Судове рішення #12993951

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   2а-2125/10/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Гаврилюк В.О.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.


У Х В А Л А

Іменем України

"01" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Цвіркун Ю.І.

                                          при секретарі            Ломановій Ю.В.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  Головного державного санітарного лікаря Чорнобаївської районної санітарно-епідеміологічної станції міністерства охорони здоров’я України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»до Чорнобаївської районної санітарно-епідеміологічної станції міністерства охорони здоров’я України про визнання незаконним та скасування припису,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго»(далі ТОВ  «Черкасиобленерго», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування припису Чорнобаївської районної санітарно - епідеміологічної станції міністерства охорони здоров'я України (далі відповідач) від 29.03.2010 року № 265.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано припис Чорнобаївської районної санітарно - епідеміологічної станції міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2010 р. № 265, стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"  3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Головний державний санітарний лікар Чорнобаївської районної санітарно-епідеміологічної станції міністерства охорони здоров’я України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

        Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишеню без змін, з наступних підстав.

        Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, комісією у складі завідуючого відділенням комунальної гігієни облсанепідемстанції Видрою Н.М., лікарем лабораторії ЕМП та фізфакторів Печонкіним Д.М. головним державним санітарним лікарем Чорнобаївського району Коренюком І.М., провідним інженером інформаційно-консультативного центру ВАТ "Обленерго" Олійником Ю.Є.. в присутності сільського голови Дзюби С.В. проведено розгляд звернення громадянина ОСОБА_7, що проживає в с. Тимченки Чорнобаївського району, стосовно негативного впливу на стан здоров'я ліній електропередач напругою 10 і 35 кВ, які проходять поблизу житлових будинків, за результатами якого 18.03.2010 року складено довідку.

У вказаній довідці зазначено, що в ході розгляду звернення проведені заміри рівнів електричного поля в зоні впливу ЛЕП, перевищень допустимих рівнів не виявлено.

             Крім того, в довідці зазначено про те, що житлові будинки побудовані в кінці 1959-1960 років, а траса повітряних ліній 10 кВ введена в експлуатацію зі слів представника Чорнобаївського РЕМ в 60-х роках. Траса ЛЕП 35кВ "Тимченки-Вереміївка Чорнобаївського району" змонтована в 1976 році, відповідно до узгодження траси, розробленої "Сільенергопроект", м. Київ.

Проектування, будівництво, введення в експлуатацію зазначених ЛЕП здійснювалось без участі державної санітарно-епідеміологічної служби, будь-які вимоги щодо їх розміщення чинним на той час санітарним законодавством регламентовані не були.

29.03.2010 року за № 365 Чорнобаївською районною санітарно - епідеміологічною станцією міністерства охорони здоров'я України винесено відкритому акціонерному товариству "Черкасиобленерго" припис в якому запропоновано перенести повітряну лінію електропередач напругою 35 кВ за межі сельбищної території с. Тимченки.

Підставою для винесення вказаного припису стало те, що розміщення лінії електропередач напругою 35 кВ суперечить вимогам пункту 8.61 Державних правил планування та забудови населених пунктів, ДСП № 173-96, якими визначено її розміщення поза межами сельбищної території.

 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також те, що відповідач не довів правомірності прийняття свого рішення.

      Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" розроблені Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. № 173, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за № 379/1404 (далі - Правила). При цьому необхідно зазначити, що вказані правила розроблені вперше.

Відповідно до 8.57. З метою захисту населення від дії електричного поля повітряних ліній електропередач (ПЛЕ) встановлюються санітарно-захисні зони, території яких розташовуються вздовж трас ПЛЕ по обидва їх боки. Розміри цієї території визначаються від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту до відстаней, на яких забезпечується гранично допустимий рівень поля, встановлений діючими санітарними нормами.

Для ПЛ електропередачі напругою 330 кВ встановлюється межа санітарно-захисної зони в одну сторону 20 м, для 500 кВ - 30 м, для 750 кВ - 40 м, для 1150 кВ - 55 м. 

Відповідно до "Правил улаштування електроустановок" затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.01.2006 року №3 у підпунктах 2.5.109 -2.5.118 та в таблиці "2.5.24 визначено найменші відстані та межі від ліній електропередач до житлових будинків в межах охоронних зон, які в даному випадку становлять 4 метри.

Таблицею 8.5 а ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та таблицею 2.5.32 ПУЕ:2006 передбачено, що відстань від проводів ЛЕП до будівель повинна бути не менше 4 метрів.

Пунктом 8.23 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" передбачено, що в умовах ущільнення існуючої забудови, використання земельних ділянок в охоронних зонах електричних мереж під будівництво можливо при умові узгодження з власником цих мереж.

З матеріалів справи вбачається, траса ЛЕП 35 кВ «Тимченки-Вереміївка Чорнобаївського району»змонтована в 1976 році, відповідно до відомості узгодження траси розробленої «Сільенергопроект»м. Київ, знаходиться на відстані 12 метрів від житлового будинку. В нині діючих Правилах улаштування електроустановок , глава 25.5.32 «Відстань від проводів до меж зон та споруд»для повітряної лінії 35 кВ відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів до межі зон та споруд , за найбільше відхилення проводів складає 4,0 метра., що відповідає вимогам   встановлених санітарно захисних зон, території яких розташовуються вздовж трас ПЛЕ по обидва їх боки.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Однак, відповідачем не надані суду докази щодо порушення прав інших осіб, не встановлений факт порушення чиїх-небудь прав розташуванням траси ЛЕП 35 кВ «Тимченки-Вереміївка Чорнобаївського району», а сам факт наявності ЛЕП не свідчить по порушення прав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією т а законами України.

Однак, в порушення вимог ст.71 КАС України відповідачем у підтвердження правомірності дій суду не надані документи, які були підставою для прийняття оспорюванного рішення.

Таким чином припис Чорнобаївською районною санітарно - епідеміологічною станцією міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2010 року за № 365 винесений не правомірно та не відповідає вимогам закону.

         Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ВАТ «Черкасиобленерго»підлягають задоволенню.

        При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

         Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

         Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

      Апеляційну скаргу Головного державного санітарного лікаря Чорнобаївської районної санітарно-епідеміологічної станції міністерства охорони здоров’я України –залишити без задоволення.   

     Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 06 грудня  2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б.Парінов  

                                                                                                   Ю.І.Цвіркун



Повний текст рішення виготовлений 29 листопада 2010 року.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація