23.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 р. справа № 2а-13707/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
< Список >
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція (далі – позивач) звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_3.), у якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансову санкцію у вигляді штрафу за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі – Закон №481/95-ВР) у розмірі 1000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з порушенням вимог Закону №481/95-ВР, а саме здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником (імпортером), до відповідача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав суду клопотання, в якому просить адміністративну справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки про виклик відповідачу. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача.
Дослідивши чинне законодавство, письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.
Згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2010 р. на підставі направлень №385/234 та №386/234 від 24.06.2010 р. на проведення планової перевірки, уповноваженими працівниками позивача було здійснено перевірку дотримання суб’єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог Закону № 481/95-ВР та іншого законодавства з питань дотримання вимог чинного законодавства при реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, господарської одиниці – магазину, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Каштанова, 50. Перевіркою встановлено, зокрема, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником (імпортером).
За результатами перевірки складено акт № 04070146/2340/2338907371 від 24.06.2010 р.
Зазначені дії відповідача щодо здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником (імпортером), порушують вимоги абз.12 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, відповідно до якого за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, застосовуються фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.
Таким чином, сума штрафної санкції складає 1000 грн. 00 коп.
07.07.2010 р. на підставі акту перевірки №04070146/2340/2338907371 від 24.06.2010 р. позивачем прийнято рішення №0001982340/0/29104 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 1000,00 грн. Рішення про застосування фінансової санкції було отримано відповідачем особисто, під підпис, 07.07.2010 р., про що свідчать матеріали справи.
Доказів сплати суми заборгованості відповідач до суду не надав.
У відповідності із пунктом 13 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.
Враховуючи те, що відповідач рішення ОДПІ від 07.07.2010 р. №0001982340/0/29104 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу у встановленому законом порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинними та таким, що підлягає виконанню, а також те, що за час судового розгляду справи у добровільному порядку фінансова санкція у розмірі 1000,00 грн. ним не сплачена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають повному задоволенню.
Положення ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 даного Кодексу.
Частина 5 статті 17 Закону України № 481/95-ВР передбачає, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Вирішуючи спір, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 20 грудня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >