ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
18 жовтня 2007 р. |
№ 30/51-07-1049 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого С. Шевчук,
суддів: С. Владимиренко, І. Воліка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення від 05.07.2007 року
господарського суду Одеської області
у справі № 30/51-07-1049
за позовом 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
2) Дочірнього підприємства (ДП) "Одесазерно"
Державної акціонерної компанії (ДАК)"Хліб України"
третя особа на стороні позивача без ДАК "Хліб України"
самостійних вимог
про визнання договору недійсним
В судове засідання прибули представники сторін: позивача ОСОБА_4 (дов. від 24.09.2007 року)
відповідача - 1 ОСОБА_5 (дов. від 12.10.2007 року)
відповідача-2 Андрейцева О.М. (дов. від 01.12.2005 року)
3-ої особи Горбова О.М. (дов. від 15.01.2007 року)
Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
27.12.2002 року між відповідачами у справі укладений договір оренди № 12/02/2002, відповідно до умов якого ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" передає, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування орендоване майно площею 7 090,00 м2 за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення підприємницької діяльності, зі строком дії договору у 10 років - з 01.01.2003 року до 01.01.2012 року включно.
28.12.2002 року укладена додаткова угода № 1 до договору, якою відповідачі визначили, що з 28.12.2002 року розмір орендної плати складає 15 386,10 грн., до складу якої входить вартість наданих орендодавцем послуг; також орендодавцем надано дозвіл орендарю на укладання договорів з постача льниками електроенергії, води та інше.
Доповідач: Волік І.М.
30.12.2002 року підписана додаткова угода № 2 до договору, якою обумовлено, що при укладанні та виконанні цього договору сторони не керуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
03.01.2003 року орендоване за договором № 12/02/2002 від 27.12.2002 ро ку майно передане за актом приймання-передачі орендарю.
За умовами договору купівлі-продажу від 05.12.2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 стали співвласниками нежитлових приміщень: літ."А": приміщення № № 1-13; літ. "К": приміщення № № 1-4; літ. "Л": приміщення № 1; літ. Т,Д": приміщення № № 1-17; літ."Ж": приміщення № № 1- 4, загальною площею 6 692,3 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і їх звернення до господарського суду з позовом у даній справі мотивоване посиланням на ст. 319 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Зважаючи на те, що об'єкт оренди - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на момент укладення договору перебували у державній власності, за твердженням фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, і знаходилися на балансі ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України", підставами визнання оскаржуваного договору недійсним позивачі зазначають відсутність у даному договорі істотних умов, передбачених статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, відновлення орендованого майна та умови його повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зауважують про невідповідність укладеного між відповідачами договору умовам типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774.
Разом з тим, позовні вимоги мотивовані відсутністю у орендодавця необхідних повноважень при укладенні договору № 12/02/2002 від 27.12.2002 року, оскільки відповідно до п. 3.7.3. статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" здійснення будь-яких угод з майном ДАК "Хліб України", яке передане дочірньому підприємству, провадиться тільки з дозволу компанії, однак, укладення оскаржуваного договору не погоджувалось з ДАК "Хліб України" і дозвіл компанією на вчинення зазначених дій не надавався.
Вищевикладене, на думку позивачів свідчать про наявність правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України як такого, що не відповідає вимогам закону.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року у справі № 30/51-07-1049 (суддя Н. Рога) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір оренди № 12/02/2002 від 27.12.2002 року, укладений між ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; судові витрати у справі покладені на відповідачів.
Приймаючи рішення у справі господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" є дочірнім підприємством ДАК "Хліб України", яка є його засновником.
Майно компанії передається підприємству в користування; підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії; майно, що набуте підприємством в результаті власної господарської діяльності належить компанії на праві власності; підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, вчиняючи будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і цьому статуту (п. 4. 3. статуту).
Згідно з п. 5. 1. статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" управління підприємством здійснюють компанія, уповноважена особа за довіреністю, директор підприємства. Директор діє від імені підприємства без довіреності (п. 5. 5. статуту). Директор підприємства здійснює безпосередньо керівництво підприємством, вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, які входять до компетенції компанії, а зокрема, укладає в Україні та за кордоном договори та інші угоди від імені підприємства відповідно до статуту та Положення про порядок укладення угод, затвердженого Компанією (п. 5. 4. Статуту).
У зв'язку з наведеним, господарський суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про власність", який діяв на момент укладення оскаржуваного договору, лише власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, а отже, оскільки передача майна в орендне довгострокове користування є розпорядженням майном, то положення п. 4. 3. Статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" не суперечать вимогам чинного на час укладення договору законодавства.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди № 12/02/2002 від 27.12.2002 року мав бути укладений з дозволу компанії або мав бути погоджений з компанією, а порушення вищевказаних вимог є підставою для визнання такого договору недійсним.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, фізична особа - підприємець ОСОБА_1просить судове рішення у справі скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанцій неправильно застосовані матеріальні норми права та порушені процесуальні норми.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до п. 1.1. статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" засновником (власником) даного підприємства є ДАК "Хліб України", отже, юридичний статус ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" випливає із статусу ДАК "Хліб України".
