілої та обставини, за яких було вчинено злочин.

Заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про надмірну м’якість призначеного ОСОБА_6 покарання.

Так, призначаючи винному мінімальне покарання, передбачене в санкції ч.2 ст. 121 КК України, суд виходив із того,  що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має хронічне захворювання, позитивно характеризується, має двох неповнолітніх дітей, вибачився перед потерпілою, викликав швидку медичну допомогу для надання допомоги дружині, щиро розкаявся у вчиненому.

У той же час суд у вироку не зазначив, на яке ж саме захворювання страждає ОСОБА_6, не містять даних про таке захворювання і матеріали справи.

Не є обґрунтованим і висновок суду про щире каяття винного.

Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Як видно з протоколу судового засідання, ОСОБА_6, хоча й зазначав , що визнає свою вину, але вказував, що не бив дружину, а лише відштовхував її від себе. За показаннями ОСОБА_6 дружина падала не від того, що він її бив, а від того, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.  

Швидку допомогу ОСОБА_6 викликав не безпосередньо після вчинення злочину, а лише наступного дня.

Отже, висновок суду про наявність зазначених обставин, що пом’якшують покарання, не можна визнати обґрунтованим.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, даних про особу винного, призначене ОСОБА_6 покарання не можна визнати справедливим внаслідок його м’якості.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги закону не звернув.                            

 За таких обставин як вирок місцевого суду так і ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню у зв’язку з допущеними істотними порушеннями вимог КПК України та призначенням винному надмірно м’якого покарання, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

При новому розгляді справи мають бути перевірені й інші доводи касаційної скарги потерпілої.    

Керуючись ст. ст.  395, 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів   Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України  

у х в а л и л а :

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

                                                  Судді:

    Т.В. Гошовська О.В. Кривенда Б.М. Пошва