ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4030/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача 1: Лучинський П.В.
представника відповідача 2: Боценко Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" філія "Пристань "Вінниця"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про: визнання нечинними і скасування податкових повідомлень - рішень, податкових вимог та визнання незаконними дій
ВСТАНОВИВ :
12 жовтня 2010 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" філія "Пристань"Вінниця" надійшла позовна заява до Державної податкової інспекції у м. Вінниці в якій просить суд:
- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 12.03.10 №0000732300/0, від 21.05.10 №0000732300/1, 26.07.10 №0000732300/2;
- визнати нечинним та скасувати рішення про розгляд первинної скарги Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 19.05.10 р. №8246/25 – 09/22;
- визнати незаконною та скасувати другу податкову вимогу від 07.06.10 №2/677;
- визнати недійсним Акт планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства від 26.02.10 №62/23/14287595;
- повернути за рахунок державного бюджету незаконно стягнуті Державною податковою інспекцією у м. Вінниця кошти у сумі 1 919 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки філії "Пристань"Вінниця" відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.01.2009 р. був складений акт перевірки від 26.02.10 №62/23/14287595 р., в якому зафіксовані порушення допущені позивачем, зокрема: вимоги п.3.1 ст.3., п.п.1.22.1, п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6, п.4.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1, п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 – ВР (зі змінами та доповненнями) п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 – ВР (зі змінами та доповненнями) та вимоги п.п.8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889 – 4 (зі змінами та доповненнями).
За наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, а саме: рішення №0000732300/0 від 12 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 49 508 грн., рішення №0000732300/1 від 21 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34 449 грн. та рішення №0000732300/2 від 26 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34 449 грн.
Позивач не погоджується з вищезазначеними рішеннями та вважає їх незаконними з тих підстав, що податкові зобов’язання зі сплати по податку на прибуток не занижував, а первинні документи по здійснених господарських операціях всі наявні та були представлені перевіряючим.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на протиправність дій відповідача в ході проведеної перевірки, які полягали в наступному.
В своїх висновках, що викладені в Акті про результати планової виїзної перевірки філії «Пристань Вінниця» ВАТ «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. від 26.02.2010 №62/23/14287595 (далі Акт перевірки) працівники податкового органу посилались не на первинні документи, а на бухгалтерські регістри. За вказаних обставин, на думку позивача, Акт перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач вважає, що податкові вимоги прийняті відповідачем в порушення положень податкового законодавства, а відтак підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного, відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" філія "Пристань "Вінниця" звернулось до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі.
У попередньому судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги надавши суду відповідну заяву, згідно якої просили:
- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення – рішення: від 12.03.10 №0000732300/0; від 21.05.10 №0000732300/1; від 26.07.10 №0000732300/2;
- визнати нечинним та скасуватирішення про розгляд первинної скарги Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 19.05.10 р. №8246/25 – 09/22;
- визнати незаконною та скасувати другу податкову вимогу від 07.06.10 №2/677;
- визнати незаконною та скасувати першу податкову вимогу від 08.10.10 №1/1157;
- визнати незаконними дії посадових осіб державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо складення Акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.02.10 №62/23/14287595;
- повернути за рахунок державного бюджету незаконно стягнуті Державною податковою інспекцією у м. Вінниця кошти у сумі 1 919 грн.
При розгляді даної справи, судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача – Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області.
Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії першої податкової вимоги №1/1157 від 08.10.2010 року. Суд в задоволенні клопотання відмовив постановивши відповідну ухвалу від 27.10.10 р.
В судовому засіданні позивач та його представник остаточно сформували свої вимоги, виключивши із резолютивної частини свої вимоги щодо скасування рішення про розгляд первинної скарги від 19.05.10 р. №8246/25 –09/22.
Представники відповідачів позов не визнали, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуюється позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення питання спору по суті, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, на підставі направлень від 29.01.2010 року №37/23, від 12.02.2010 року №60/23, проведено планову виїзну перевірку філії "Пристань"Вінниця" відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2009 року. За результатами перевірки складено акт №62/23/14287595 від 26.02.10 року, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Зокрема, як вбачається з акта перевірки, позивачем в порушення вимог п.3.1 ст.3., п.п.1.22.1, п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6, п.4.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1, п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 – ВР (зі змінами та доповненнями) п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 – ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. на суму 19 801 грн., вимоги п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 – ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. на 11 612 грн. в тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 814 грн. – сума податкових зобов’язань по податку на додану вартість, яка перевищує строк 1095 днів, згідно Закону України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за березень 2007 року в сумі 10 798 грн.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення. Зокрема, рішення, що є предметом даного спору від 12.03.10 р. №0000732300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 49 508 грн., із них основний платіж 19 801 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 29 707 грн.
З даним рішенням позивач не погодився та скористався правом адміністративного оскарження, подавши відповідну скаргу до ДПІ у м. Вінниці.
Розглянувши зазначену скаргу відповідачем прийнято рішення від 19.05.10 №8246/25-09/22 «Про розгляд первинної скарги». З даного рішення вбачається, що Актом перевірки до валових доходів філії «Пристань «Вінниця» включено безоплатно одержані основні засоби від головного підприємства - ВАТ «Київський річковий порт» в сумі 24 999 грн. (за 1 кв. 2007 р. 23 255 грн., за 4 кв. 2007 р. 1744 грн.), а також суму поворотної фінансової допомоги, отриманої філією «Пристань Вінниця» ВАТ «Київський річковий порт» в сумі 7846 грн.
З урахуванням зазначених обставин податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 21.05.10 №0000732300/1 із зазначенням іншої суми податкового зобов’язання, а саме: 34449 грн. в тому числі 10134 грн. - за основним платежем, 24315 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.56).
Вторинна скарга позивача, яка направлена на адресу вищестоящої податкової – ДПА у Вінницькій області, залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. В результаті чого відповідачем 26.07.10 р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000732300/2 із залишеною без змін сумою.
01.10.2010 року ДПА України залишила повторну скаргу без розгляду, про що було прийняте рішення №10135/6/25-0515, яке надійшло на адресу позивача 05.10.2010 року.
Викладене змусило позивача звернутись до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дій щодо складання акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.02.10 р. №62/23/14287595, то суд відмовляє у їх задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005року №327, акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що обставини якими позивач обґрунтовує свою незгоду з висновками акту перевірки, як і неправомірність дій щодо складання акту перевірки можуть бути лише обґрунтуванням для оспорювання рішення, дій суб’єкта владних повноважень, які створюють юридичні наслідки для позивача.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі порушення працівниками податкового органу вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні” під час проведення перевірки, особа має право не допустити працівників до проведення цієї перевірки. Натомість, позивач отримав направлення та допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.
Щодо позовних вимог з визнання незаконною другу податкову вимогу від 07.06.2010 року №2/677 та її скасування, суд дійшов наступного висновку.
В обґрунтування даної вимоги, позивач вважає, що за кожним платежем повинна видаватись окрема податкова вимога. Проте, первинним повинно бути податкове повідомлення-рішення, що приймається податковим органом за основним платежем, нарахування штрафних санкцій та пені.
В силу п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно зі ст.1 Закону №2181, 1.4) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
П.п.1.9 ст. 1 вказаної норми встановлено, що податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п.п. 1.10 тієї ж норми, податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Матеріалами справи, показами учасників процесу підтверджено, що позивач невчасно сплачував узгоджене податкове зобов’язання, а саме податок з доходів фізичних осіб, що стало підставою для нарахування пені.
Що стосується твердження представника позивача щодо обов’язку податкового органу приймати податкове повідомлення-рішення з приводу нарахованої пені, то слід зазначити, що згідно Закону №2181 встановлені чіткі випадки коли контролюючий орган приймає та надсилає платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зокрема, п.п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Таким чином Законом №2181 не встановлено підстав для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення щодо нарахування пені, а відтак у суду немає підстав для визнання дій відповідача протиправними.
Оцінюючи доводи сторін про наявність чи відсутність зобов’язання позивача щодо сплати по податку з доходів фізичних осіб та правомірності другої податкової вимоги від 07.06.2010 року №2/677, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, дана пеня нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб. Позивач, суду підтвердив, що мала місце несвоєчасна сплата по даному платежу за відповідні періоди. Згідно довідки про результати виїзної планової перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.06 р. по 31.12.09 р., яка підписана бухгалтером підприємства (а.с.142-144), здійснено чіткий розрахунок зі сплати податку з доходів фізичних осіб. Сума пені становить 1919,25 грн. (а.с.144).
Крім того, суд бере до уваги, що позивач оскаржувану другу податкову вимогу виконав в добровільному порядку. Враховуючи правомірність нарахованої пені, сума щодо нарахування позивачем не оскаржується, у суду відсутні підстави для визнання протиправною другої податкової вимоги від 07.06.2010 року №2/677.
За вказаних обставин, суд не вбачає і підстав щодо повернення з бюджету коштів у сумі 1919 грн., а відтак - відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Що стосується вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, то суд приходить, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.5.2. вказаної норми, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Під час проведення перевірки позивачем надані всі документи, що підтверджують здійсненню господарських операцій. Надані документи за змістом та формою відповідають вимогам закону та бухгалтерському обліку, оскільки зворотного ні в Акті перевірки, ні в судовому засіданні не зазначено. Даний факт не спростовується і податковим органом.
