ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 р.           Справа № 2-а-5074/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,

за участю: представника відповідача –Онищенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до підрозділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій та рішень протизаконними

в с т а н о в и в :

В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до підрозділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій та рішень протизаконними.

Позивач зазначив, що Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано 02.07.2010 року виконавчий лист № 2-268-2007 про стягнення з УПСЗН Жмеринської міської ради на користь ОСОБА_2 суму недосплаченої щорічної грошової допомоги. Постановою ВП № 21973923 від 18.11.2010 року головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області виконавчий документ повернуто стягувачеві, підставою для прийняття такого рішення слугувала відповідь на запит з Управління державного казначейства України у Жмеринському районі і місті Жмеринці за № 02-60/1008 від 01.11.2010 року в якій зазначалось, що кошторисні призначення на 2010 рік, для виплати «Щорічна разова допомога ветеранам війни»відсутні. Також платіжна вимога від 05.11.2010 повернута з Управління державного казначейства України у Жмеринському районі і місті Жмеринки ГУДКУ у Вінницькій області без виконання в зв’язку з тим що кошторис боржника не містить коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснювати безспірне списання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, порушено його права, оскільки  на його користь не стягнуто  суму недосплаченої щорічної грошової допомоги. Крім того, як зазначає позивач, на оригіналі виконавчого листа, що йому повернутий відсутні печатка та підпис керівника Державного казначейства в місті Жмеринка, чим порушено процедуру повернення виконавчих листів, встановлену Постановою Кабінету міністрів України № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ». Оскільки, згідно пункту 21 вказаної Постанови на виконавчому документі та платіжній вимозі, що повертаються боржнику, робиться напис: «кошторис боржника не містить коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснювати безспірне списання», що засвідчується підписом керівника або заступника керівника  відповідного органу Державного казначейства, який обслуговує боржника.

Таким чином, позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що виявилась в недотриманні процедури повернення виконавчих листів, зобов’язати відповідача скасувати постанову від 18.11.2010 року про повернення виконавчого листа, зобов’язати відповідача прийняти до виконавчого провадження виконавчий лист, що виданий позивачу №2-268-2007 від 31.01.2007 року, рішення звернути до негайного виконання.

В судове засідання позивач не з’явився, у позовній заяві просив справу розглянути без його участі, на підставі матеріалів адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Надав суду письмове заперечення на адміністративний позов, зазначивши, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2010 року винесена у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження»., а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 18.11.2010 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист по справі № 2-268-2007, згідно якого Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області 31.01.2007 року розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Жмеринської міської ради про утримання недосплаченої разової щорічної грошової допомоги. Рішенням суду стягнуто з УПСЗН Жмеринської міської ради на користь ОСОБА_2 суму недосплаченої щорічної грошової допомоги у розмірі 5447 за період 2004-2006 роки. Даний виконавчий лист направлено позивачем на адресу відповідача для виконання.

Листом від 18.11.2010 року № 9117/03-29/2  підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області повернув позивачу виконавчий лист по справі № 2-268-2007 виданий 02.07.2008 року без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаній постанові від 18.11.2010 року встановлено, що згідно відповіді на запит з Управління державного казначейства України у Жмеринському районі і місті Жмеринці за № 02-60/1008 від 01.11.2010 року встановлено що кошторисні призначення на 2010 рік, для виплати «Щорічна разова допомога ветеранам війни»відсутні. Також платіжна вимога від 05.11.2010 повернулась з Управління державного казначейства України у Жмеринському районі і місті Жмеринки ГУДКУ у Вінницькій області (лист від 16.11.2010 року №02-60-1062) без виконання в зв’язку з тим що кошторис боржника не містить коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснювати безспірне списання (Постанова КМУ № 609 від 09.07.2008 року пункт 21 підпункт 9).

Судом також встановлено, що платіжна вимога № 621/2 від 05.11.2010 року містить запис (зворотній бік) «кошторис боржника не містить коду КЕКВ за яким  необхідно здійснювати безспірне списання (Пост. КМУ № 609 п.21.пп. 9)», а також печатку Управління  державного казначейства України у Жмеринському районі і місті Жмеринці та підпис.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даючи правову оцінку діям відповідача при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві,  суд в першу чергу звертає увагу на те, що при вчиненні виконавчих дій державний виконавець повинен діяти у чіткій відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державною виконавчою  службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчих дій державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання виконавчого документу, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Стаття 6 того ж Закону України передбачає обов'язковість виконання вимог державного виконавця щодо рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання  рішення.

Статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і  боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код  суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 24 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним  місцем  виконання  рішення.

Судом встановлено, що виконавчий лист № 2-268-2007 виданий 02.07.2010 року  Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, у виконавчому документі зазначено: назва  документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської  діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 19 Постанови Кабінету міністрів України № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ»встановлено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.

Згідно пункту 20 вказаної Постанови у разі коли у виконавчому документі та/або платіжній вимозі, та/або ухвалі суду (постанові слідчого, державного виконавця) код економічної класифікації видатків бюджету не зазначено, орган Державного казначейства надсилає запит до боржника щодо визначення коду, за яким здійснюватиметься безспірне списання та/або на якій накладатиметься арешт.

Підпунктом 9 пункту 21 Постанови встановлено, що орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та протягом трьох робочих днів повертає стягувану без виконання платіжну вимогу та супровідні документи, якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання.

Підстави для відмови у виконанні платіжної вимоги зазначаються на звороті першого примірника платіжної вимоги, засвідчуються підписом відповідальної особи, скріпленим печаткою відповідного органу Державного казначейства.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилось або було проведено частково, повертається стягувачеві.

Вищевикладене свідчить, що державний виконавець при винесенні постанови від 18.11.2010 року про повернення виконавчого листа діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений ЗУ "Про виконавче провадження", постанова про повернення виконавчого листа винесена у відповідності до вимог встановлених законодавством України, а тому підстави для скасування постанови та визнання бездіяльності відповідача відсутні, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

З наведеного вбачається, що позивач не довів порушення свого права, яке підлягає судовому захисту.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 24.12.2010 року.

Суддя                                                                      Дончик Віталій Володимирович