ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-5213/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
при секретарі – Ємець Я.М.,
за участю:
представника позивача - Михайлова О.С.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Карлівським районним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В:
26 жовтня 2010 року Фонд державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Карлівським районним центром зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 9422,94 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у період перебування на обліку у Карлівському районному центрі зайнятості, а саме в період з 26.08.2008 року по 19.08.2009 року, ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, тому згідно Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" мала статус зайнятої особи та не мала підстав для отримання статусу безробітньої та не мала права на отримання відповідної соціальної допомоги, яку таким чином, отримала безпідставно. За час перебування на обліку в районному центрі зайнятості ОСОБА_2 безпідставно отримала матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 9422,94 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що перед отриманням статусу безробітної відповідачем в 2003 році до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції було подано заяви про припинення підприємницької діяльності та здано свідоцтво про державну реєстрацію та довідку про взяття на облік як платника податку. Після чого відповідач працювала у відділі освіти Карлівської районної державної адміністрації та ніякої підприємницької діяльності до березня 2010 року не здійснювала.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Судом встановлено, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Карлівського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В поданій заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.
Наказом Карлівського районного центру зайнятості відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
За таких обставин за період з 26 серпня 2008 року по 19 серпня 2009 року відповідачем було отримано допомогу по безробіттю в загальному розмірі 9422,94 грн., що підтверджується довідкою Карлівського районного центру зайнятості № 160710649 від 13.10.2010 року.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006, позивачем було проведено розслідування обгрунтованості виплати відповідачу матеріального забезпечення, у ході якого було встановлено, що на момент реєстрації ОСОБА_2 в Карлівському центрі зайнятості як безробітної, вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець, відповідачем добровільно це зазначено не було.
Як вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.11.1996 року Державним реєстратором Карлівської районної державної адміністрації, номер запису про державну реєстрацію 2 565 017 0000 002318.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Державного реєстру не вносилися записи про рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності.
Отже, на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_2 залишалася приватним підприємцем, незалежно від того, отримувала вона прибутки чи ні. Згідно із Законом України "Про зайнятість населення", підприємці належать до зайнятого населення, таким чином, для набуття статусу безробітного ОСОБА_2 необхідно було скасувати свою реєстрацію, як підприємця.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що вона вжила усіх необхідних дій для зняття її з обліку як підприємця. Так, відповідачем та її представником не надано доказів звернення до Карлівської МДПІ та Карлівської РДА з даного приводу, на запити суду вказані установи повідомили, що відповідач перебуває на обліку як приватний підприємець з 1996 року, була знята лише з податкового обліку, який поновлено у 2010 році.
Також судом було викликано у судове засідання державного реєстратора Карлівської РДА та витребувано для огляду реєстраційну справу СПД ФО ОСОБА_2 Встановлено, що зареєстрована з 1996 року СПД ФО ОСОБА_2 не здавала свідоцтво про державну реєстрацію та дані про реєстрацію її як СПД Фо з Єдиного державного реєстру не виключалися. Так, суду надано державним реєстратором оголошення ОСОБА_2, дане у місцевій газеті про втрату нею свідоцтва про державну реєстрацію, виданого у 1996 році, на підставі цього оголошення державним реєстратором була вчинена у 2010 році заміна свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_2
За таких обставин суд не може вважати доведеним факт припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності та виключення її Єдиного державного реєстру, а відтак суд приходить до висновку, що станом на час отримання статусу безробітньої та виплати відповідної матеріальної допомоги, ОСОБА_2 належала до категорії зайнятого населення, як вона визначена законодавством.
Згідно п.6 Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з пунктом 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.7. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006р у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
На момент розгляду справи судом кошти на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_2 не надходили.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач належних доказів в обгрунтування наданих ним заперечень та доказів сплати коштів у сумі 9422,94грн. суду не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з гр. ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Карлівського районного центру зайнятості кошти в сумі 9 422,94 коп. (р/р 37178160703202, одержувач - Карлівський РЦЗ, ЗКПО 22529155 ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2010 року.
Суддя І.С. Шевяков