Відповідно до Акту перевірки вбачається відображення показника за період з 01.10.06 р. по 01.10.09 р. в сумі – 5970 грн. за 4 квартал 2006 року, в сумі – 900 грн., за 2007 рік в сумі – 41479 грн., за 2008 рік в сумі 34609 грн. на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток, головних книг за 2006-2009 рр., журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку 631, аналітичних відомостей по рахунках бухгалтерського обліку, які перевірені суцільним порядком, первинних документів по банку, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, інших необхідних документів, які перевірено вибірковим порядком, встановлено заниження задекларованих підприємством показників у рядку 02.2 Декларацій «Коригування валових доходів», в зв’язку з самостійно виявленою помилкою за період з 01.10.06 р. по 01.10.09 р. всього на суму 41479 грн. - відповідний звітний період 2007 р.
Таким чином, відповідачем в Акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в результаті чого зменшено валовий дохід за 4 квартал 2007 року (звітний період 2007 р.) в сумі 41479 грн., який не підтверджується відповідними первинними документами та розрахунками.
Однак, з даним висновком податкового органу погодитись не можна, оскільки відповідно до декларації з податку на прибуток за 2007 рік та пояснювальної до неї записки, має місце розшифровка суми валових доходів в сумі 41 479 грн., що є собівартістю реалізованого піску. Тобто підприємство оподаткувало прибуток іншого підприємства та включило його у валові доходи не включивши відповідну суму до валових витрат. В зв"язку із виявленням цієї помилки до в рядка 02.2 "коригування валових доходів" в декларації за 2007 рік включено зазначену суму зі знаком мінус.
Також в Акті перевірки зазначено, що філією «Пристань Вінниця» ВАТ «Київський річковий порт» проведено коригування валових доходів за 3 квартал 2008 року (звітний період 3 квартали 2008 р.) в декларації з податку на прибуток (вх.№214129 від 07.11.08 р.) в сумі - +34609 в зв’язку з самостійно виявленою помилкою за 2007 рік. За період 2008 року перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 119251 грн. (в т.ч. 3 квартал 2008 р. – 59626 грн., 4 квартал 2008 р. – 59625 грн.).
В той же час, у декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року та пояснювальної до неї про розшифровку суми валових витрат у сумі 59 626 (в ряд. 02.2), а також сума 34 609 грн, яка самостійно включена до валових доходів (ряд. 02.2) як виправлена помилка 2007 року. Додаток К1/1 декларації за 9 місяців 2008 року - на підтвердження виключення з розрахунку суми балансової вартості запасів, використаних не у господарській діяльності у сумі 55 932 грн.
Крім того, як вбачається з Акту перевірки (а.с.30) в періоді, що перевірявся, податковий орган зазначає, що філією «Пристань» Вінниця» ВАТ «Київський річковий порт» отримане від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 264 158 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»: «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно донараховано суму податкового зобов"язання.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі коли контролюючій орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (а саме: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Порядок застосування штрафних санкцій визначається відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» затвердженої Наказом ДПА №98 від 11.03.2002 року. Так. п.п. 6.1.3 п.6 Інструкції визначено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції в порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.
Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень рішень, позивачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції з порушенням наведених положень законодавства, а саме: санкції нараховані з перевищенням п’ятдесяти відсотків суми недоплати. Зокрема, при загальній сумі нарахованого зобов’язання за основним платежем 10 134 грн. максимальний розмір фінансових санкцій ДПІ у м. Вінниці завищило - до 24 316 грн.
Таким чином, податкові повідомлення рішення від 12.03.10 №0000732300/0; від 21.05.10 №0000732300/1; від 26.07.10 №0000732300/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34 449 грн. в т.ч. за основним платежем 10 134 грн. та за штрафними санкціями 24 315 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання незаконною та скасовання першої податкової вимоги від 08.10.10 р. №1/1157, то слід зазначити, що згідно з положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема п.6.4 ст.6 - податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.
Оскільки, рішення податкового органу від 12.03.10 №0000732300/0; від 21.05.10 №0000732300/1; від 26.07.10 №0000732300/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 34 449 грн. судом скасовані, а відтак податкова вимога від 08.10.10 р. №1/1157 вважається відкликаною, тому підстав для її скасування у суду немає.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000732300/0 від 12.03.2010 року, №0000732300/1 від 21.05.2010 року, №0000732300/2 від 26.07.2010 року.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000732300/0 від 12.03.2010 року, №0000732300/1 від 21.05.2010 року, №0000732300/2 від 26.07.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" філія "Пристань "Вінниця" судовий збір у розмірі 1.70грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 14.12.10
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна
10.12.2010