Як вбачається з матеріалів справи, ДАК "Хліб України" утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 100 у формі відкритого акціонерного товариства, яка має у своєму статутному фонді державну частку у розмірі 100 %.
Відповідно до п. 27 статуту ДАК "Хліб України" майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, дочірніх підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії.
Компанія є власником майна (в тому числі коштів), переданого їй у власність засновником та акціонерами, яким вона володіє, користується та розпоряджається на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, статуту та меті діяльності компанії (п. п. 29, 30 статуту ДАК "Хліб України")
Закон України "Про власність" і Закон України "Про господарські товариства" встановлюють правовий режим майна акціонерних товариств.
Виходячи з положень Закону України "Про власність", який діяв на момент укладення оскаржуваного договору, то даний Закон відносить власність акціонерних товариств до колективної власності, і положень Закону України "Про господарські товариства", зміна форми власності відбувається в Україні також шляхом корпоратиції. Зокрема, зі змісту положень цих Законів випливає, що акціонерне товариство, яким є ДАК "Хліб України", є власником свого майна і суб'єктом права колективної власності, при цьому, не можна ототожнювати власність акціонерів і власність Компанії.
Власником Компанії є держава, оскільки їй належать 100 відсотків статутного фонду, тобто є єдиним акціонером і має всі права акціонера акціонерного товариства, але не є власником майна Компанії.
Отже, слід зазначити, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" підприємство є власником майна, переданого йому засновником у власність, внаслідок чого майно ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" є об'єктом права колективної власності ДАК "Хліб України".
Викладене не було врахованим господарським судом першої інстанції, внаслідок чого, приймаючи рішення у справі суд дійшов висновку, що ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" відноситься до підприємств державної форми власності.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 100 вбачається, що Міністерству сільського господарства і продовольства за участю ДАК "Хліб України" було доручено перетворення державних підприємств, зазначених у додатках № № 1, 2 і 3, у державні відкриті акціонерні товариства у порядку, визначеному Указом Президента України від 15.06.1993 року N 210 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" (із змінами, внесеними Указами Президента України від 21.08.1993 року N 354, 13.12.1993 року N 580 та від 22.01.1994 року N 20), передбачивши передачу до статутного фонду ДАК "Хліб України" акцій відкритих акціонерних товариств.
Згідно з п. 4. 3. статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" майно Компанії (ДАК "Хліб України") передається підприємству (відповідачу-2) в користування; підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії; майно, що набуте підприємством в результаті власної господарської діяльності належить компанії на праві власності; підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, вчиняючи будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і цьому статуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є: майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Зважаючи на те, що господарським судом першої інстанції не з'ясовано чи відносилось майно, що було переданим в оренду ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за договором оренди № 12/02/2002 від 27.12.2002 року до майна, яке не увійшло до статутного фонду ДАК "Хліб України", слід зауважити, що при прийнятті рішення не визначено чи підлягають, враховуючи викладене, регулюванню Законом України "Про оренду державного та комунального майна" відносини між сторонами оскаржуваного договору.
Крім того, господарським судом Одеської області не встановлено в ході судового розгляду чи входять до складу приміщень, що придбали позивачі за договором купівлі-продажу від 05.12.2006 року, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення за цією ж адресою, які були передані в оренду ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за договором оренди № 12/02/2002 від 27.12.2002 року, адже за змістом договору купівлі-продажу його предметом є продаж нежитлових приміщень: літ."А": приміщення № № 1-13; літ. "К": приміщення № №1-4; літ. "Л": приміщення № 1; літ. "Г, Д": приміщення № № 1-17; літ."Ж": приміщення № № 1-4, загальною площею 6 692,3 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а предметом оскаржуваного договору оренди є майно площею 7 090,00 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
Підставою визнання недійсним оскаржуваного у справі договору стало укладення ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України" даного договору без дозволу компанії або погодження з компанією таких дій, виходячи з п. п. 3.7.3, 4. 3, 5. 4 статуту ДП "Одесазерно" ДАК "Хліб України", однак, приймаючи рішення у справі, господарським судом першої інстанції не визначено порядок отримання дозволу дочірнім підприємством у компанії та не досліджено Положення про порядок укладення угод, затверджене Компанією, відповідно до якого директор підприємства укладає в Україні та за кордоном договори та інші угоди від імені підприємства.
Виходячи з вищенаведеного, прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року у справі № 30/51-07-1049 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік