КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-10152/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обелиск»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Обелиск»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57147,30 грн., –
В С Т А Н О В И Л А :
Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до ПП «Обелиск», в якому просив:
- стягнути з ПП «Обелиск»штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів у 2009 році та пеню на загальну суму 57147,30 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», розрахована роботодавцем і становить 11 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач згідно поданої державної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»(форма №10-ПІ) за 2009 рік повинен був створити у 2009 році 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 277 особи), а фактично на підприємстві було працевлаштовано 4 інваліда.
Згідно з вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У зв’язку з цим, на думку позивача, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій та пені.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 -відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Обелиск»було створено 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
Відповідно до п. 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.
Ч. 1 п. 2 вказаного Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
На виконання вимог ч. 1 п. 2 Порядку, підприємством було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р. В даному звіті зазначено, що на підприємстві в 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 277 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 11 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 2243,90 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 5100,70 грн. (а.с. 10).
Ч. 3 п. 2 вказаного Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регулярно, протягом 2009 року подавав звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН до Печерського районного центру зайнятості (а.с. 27-33).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до листа Печерського районного центру зайнятості від 18 травня 2010 року № 2362-04 (а.с. 6-7), ПП «Обелиск»одночасно є в списках підприємств, які подавали та не подавали звіти за формою № 3-ПН, тому такий лист не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, як доказ, на підставі якого сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено терміну подання підприємствами, установами, організаціями звіту за формою № 3-ПН. Разом з тим в самому звіті за формою № 3-ПН, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 зазначено, що термін подання вказаної звітності –при наявності вакансій.
За таких обставин, подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН 25.05.2009 р., 25.06.2009 р., 29.07.2009 р., 21.08.2009 р., 23.09.2009 р., 29.10.2009 р. та 25.12.2009 р. є належним виконанням обов’язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Обелиск»інформувало Печерський районний центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках формою № 3-ПН.
Також, відповідними наказами директора ПП «Обелиск»було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини свідчать про те, що ПП «Обелиск»вжило всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, позивачем не надано суду доказів необґрунтованої відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового висновку, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обелиск»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року –скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 15.12.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук