КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.03.07 р.                                                                                                    № 14/495                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Жук Г. А.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання: Рустам’яні Е.А.

за участю представників сторін:

від позивача:     не з’явились;

від відповідача: Євстігнєєв А.С. - дов. б/н від 22.06.06 р., представник;

                              

розглянувши апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-хліб»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р.

у справі № 14/495 (суддя О.Т. Іваницький)

за позовом          Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Левицького В.А. , м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний номер 2660408778);

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-хліб», м. Кременчук;

про          стягнення 77 787,08 грн.

В С Т А Н О В И В :

Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа Левицький В.А. (далі –СПД ФО Левицький В.А.) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Євро-Хліб»77 787,08грн., що становить: 71 721,11 грн. –основного боргу, 5 460грн.  –транспортні витрати за повернення товару, 28,69 грн. –неустойка за порушення договору, 463,09 грн. інфляційні витрати, 114,19 грн. –3% річних, просить, також, стягнути з відповідача 777,88 грн. в повернення  державного мита та  118 грн. в повернення сплачених витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу (а.с. 2-3).

29.09.2006р. позивач звернувся із заявою про збільшення позовної вимог в частині інфляції, 3% річних, пені та витрат пов’язаних з розглядом справи до прийняття рішення по справі на 4 399,18грн. (а.с. 40). Згідно представленого розрахунку (а.с. 41) просить стягнути крім 71 721,11 грн. –основного боргу, 5 460грн.  –транспортних витрат за повернення товару, 28,69 грн. –неустойки за порушення договору, 717,78 грн. інфляційних витрат, 621,68 грн. річних, 3522,85 грн. пені, нарахованої у відповідності до ст.. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Крім того витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 114 грн. 16 коп., що становить вартість проїзних квитків  з Полтави до Києва, з Києва до Полтави та 50 грн. за нотаріальне посвідчення довіреності.

31.10.2006р. позивач знову звернувся із заявою про збільшення позовної вимог (заява за№ 24-10/6) в частині інфляції, 3% річних, пені та витрат пов’язаних з розглядом справи до прийняття рішення по справі, просить стягнути з відповідача: інфляційні витрати в сумі 4630,87 грн., річні в сумі 919.83 грн., пені –5212,37 грн., та  витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 140 грн.  (а.с. 55-57).

12.12.2006р. позивач втретє звернувся із заявою про збільшення позовних вимог (заява за № 06-12/06) в частині інфляції, 3% річних, пені та витрат пов’язаних з розглядом справи, просить стягнути  інфляційні витрати в сумі 6174,49 грн., річні в сумі 1110,14 грн., пені –6290,79 грн., та  витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 233,08грн.   (а.с. 84 - 86).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.12.2006р. було повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ «Євро-Хліб»до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Левицького В.А. про визнання недійсним договору поставки від 10.09.2005р. (а.с. 83).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р. (а. с. 103-104) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Євро-Хліб»на користь СПД ФО Левицького В.А. 71 721грн. –основного боргу, 28,69грн. –неустойки, 463,09грн. збитків від інфляції, 114,19грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита 778,88грн. та 118грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позовні вимоги позивача залишено без розгляду. (а.с. 103-104).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач повністю не виконав взяті на себе по договору поставки зобов’язання, не поставивши товар у кількості, передбаченій договором та не повернув позивачу сплачені останнім кошти.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума основного боргу підтверджена належним чином і відповідно до ст. ст. 546, 549, 625 ЦК України та п. 8.1 договору поставки   визнав правомірним нарахування позивачем неустойки, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов’язання, 3% річних.  

Водночас, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача понесених позивачем транспортних витрат за повернення товару на суму 5 460грн. місцевий господарський суд залишив без розгляду зваживши на ч. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем не подано на вимогу суду доказів, що підтверджують вказані витрати саме по договору поставки № 23М від 10.09.2005р.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву суд першої інстанції не взяв до уваги посилаючись на ст. 193 ГК України,  п. п. 5.2, 5.3 договору поставки, ст. 11 ЦК України, посвідчення № 355 від 22.05.2006р., видане Державною хлібною інспекцією у Запорізькій області та роз’яснення до вказаного посвідчення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Євро-Хліб»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду неправомірне, необґрунтоване, винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, таке, що не відповідає обставинами справи, винесене за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач, в порушення п. 5.2 та 5.1 договору поставки не надав продавцю (відповідачу) заявку, якою мало бути повідомлено останнього про час прийняття поставки у рамках погодженого періоду, що на думку скаржника є порушенням умов визначених EXW (Кременчук КХП), а саме п. Б7 розділу  EXW EX WОRКS (… name place) ФРАНКО-ЗАВОД (… назва місця) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Правил «Інкотермс») в редакції 2000 року .

Крім того, враховуючи п. 1 ст. 613 ЦК України, скаржник вважає, що позивач є кредитором, що прострочив виконання зобов’язання щодо вчинення дій, визначених договором, до здійснення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Відтак, скаржник вважає, що не прострочив виконання зобов’язання за договором поставки з огляду на ч. 2 ст. 612 ЦК України.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування понесених ним транспортних витрат, відповідач зауважує, що в порушення ч. 1 ст. 33 ГПК України, позивач не довів належним чином підстав вказаної вимоги. До того ж, скаржник вважає, що позивачем жодним чином не доведено, що Державною хлібною інспекцією в Запорізькій області, відповідно до посвідчення № 355 від 22.05.2006р., було проведено аналіз саме зерна поставленого відповідачем за договором поставки 19.05.2006р.

В той же час, скаржник звертає увагу на те, що позивач неправомірно виявивши недоліки у поставленій продукції здійснив її повернення власним транспортом без будь-якого попередження постачальника (відповідача) про це. Відтак, позивач, на думку скаржника, порушив п. 8 ст. 268 ГК України.

Відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо стягнення штрафних санкцій, так як договірні зобов’язання, за переконанням скаржника, останнім не порушувалися.

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р. у справі № 14/495 та відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

СПДФО Левицький В.А. (позивач у справі) своїх представників в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила:

10.09.2005р. між  ТОВ «Євро-Хліб»(постачальник) та СПД ФО Левицьким В.А. (покупець) було укладено договір № 23М (а. с. 6-7)  (далі -  договір) згідно якого поставщик (відповідач у справі) зобов’язався передати у власність покупцю (позивач у справі) товар (муку житню обдирну) в кількості 180 тон по ціні 265грн. з ПДВ за тону на суму 101700 грн. (п.1.1,2.1,3.1,3.2 договору) в строк до 31.10.2005р.(п.5.3 договору), а покупець - прийняти та  оплатити відповідачу вартість товару відповідно до умов договору.  

Відповідно до п. п. 5.1 –5.5 договору, постачальник (відповідач) поставляє товари після його оплати покупцем (позивач) на умовах EXW ФРАНКО-ЗАВОД (назва місця) Кременчук КХП, згідно правилам «Інкотермс»в редакції 2000року з урахуванням особливостей передбачених у договорі. Поставка товару відбувається партіями не більше 30-60тон в одній партії, згідно заявки. Покупець завчасно подає постачальнику заявку, в якій вказує реквізити даного договору, кількість муки, строки поставки, іншу необхідну інформацію. Загальна кількість товару вказаного у п. 2.1 договору, поставляється в строк до 31.10.2005р. Постачальник (відповідач) вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки партії товару по договору з дати поставки такої партії товару. Такою датою вважається дата видачі відповідних товарних або транспортних накладних на товар продавцем покупцю.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання укладеного договору позивачем відповідно до платіжного доручення № 109 від 11.10.2005р. (а. с. 30) сплачено на користь відповідача 101 700грн. за житню муку по рахунку Ев-573 від 10.10.2005р. (в т. ч. ПДВ 16 950грн.)

Відповідачем згідно видаткових накладних № Ев-1549 від 13.10.2005р. та № Ев-1901 від 25.11.2005р. (а. с. 33),  поставлено позивачу відповідно  25,77 тон житньої муки на суму 14 560,04грн. та 27,29 тон на суму 12 418,85грн.,що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями  видаткових накладних, податкових накладних № Ев-47 від 30.11,2005 року, № Ев-15 від 13.10.2005 року та не заперечено сторонами.

Крім того, згідно товарно-транспортної накладної № 001180 від 19.05.2006р. (а. с. 9), позивачем було отримано муку житню автомобільним транспортом в кількості 27,87 тонн на суму, враховуючи визначену в договорі поставки ціну, 15 746,55 грн., яка була, як стверджує позивач, повернута ним власним транспортом у зв’язку з невідповідністю    ГОСТ 7045-90 (а.с.8).

16.06.2006р. СПД ФО Левицьким В.А. було направлено ТОВ «Євро-Хліб»претензію на суму 88 113,55грн. (а.с.4).

Позивач стверджує, що відповідач до теперішнього часу не поставив муку в кількості визначеній договором не повернув кошти сплачені покупцем за муку та кошти в сумі вартості транспортних послуг за повернення муки неналежної якості в сумі 5 460 грн. тому просить стягнути з відповідача 71721,11 грн. боргу, 5460,00 грн. транспортних витрат, 28,69 грн.  неустойки за порушення договору, 463,09 грн.  інфляційних витрат, 114.19 грн.  річних  в порядку статті 625 ЦК України.

У відповідності до договору від 10.10.2005 року № 23М між позивачем та відповідачем у справі  виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого в силу ст.712 ЦК України, одна сторона (постачальник) передає, або зобов’язується передати майно (товар), у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і оплатити за нього  певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договором сторони обумовили, що з моменту оплати повної вартості товару, право власності на нього переходить покупцю (п. 1.4 договору, п.4.3 договору).

Враховуючи, що покупець оплатив вартість товару, який підлягає передачі за даним договором, повністю, з моменту  повної оплати та зарахування  коштів на рахунок постачальника до нього перейшло право власності на товар, майно.

Таким чином, з огляду на вимоги ст.ст.316,328 ЦК України покупець, як власник придбаного майна вправі вимагати від постачальника саме передачі йому муки в кількості передбаченої договором, а не повернення коштів.  Позивач не вправі нараховувати відповідачу санкції передбачені ст.ст. 549, 625 ЦК України, які застосовуються за порушення стороною грошового зобов’язання, з огляду на те, що зобов’язання відповідача за договором поставки  не носили характеру грошового.

Відповідно до статті 664ЦК України  обов’язок продавця  передати товар  визначено моментом  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавці(постачальника) передати  та доставити товар.

При укладені спірного договору сторони керувалися ІНКОТЕРМС - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП N 560 та введені в дію з 01.01.2000 р., що і зазначили в п. 1.2 договору.

Відповідно до розділу EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Пунктом 1.3 договору поставки сторони передбачили, що всі ризики, пов’язані з партією товару, переходять від постачальника до покупця з моменту загрузки товару в наданий покупцем транспортний засіб.

Відповідно до статті Б 7 розділу EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), якщо покупець має право визначати час у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття поставки, то він зобов'язаний надати продавцю необхідне повідомлення щодо них. Скаржником доведено, що позивач, в порушення п. 5.2 договору, заявки, що вважається необхідним повідомленням  про вище вказане право покупця, йому не направив, позивачем не спростовано дане твердження належними доказами.

Договором поставки № 23 М від 10.10.2005р., а саме пунктом 4.1, передбачено, що саме покупець надає транспортний засіб для загрузки та перевезення товару. Так, твердження суду, що викладене в оскаржуваному рішенні стосовно того, що відповідач (поставщик) не виконав взяті на себе зобов’язання по договору, а саме не поставив товар у кількості, передбаченій договором та не повернув позивачу сплачені кошти, є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору та обставинам справи.

   СПДФО Левицький В.А. стверджує, що поніс транспортні витрати за повернення товару, що був поставлений ТОВ «Євро-хліб»19.05.2006р.

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом, у відповідності до ст. 47 Статуту автомобільного транспорту, при перевезенні вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна, яка є основним транспортним документом, що визначає взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортним підприємством, а також єдиним документом для бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Відповідно до п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи) та дорожні листи вантажного автомобіля (документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу).

За даних обставин, судова колегія не приймає  представлений в матеріалах справи акт здачі-прийомки виконаних робіт, як належний та допустимий доказ підтверджуючий  виконання перевезення.

Враховуючи вищевикладене, а також те що позивачем не представлено належних доказів приймання товару по кількості і якості у відповідності до умов п. 2.2 договору, вимог Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості та кількості (П-6, П-7), судовою колегією не приймаються доводи позивача щодо стягнення з відповідача 5 460,00 грн., транспортних витрат за повернення неякісного товару.

  Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р. прийняте місцевим господарським судом за неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК.  

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-хліб»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006р. по справі №14/495 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області по справі №14/495 від 14.12.2006р. –скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 77 787,08 грн. відмовити.

4.          Стягнути з позивача, Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Левицького В.А. (49000 м.Дніпропетровськ, пр.Кірова,102б, кв.5, код 2660408778 р/р 26003143081061 МФО 305299 в Кіровському відділенні КБ «Приватбанк») на користь відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-хліб»(39600 Полтавська обл., м.Кременчук, вул. 1905 року,21 р/р 260092271 в АКБ «МТ-Банк»м. Кременчук МФО 0331304) витрати по державному миту у сумі 361,63 грн.

5.          Справу №14/495 повернути до господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Жук Г. А.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Швець В.О