ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
05.09.06 Справа№ 1/775-20/187А
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м.Львів
до відповідача: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів», м.Львів
про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2006 року № 199.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Кравець В.П.
Представники:
від позивача: Марчук В.Р. - представник
Борсук П.Й. - представник
від відповідача: не з‘явився
від 3 особи: Руденко А.В. - представник
Суть спору:
Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»до Виконавчого комітету Львівської міської ради та з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів»про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2006 року № 199 „Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр.Червоної Калини, 50”.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою господарського суду від 01.08.2006 року замінено Відповідача –Львівську міську раду належним Відповідачем –Виконавчим комітетом Львівської міської ради.
Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.
Представник Відповідача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги заперечив.
Представник Третьої особи в судові засідання з”явився, подав відзив, в якому позовні вимоги заперечив.
Повний текст постанови підписаний та направлений сторонам 14.09.2006 року.
Cудом встановлено наступне:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», звернувся з позовом до суду про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2006 року № 199 «Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр.Червоної Калини, 50». Вказаним рішенням виконавчий комітет затвердив акт державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр.Червоної Калини, 50, яку збудувало ТзОВ „Нафта-Львів” на підставі рішення виконавчого комітету від 05.09.2003 року № 779 та дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 16.05.2005 р. № 198/05.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до ст.18 Закону України “Про автомобільні дороги” розташування будь-яких об”єктів, будівель, споруд або їх частин у межах “червоних ліній” вулиці не допускається, а будівництво автозаправної станції здійснено у межах червоних ліній магістральної вулиці загальноміського значення. Крім цього, ТзОВ “Нафта-Львів” (третя особа) збудувало автозаправну станцію на земельній ділянці, яка частково належить Позивачу.
В представленому відзиві та судових засіданнях представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача (ТзОВ „Нафта-Львів”) позовні вимоги заперечив з мотивів, що автозаправна станція на проспекті Червоної Калини,50 в м.Львові збудована на земельній ділянці площею 0,1 га, яка належить ТзОВ “Нафта - Львів”, відповідно до Державного акту на право власності на землю. Посилання позивача на ст.18 Закону України “Про автомобільні дороги” є безпідставним, оскільки до прийняття вказаного Закону будь-яких обмежень щодо використання площ земельних ділянок у межах “червоних ліній” нормативні акти не містили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Стаття 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративним (згідно п.6 Перехідних положень КАС України –господарським) судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Виходячи із приписів ст. 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб‘єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Позивач просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської 17.02.2006р. № 199 “Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр.Червоної Калини,50” з мотивів, що ТзОВ “Нафта –Львів” збудувало автозаправну станцію на земельній ділянці, яка частково належить Позивачу на праві постійного користування на підставі ухвали Львівської міської ради від 29.06.2000 року № 693 та державного акту на право постійного користування землею від 20.02.2001 року ІІ-ЛВ № 004867.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року по справі № 3/277-7/216, яка вступила в законну силу встановлено, що будівництво автозаправної станції здійснюється на частині належної ТзОВ “Нафта-Львів” на праві власності земельної ділянки площею 0,0647 га, яка не примикає до земельної ділянки позивача, і тому дані факти не підлягають доказуванні відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім цього, доказом про те, що будівництво АЗС проведено на земельній ділянці поза межами суміжного землекористування ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет”, є висновок Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради від 25.04.2005 року № 2-3471/20 „Про погодження робочого проекту будівництва тимчасової автозаправної станції (АЗС) малої потужності на пр.Червоної Калини, 50 у м.Львові”.
Що стосується посилання позивача на ст.18 Закону України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 року № 2862-ІY, якою передбачено, що межі вулиці за її шириною визначається “червоними лініями”, розташування будь-яких об”єктів, будівель, споруд або їх частин у межах “червоних ліній” вулиці не допускається, то судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.09.2003р. № 779 про надання дозволу на проектування та будівництво тимчасової (в межах червоних ліній проспекту) автозаправна станція ТзОВ “Нафта-Львів” на пр.Червоної Калини, 50 прийнято 05.09.2003р., проектна документація виготовлена ПП “Універсал-проект”, узгоджена та зареєстрована управлінням архітектури і містобудування від 25.04.2005р. за № 2-3471/20, дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво тимчасової автозапрвної станції загального користування № 198/05 виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради 16.05.2005 року, тобто до прийняття Закону України “Про автомобільні дороги”, який набрав чинності з моменту опублікування. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
До прийняття Закону України “Про автомобільні дороги” термін “червоні лінії” визначався ст.14 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ, однак будь-яких обмежень щодо використання площ земельних ділянок у межах “червоних ліній” ні вказаний закон, ні будь-які інші нормативні акти не містили.
Щодо посилань позивача про те, що незважаючи на надання дозволу на будівництво тимчасової АЗС, третьою особою збудовано капітальну споруду, то вказані доводи судом відхиляються з мотивів, що термін „тимчасова” стосується не виду споруди, а терміну її експлуатації (до часу розширення вуличної мережі проспекту Червоної Калини).
За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Оскільки спір виник через неправомірні дії позивача, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 26, 31, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 5, 17, 71, 72, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2006 року № 199 „Про затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр.Червоної Калини, 50” відмовити повністю.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Постанова набирає чинності в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Манюк П.Т.