РІШЕННЯ
іменем України
29 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
представника позивача Жилінської Т.П.
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду від 8 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди
в с т а н о в и л а :
У січні 2008 року ВАТ НАСК «Оранта» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення 3243 грн. 60 коп.
Вимоги обґрунтовувала тим , що 12 липня 2005 року ОСОБА_4, під час керування автобусом ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3, порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення із автомобілем «Suzuki swift» р.н. НОМЕР_3 , який належав на праві власності ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Suzuki swift» зазнав механічних пошкоджень, а ОСОБА_5 була завдана майнова шкода.
Оскільки між ОСОБА_5 та ВАТ «Страхова компанія «Укрсоцстрах» ( правонаступник ВАТ НАСК «Оранта») було укладено договір страхування наземного транспортного засобу , то ВАТ НАСК «Оранта» 2 вересня 2005 року виплатило ОСОБА_5 3243 грн. 60 коп. страхового відшкодування.
Позивач , як особа , яка відшкодувала ОСОБА_5 шкоду , завдану іншою особою, в порядку ст. 1191 ЦК України пред’явила зворотню вимогу до ОСОБА_3 , як до власника транспортного засобу , та до ОСОБА_4, як до особи , яка безпосередньо заподіяла шкоду.
Рішенням Рівненського районного суду від 8 листопада 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ НАСК «Оранта» солідарно стягнуто 3243 грн. 60 коп. для відшкодування майнової шкоди та 81 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказувала на незаконність рішення місцевого суду та зазначала , що ОСОБА_3 не завдавала ОСОБА_5 шкоди , а тому в суду не було підстав для покладення на неї відповідальності за заподіяну йому шкоду. Із цих підстав просила рішення місцевого суду скасувати та відмовити в задоволенні позову до неї.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з»явився без поважних на те причин.
Представник ВАТ НАСК «Оранта» вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги і просить скаргу відхилити , а рішення місцевого суду – залишити без зміни.
Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково із наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції._____________________
Справа № 22-2138-10 Головуючий в суді 1 інст. Красовський О.О.
Категорія № 19, 25 Суддя доповідач Мельник Ю.М.
Оскільки ОСОБА_3 оскаржувала рішення , яке було ухвалене стосовно неї , а ОСОБА_4 рішення не оскаржував , то апеляційний суд перевіряв рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3
Задовольняючи позов та покладаючи солідарну відповідальність на ОСОБА_3 й ОСОБА_4, місцевий суд виходив із того , що ОСОБА_3 повинна відповідати за заподіяну ОСОБА_4 майнову шкоду як володілець транспортного засобу.
Колегія суддів погодитися із таким висновком місцевого суду не може з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода , завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності , інше речове право , договір підряду , оренди , тощо) володіє транспортним засобом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При вирішенні даного спору , суду першої інстанції необхідно було вияснити хто саме був володільцем автобуса ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_1 станом на 12 липня 2005 року ( момент ДТП) і в залежності від встановлення даної обставини вирішувати питання про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки.
Суд першої інстанції не вияснив, чи була ОСОБА_3 володільцем цього транспортного засобу станом на 12 липня 2005 року.
Із матеріалів справи вбачається, що автобус ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_1 на праві власності належав ОСОБА_3 ( а.с. 20).
У той же час , 31 березня 2004 року ОСОБА_1 було видано тимчасовий реєстраційний талон № НОМЕР_4 серії РВС від 31 березня 2004 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 є володільцем автобуса ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_2. Термін дії цього талону був безстроковий. (а.с. 20 справи № 2-1046/07 ).
З реєстраційної картки МРЕВ вбачається, що автобус ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_1 та автобус ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_2 є одним і тим самим автобусом. ( а.с. 20).
Відповідно до п.2.1 Правил Дорожнього руху України , в редакції станом на 12 липня 2005 року, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб , а в разі відсутності в транспортному засобі його власника , крім того – свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.
Із довідки № 50/10-850 від 1 серпня 2005 року , виданої ВДАІ УМВС України в Рівненській області вбачається, що водій ОСОБА_4 в момент ДТП керував автобусом ЛАЗ-695 р.н. НОМЕР_2 , володільцем якого був ОСОБА_1 ( а.с. 8).
Зазначених доказів суд першої інстанції до уваги не прийняв , хоча вони свідчать про те, що ОСОБА_3 станом на 12 липня 2005 року не була тим володільцем транспортного засобу , який під час ДТП використовував цей транспортний засіб.
Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що в суду першої інстанції не було правових підстав для покладення на ОСОБА_3 обов’язку по відшкодування позивачеві коштів.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин рішення місцевого суду в частині стягнення із ОСОБА_3 коштів підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ВАТ НАСК «Оранта» в задоволенні позову. Керуючись п. 2 ч.1 ст. 307 , п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316, 317 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 8 листопада 2010 року в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» скасувати і відмовити Відкритому акціонерному товариству Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у задоволенні позову в цій частині.
Стягнути із Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 145 грн. 50 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Суддя