Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 р. справа № 2а-24899/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Фенделєвій В.Є.
розглянув адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Амвросіївський хлібозавод»
до
Відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції
третя особа - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
про зупинення виконавчого провадження
за участю представників:
позивача: Мішина С.Л.,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: Пільгун М.В.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 05 грудня 2010 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відкрите акціонерне товариство «Амвросіївський хлібозавод» (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції (далі - відповідач) про зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року провадження у справі відкрито.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що 13 жовтня 2010 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 21879711 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1320 від 05 листопада 2009 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Амвросіївський хлібозавод» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» суми боргу в розмірі 4697400 грн. Однак під час відкриття провадження відповідачем не враховано, що в порядку господарського судочинства розглядається спір за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьк-агропродукт» та Відкритого акціонерного товариства «Амвросіївський хлібозавод» про стягнення тієї ж суми боргу, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса. Крім того, вважав суттєвою ту обставину, що у спірних правовідносинах виступає поручителем, який несе відповідальність перед банком тільки у межах заставленого майна, а не суми, отриманої кредитором за кредитним договором. Просив суд зупинити виконавче провадження ВП № 21879711.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 15 листопада 2010 року, зазначає, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем положення законодавства про виконавче провадження не порушено, права позивача під час здійснення примусового виконання виконавчого документа не порушені, законні підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», надав суду пояснення по суті позовної заяви, проти позову заперечує з мотивів відсутності порушень законодавства з боку відповідача під час виконання покладених на нього функцій.
Дослідивши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
06 жовтня 2010 року листом за номером 1871/300-04-2 представник Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» звернувся до Відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції, в якому просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу № 1320 від 05 листопада 2009 року.
До заяви додав, серед іншого, оригінал виконавчого документа, відповідно до змісту якого запропоновано звернути стягнення на майно – Амвросіївський хлібозавод, що знаходиться за адресою : Донецька область, Амвросіївський район, місто Амвросіївка, вулиця Горького, 4, загальною площею 2808, 70 кв. м, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству «Амвросіївський хлібозавод», у рахунок суми кредиту, що залишилась неповернутою боржником, прострочених відсотків за користування кредитом, несплаченої пені, тощо.
Отримав наведеного листа 11 жовтня 2010 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції, розглянув його, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 жовтня 2010 року. Відповідно до цієї постанови боржнику – Відкритому акціонерному товариству «Амвросіївський хлібозавод», встановлено строк для добровільного виконання виконавчого документа до 17 жовтня 2010 року та накладено арешт на все майно, що йому належить у межах суми боргу.
Копію цієї постанови цього ж дня надіслано боржникові – позивачу у цій справі, із супровідним листом № 5304/09-20/7-292.
03 листопада 2010 року державним виконавцем в межах здійснення заходів з примусового виконання виконавчого документа складено акт опису й арешту майна боржника, копію якого із серійним номером АВ 951490 вручено представнику позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Донецький окружний адміністративний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 3 Закону № 606-ХІV, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, окрім іншого, виконавчі написи нотаріусів. Вимоги до виконавчих документів передбачено положеннями статті 19 Закону № 606-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії шляхом здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розгляду заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; роз'яснення сторонам їх прав і обов'язків тощо.
Крім того, статтею 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні частиною першою статті 7 Закону № 606-ХІV зобов’язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 20 Закону № 606-ХІV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до частини першої-другої статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому, статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що документи, винесені у виконавчому провадженні, відповідачем на адресу позивача надіслано, постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для добровільного виконання рішення у межах визначених Законом 7 днів.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 606-ХІV у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено, що такої заяви боржник – позивач у цій справі, до відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції не надавав.
Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Під час складення акту опису й арешту майна позивача 03 листопада 2010 року відповідачем припису наведеної норми права не порушено.
Таким чином, державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження та вжиття передбачених законодавством заходів з примусового виконання виконавчого документа, про який йдеться вище, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Крім того, суд зазначає, що законність виконавчого напису нотаріуса № 1320 від 05 листопада 2009 року позивачем в судовому порядку не оскаржено, він є чинним та пред’явлений до виконання в межах строку, визначеного статтею 21 Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність законних підстав для його невиконання.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, однак під час розгляду наявного у цій адміністративній справі публічно-правового спору такі обставини судом не встановлені.
Втім, статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, в яких державний виконавець має право зупинити виконавче провадження, але до юрисдикції судових органів не відноситься виконання функцій суб’єктів владних повноважень з огляду на те, що ці повноваження надані їм задля досягнення певної мети. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», повноваження державному виконавцю надані з метою примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем не доведено обставин, які свідчили б про те, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Амвросіївський хлібозавод» до Відділу державної виконавчої служби Амвросіївського районного управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про зупинення виконавчого провадження - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30 листопада 2010 року в присутності представників позивача та третьої особи. Постанова у повному обсязі складена 05 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Іванченков А. С.