ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 рокуСправа № 2а-3152/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Володимир – Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга” до управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському про визнання дій неправомірними та визнання нечинною вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Володимир-Волинське відкрите акціонерне товариство “Луга” (далі –ВАТ “Луга”) звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському (далі –УПФУ в м. Володимир-Волинському) про визнання дій неправомірними та визнання нечинною вимоги.
Даний позов мотивовано тим, що на адресу ВАТ “Луга” 05.11.2010 року від УПФУ в м. Володимир-Волинському надійшла вимога про сплату боргу за платежем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування №Ю 78 від 05.11.2010 року на суму 225440,02 грн. З цією вимогою ВАТ “Луга” не погоджується із наступних підстав. Позивачем через обслуговуючий банк - ТзОВ “Західінкомбанк” сплачено до бюджету кошти шляхом подачі платіжних доручень №69 від 13.03.2009 року на суму 158380,00 грн., №70 від 13.03.2009 року –9700,00 грн., №75 від 13.04.2009 року –105000,00 грн., №76 від 14.04.2009 року –69739,27 грн., №77 від 14.04.2009 року –9627,50 грн. як суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий - березень 2009 року. Вказані платіжні доручення містять відмітку банку про прийняття їх до виконання. Однак, у зв’язку із неспроможністю банку (відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку) кошти до бюджету не надійшли, про що свідчать повідомлення банку №1 від 13.03.2009 року, №6 від 13.03.2009 року, №1 від 13.04.2009 року, №1 від 14.04.2009 року, №2 від 14.04.2009 року про невиконання розрахункових документів. УПФУ в м. Володимир-Волинському вважає, що оскільки вищевказані грошові кошти про сплату страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до бюджету не надійшли, тому такі зобов’язання були зараховані в рахунок заборгованості. Вказує на те, що як платник податків, немає можливості виконати свій конституційний обов’язок зі сплати податків та загальнообов’язкових платежів (зборів) оминувши банк, так як, подаючи платіжне доручення, позивач втрачає контроль над коштами та не може впливати на їх зарахування до бюджету. Позивач переконаний, що обов’язок платника податків та обов’язкових платежів з їх сплати слід вважати виконаним у момент подачі до банку відповідного платіжного доручення, тому винесення УПФУ в м. Володимир-Волинському вимоги про сплату боргу вважає протиправним. Після прийняття банком розрахункового документа на перерахування податків та зборів до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов’язкових платежів є таким, що не відповідають чинному законодавству.
Крім того, позивач зазначив, що станом на 15.11.2010 року з його рахунку КБ «Західінкомбанк» перераховано заборгованість по страхових внесках в Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в Фонд соціального страхування на випадок безробіття та частково – 194066,77 грн. в Пенсійний фонд України.
Решта заборгованості суми, що становить 158380 грн. на даний час «Західінкомбанком» на рахунок Пенсійного фонду не перерахована, оскільки Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2010 року по справі № 6/104 Національному банку україни та іншим особам заборонено вчиняти дії щодо задоволення вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк».
Позивач у позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника товариства.
Відповідач у письмовому запереченні від 30.11.2010 року за вихідним № 3213/06-10-22 позов не визнав. Зазначає, що згідно вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство. Як вбачається із копії платіжних доручень, банком не зазначено відомостей про одержання чи проведення платіжних доручень від позивача, про що свідчить відсутність відмітки банку. Отже, немає підстав вваж ти, що кошти були списані з рахунку позивача, а тому їх проплатою вважати не можна. Просить в позові відмовити. Разом з цим, просить розгляд справи проводити у відсутності їх представника.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. При цьому судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) , дії чи бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(далі –Закон України “Про загальнообов’язкове …”) страхувальники –це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що роботодавцями, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
У відповідності до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове …”страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове …”страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача згідно цього Закону є календарний місяць.
Як вбачається із частини 9 статті 20 вищенаведеного Закону днем сплати страхових внесків вважається, зокрема, у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове …”суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Абзацом 4 підпункту 5.1.6 пункту 5.1 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, визначено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Пункт 3 часини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”передбачає. що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
З преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”вбачається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”платіжне доручення –це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок утримувача.
Згідно із пунктом 5.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”передбачено строки, протягом яких банк повинен перерахувати кошти клієнта, зокрема, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. З пункту 8.3 статті 8 зазначеного Закону вбачається, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Судом встановлено, що Володимир-Волинське ВАТ “Луга” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування.
