ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-6310/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.
при секретарі – Пехота О.М.
за участю: прокурора - Черновської О.О.
представника позивача - Трунової Т.В.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
06 грудня 2010 року Полтавський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкційв сумі 510 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що за порушення законодавства в галузі автомобільних перевезень до відповідача постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області від 21.06.2010 № 066877 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн, які станом на дату звернення до суду відповідачем до Державного бюджету України не перерахована.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, письмових заперечень до суду не надав.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно зі статтею 2 цього Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.
Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України /пункт 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.12.2005 № 888 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853/.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок; рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал.
Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, а пунктом 15 - що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, в тому числі, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів.
02.06.2010 в м. Київ на підставі завдання на перевірку від 28.05.2010 №029726 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки НОМЕР_2, належного суб'єкту господарювання ОСОБА_3, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за № 179004. Водій ознайомлений з актом про що свідчить його підпис в якому він зазначив, що другий водій захворів.
В ході проведення перевірки виявлено порушення відповідачем статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" внаслідок надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті протяжністю 500 км одним водієм.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно із абз. 2 ст. 18 та ст. 35 цього Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України (абз. 2 ст. 18 Закону); на автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії (ст. 35 Закону).
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Про час та місце розгляду справи про правопорушення ОСОБА_3 повідомлявся, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надісланого відповідачу на адресу, зазначену у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Разом з тим, відповідач на розгляд справи не з’явився, заяв про перенесення не надсилав.
Згідно з пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
21 червня 2010 року Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Полтавській області винесено постанову №066877 про застосування до відповідача фінансової санкції у сумі 510,00 грн у зв’язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме –у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм.
Як встановлює частина 5 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно із пунктами 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Вищевказана постанова направлена ОСОБА_3 22 червня 2010 року.
У встановленому законодавством порядку постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалася та на дату судового розгляду справи не оплачена.
Суд погоджується з тим, що наведені прокурором у позовній заяві мотиви представництва інтересів держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті узгоджуються зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій - задовольнити.
Стягнути з суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) фінансову санкцію у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок до Державного бюджету України (рахунок 31115106700002 в УДК у м. Полтава, код за ЄДРПОУ 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко