РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Мельника Ю.М.
суддів Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс-Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення коштів ,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ТЗОВ "Інфокс - Плюс" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 900 доларів США заборгованості за договором про надання послуг , 396 доларів США пені за невиконання грошових зобов’язань , 2000 грн. штрафу , 50000 грн. для відшкодування моральної шкоди та 300 грн. витрат на правову допомогу.
Вимоги обгрунтовувало тим, що 31 липня 2009 року ТЗОВ "Інфокс - Плюс" уклало із ОСОБА_2 договір про надання послуг по підшукуванню покупця квартири АДРЕСА_1, яку відповідач мав намір продати.
За виконання цих робіт ОСОБА_2 зобовязувався сплатити товариству 1000 доларів США або 8000 грн.
У випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник зобовязувався сплатити пеню в розмірі 1 % вартості послуг , або 80 грн. за кожен день прострочення.
Оскільки товариство виконало свої зобовязання по договору і підшукало покупця квартири і цей покупець квартиру купив у ОСОБА_2 , а останній сплатив позивачеві лише 100 доларів США авансу , а інших коштів не сплачує, то позивач просив задовольнити позовні вимоги. У жовтні 2010 року ТЗОВ "Інфокс-Плюс" збільшило позовні вимоги і просило стягнути із відповідача пеню в розмірі 8000 грн. та стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. ( а.с. 63)
Рішенням Здолбунівського районного суду від 19 листопада 2010 року з ОСОБА_2 на користь ТЗОВ "Інфокс-Плюс" стягнуто 7143 грн. 93 коп. боргу за надані послуги , 8000 грн. пені за невиконання грошового зобов’язання , 2000 грн. штрафу та 2000 грн. витрат на правову допомогу.
Цим же рішенням із ОСОБА_2 в дохід держави було стягнуто 291 грн. 44 коп. судових витрат.
Не погодившись із таким рішенням місцевого суду , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій вказував на його незаконність.
Зазначав, що суд першої інстанції не врахував , що сторони в договорі не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору , а тому такий договір не є укладеним
Окрім того , позивач всупереч вимогам ч. 6 ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів" не надав документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями , а тому цей договір не є підставою для виконання обов"язків для
Справа № 22-2114-10 Головуючий в суді 1 інст. Кушнір О.Г.
Категорія № 19,24 Суддя доповідач Мельник Ю.М.
споживача.
Суд також не врахував , що визначена договором сума в розмірі 80 грн. не є пенею, оскільки за своїм змістом суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 ЦК України
Не врахував суд і те, що умови договору є несправедливими , а договір не мав містити зобов»язань в іноземній валюті.
У той же час , суд не звернув увагу , що позовну заяву до суду в інтересах позивача подала особа, яка не мала права на звернення до суду.
З цих підстав просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третя особа вказували на безпідставність доводів апеляційної скарги і просили її відхилити , а рішення суду – залишити без зміни.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позов, місцевий суд правильно виходив із того , що згідно договору про надання послуг ТЗОВ "Інфокс- Плюс" виконало свої зобовязання і підшукало покупця квартири , яка належала ОСОБА_2, а останній відмовився оплачувати такі послуги на умовах визначених договором.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду і вважає, що він грунтується на доказах, досліджених судом та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Із матеріалів справи вбачається, і це встановлено місцевим судом , що 31 липня 2009 року ТЗОВ "Інфокс - Плюс" уклало із ОСОБА_2 договір про надання послуг по пошуку покупця квартири АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 мав намір продати.
За виконання цих робіт ОСОБА_2 зобовязувався сплатити товариству 1000 доларів США або 8000 грн.
У випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник зобовязувався сплатити пеню в розмірі 1 % вартості послуг , або 80 грн. за кожен день прострочення.( а.с. 4).
З урахуванням зазначеного , місцевий суд прийшов до правильного висновку , що сторони в договорі узгодили всі істотні умови договору. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.
Договір завдатку від 31 липня 20009 року свідчить про те, що позивач виконав свої зобовязання по договору про надання послуг і підшукав покупця квартири, що належала ОСОБА_2 ( а.с. 5)
12 серпня 2009 року ОСОБА_2 продав цю квартиру Бачинському І,В.( а.с. 21)
За виконану роботу ОСОБА_2 передав представнику позивача 100 доларів США ( а.с. 5).
Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відмовився оплачувати ТЗОВ "Інфокс- Плюс" решту коштів згідно договору про надання послуг. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу , інших актів цивільного законодавства. Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції для забезпечення належного виконання умов договору про надання послуг стягнув із ОСОБА_2 на користь ТЗОВ "Інфокс - Плюс" суму, що еквівалентна 900 доларам США - 7143 грн. 93 коп. (900 доларів США х 793 грн.93 коп.) Оскільки ОСОБА_2 прострочив виконання свого зобовязання по оплаті коштів за надані за договором послуги , то суд першої інстанції згідно із вимогами п.3.5 договору стягнув із нього пеню в розмірі 8000 грн., яка не перевищує 100% вартості послуги та відповідно до п.4.4 договору стягнув штраф в розмірі 2000 грн. У той же час , стягуючи пеню в розмірі 8000 грн. , суд не врахував , що розмір пені перевищує розмір коштів , які відповідач не сплатив позивачеві за надані йому послуги. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин , які мають значення для справи. Із урахуванням зазначеного , колегія суддів , враховуючи , що розмір пені перевищує розмір боргу за договором , прийшла до висновку , що рішення місцевого суду в частині стягнення неустойки підлягає зміні шляхом зменшення суми пені із 8000 грн. до 2000 грн. Окрім того , місцевий суд , стягуючи із відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правову допомогу не врахував , що ОСОБА_1 у даній справі надавав позивачеві правову допомогу та був представником позивача в суді. Відповідно до ст. 79, 84 та 88 ЦПК України відшкодуванню підлягають лише витрати на правову допомогу. Виплати сторони коштів особі, яка діє в його інтересах як представник , до судових витрат не відносяться і відшкодуванню не підлягають. З урахуванням обсягу наданої ОСОБА_1 правової допомоги та з урахуванням витраченого ним часу на надання такої допомоги , колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу із 2000 грн. до 500 грн.
Таким чином , стягненню із ОСОБА_2 на користь ТЗОВ «Інфікс-Плюс» підлягає 7143 грн. 93 коп. боргу , 2000 грн. штрафу , 2000 грн. пені, а всього 11143 грн. 93 коп.
Окрім того , стягненню підлягає 500 грн. витрат на правову допомогу.
Доводи апелянта про те, що суд розглянув позовну заяву, яка подана до суду особою , яка не наділена повноваженнями на звернення з позовом до суду, колегія суддів вважає необґрунтованими. Згідно довіреності № 44 від 3 вересня 2009 року ОСОБА_5 мала право на звернення з позовом в інтересах товариства до суду. ( а. с . 68) Враховуючи зазначене , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду в частині стягнення пені та витрат на правову допомогу слід змінити , зменшивши розмір цих витрат.
В решті рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307 п. 4 ч. 1 ст. 309 , ст. 316, 317 ЦПК України , колегія судів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2010 року в частині стягнення пені та витрат на правову допомогу змінити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфікс-Плюс» 11143 грн. 93 коп. боргу та 500 грн. витрат на правову допомогу.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення рішення апеляційного суду але можуть бути оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді: