20.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 р. Справа № 2а-14869/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
Букіна Л.Є.
Ільков В.В.
при секретаріСоляр О.Ю.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головнаої державної інспекції на автомобільному транспорті про про скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.11.10 р. № 1371-Вк/п у частині припинення з 11 листопада 2010 року державної служби ОСОБА_5, заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області, та поновлення його на займаній посаді.
Позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що діяв згідно до Конституції та Законів України.
Відповідач вважає свої дії відносно позивача правомірними, наказ – винесеним згідно діючого законодавства України.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний позов з наступних підстав.
ОСОБА_5 працював з 14 травня 2007 року в територіальному управлінні Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області на посаді провідного спеціаліста, з 20.01.2010 позивача було переведено на посаду заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області.
Наказом Головавтотрансінспекції від 11.11.2010 року № 1371-Вк/п Позивача було звільнено з займаної посади за порушення Присяги державного службовця щодо суворого дотримання Конституції та Законів України, сприяння їх у життя та зміцнення авторитету, що відобразилось в порушенні частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням частини першої пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» передбаченої статтею 17 цього Закону.
Не погодившись із зазначеним фактом, ОСОБА_5 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Наказом від 11.11.2010 року № 1371-Вк/п Позивача було звільнено з займаної посади за порушення Присяги державного службовця щодо суворого дотримання Конституції та Законів України, сприяння їх у життя та зміцнення авторитету, що відобразилось в порушенні частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням частини першої пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» передбаченої статтею 17 цього Закон.
Позивач вважає, що наказ № 1371-Вк/п від 11.11.2010 р. не відповідає ст.149 Кодексу законів про працю України, ст.4 Закону України «Про державну службу», оскільки зазначена подія не мала місця.
З наявних у матеріалах справи документів та наданих у судових засіданнях пояснень сторін вбачається, що факт порушення Присяги державного службовця та порушення частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням частини першої пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» передбаченої статтею 17 цього Закону не підтверджується будь-яким документами, а згідно наданих позивачем пояснень, він дізнався тільки про сам Наказ № 1371-Вк/п від 11.11.2010 р., жодних службових розслідувань його проведення перевірок щодо виконання їм своїх службових обов’язків відносно нього не проводилось, тому підстави звільнення його з займаної посади йому не відомі.
Окрім цього, частина 3 статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», яку начебто порушив позивач встановлює підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії, а за своєю посадовою інструкцією позивач не має повноважень щодо прийняття рішення про видачу чи відмову у видачі ліцензії, а тому незрозуміло яким чином позивач порушив частину 3 статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Щодо порушення позивачем частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка встановлює правила щодо міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки, відповідачем в наказі № 1371-Вк/п від 11.11.2010 р., не зазначено якими діями позивач порушив вимоги зазначеної статті Закону. Позивач за своєю посадовою інструкцією також не має повноважень щодо вирішення питань про допуск чи не допуск суб’єктів господарювання до міжнародних перевезень.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що жодних документів про проведення службових розслідувань з приводу порушення позивачем Присяги державного службовця щодо суворого дотримання Конституції та Законів України, сприяння їх у життя та зміцнення авторитету, що відобразилось в порушенні частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням частини першої пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» передбаченої статтею 17 цього Закону не має, а самі службові розслідування з приводу порушення позивачем Присяги державного службовця, порушення частини третьої статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частини другої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», порушення частини першої пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» не проводились.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування» передбачено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:
- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки.
Таким чином, судом встановлено, що документи яки б підтверджували законність та обґрунтованість винесеного наказу від 11.11.2010 року № 1371-Вк/п - відсутні.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, що наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.11.10 р. № 1371-Вк/п у частині припинення з 11 листопада 2010 року державної служби ОСОБА_5, заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області прийнято з порушенням та не відповідає діючому законодавству України, є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, на час розгляду справи відповідачем не поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування наказу – задовольнити.
Скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.11.2010 року № 1371-Вк/п у частині припинення з 11 листопада 2010 року державної служби ОСОБА_5, заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області.
Поновити ОСОБА_5 на посаді заступника начальника відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.12.2010 року.
Суддя < (підпис) >
Суддя
Суддя
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
Л.Є. Букіна
В.В. Ільков
< ПІБ Судді >