З досліджених в судовому засіданні платіжних доручень №69 від 13.03.2009 року на суму 158380,00 грн., №70 від 13.03.2009 року –9700,00 грн., №75 від 13.04.2009 року –105000,00 грн., №76 від 14.04.2009 року –69739,27 грн., №77 від 14.04.2009 року –9627,50 грн. з відміткою банку, по яких отримувачем коштів є Пенсійний фонд, вбачається, що позивач перерахував кошти по страхових внесках за лютий-березень 2009 року.
ТзОВ “Західінкомбанк” своїми письмовими повідомленнями №1 від 13.03.2009 року, №6 від 13.03.2009 року, №1 від 13.04.2009 року, №1 від 14.04.2009 року, №2 від 14.04.2009 року повідомило ВАТ “Луга”про невиконання розрахункових документів - платіжних доручень №69 від 13.03.2009 року, №70 від 13.03.2009 року, №75 від 13.04.2009 року, №76 від 14.04.2009 року, №77 від 14.04.2009 року, які були взяті банком для обліковування за позабалансовим рахунком.
Судом встановлено, що 01.10.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи –Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк”, який створений внаслідок реорганізації шляхом перетворення ТзОВ КБ “Західінкомбанк”в ПАТ “Західінкомбанк”. ПАТ “Західінкомбанк” за статутом є правонаступником ТзОВ КБ “Західінкомбанк”.
З дослідженої судом вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському № Ю 78 від 05.11.2010 року позивача зобов’язано сплатити недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 225440,02 грн.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що в даному випадку дії відповідача по винесенню вимоги № Ю 78 від 05.11.2010 року є неправомірними. Вказану вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському про сплату недоїмки по страховим внескам слід визнати нечинною, оскільки позивач повністю виконав свій обов’язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду за лютий-березень 2009 року, а ненадходження їх на рахунок відповідача не пов’язані із діями позивача –ВАТ “Луга”.
Дані кошти не були перераховані на рахунок Пенсійного фонду із вини обслуговуючого банку. Факт неперерахування коштів підтверджується і повідомленнями банку №1 від 13.03.2009 року, №6 від 13.03.2009 року, №1 від 13.04.2009 року, №1 від 14.04.2009 року, №2 від 14.04.2009 року.
Згідно із статтями 1066-1068 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до статей 1091, 1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”передбачено, що платник податків (обов’язкових платежів) не може нести відповідальності за порушення строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, що сталися із вини банків. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Отже, у відповідача не було правових підстав для винесення вимоги № Ю 78 від 05.11.2010 року, оскільки ця вимога зобов’язує позивача повторно виконати зобов’язання по сплаті страхових внесків, яке ним фактично виконане.
Абзац 5 пункту 3.9 “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N377/8976 передбачає, що якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.
Не бере до уваги суд твердження УПФУ в м.Володимир-Волинському в письмових запереченнях про те, що ВАТ “Луга”неналежно виконав свої зобов’язання по сплаті страхових внесків, оскільки кошти фактично не надійшли на рахунки Пенсійного фонду, і таким чином позивачу правомірно винесена вимога про сплату недоїмки, оскільки у даному випадку позивач повністю виконав своє зобов’язання по сплаті страхових внесків провівши їх через установу банку (виконавши в цій частині вимоги законодавства), а ненадходження коштів на рахунки Пенсійного фонду сталися не з його вини, тому він не повинен нести за це відповідальності. Як вбачається з пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
В частині 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Враховуючи вищезазначені обставини по справі, суд вважає, що ці принципи при прийняті оскаржуваних рішень посадовими особами відповідачів дотримані не були.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області, яке набрало чинності за позовом ВАТ “Луга”до ТзОВ “Західінкомбанк”було зобов’язано банк виконати платіжні доручення ВАТ “Луга” шляхом списання з рахунку платника грошових коштів, в тому числі і 352446,77 грн. страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до УПФУ в м. Володимир-Волинському.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що дії відповідача по винесенню вимоги № № Ю 78 від 05.11.2010 року є неправомірними, вимога про сплату заборгованості по сплаті страхових внесків за лютий - березень 2009 року в сумі 225440,02 грн. підлягає визнанню нечинною, а позов до повного задоволення.
Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Закону України “Про систему оподаткування”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському щодо винесення вимоги № Ю 78 від 05 листопада 2010 року.
Визнати нечинною вимогу № Ю 78 від 05 листопада 2010 року управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському про зобов’язання по сплаті Володимир-Волинським відкритим акціонерним товариством “Луга” боргу із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 225440 (двісті двадцять п’ять тисяч чотириста сорок) гривень 02 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк