ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2535/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонд) звернулось із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –підприємець ОСОБА_1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Вказаний позов мотивовано тим, що ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Вищезгадані підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно рядка 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність працюючих у 2009 році у відповідача фактично складала 8 чол., з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 чол., а норматив для працевлаштування складає 1 особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати, а якщо працює п'ятнадцять і більше осіб –в розмірі середньорічної заробітної плати.
Відділення Фонду 06.09.2010 року направило відповідачу повідомлення про заборгованість та про необхідність її сплати. Зазначена сума адміністративно-господарських санкцій самостійно відповідачем сплачена не була. Просять стягнути з підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарську санкцію в сумі 3 772,22 грн. та пеню в сумі 180,80 грн.
24.11.2010 року представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, пояснення з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Суд постановив ухвалу про розгляд справи у відсутності осіб, які беруть участь у справі по наявних у справі матеріалах.
Дослідивши подані суду письмові докази та з’ясувавши обставини справи суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до повного задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст.6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Як вбачається з ч. 2 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до ч. 9 ст. 19 Закону підприємцем ОСОБА_1 було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 0 чол., при нормативі 1 штатний працівник, тобто підприємцем не виконано нормативу створення робочого місця для інвалідів за 2009 рік.
У зв’язку з невиконанням відповідачем нормативу щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості визначеним законодавством, Волинським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів було нараховано адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 3 953,02 гривень (із них сума адміністративно-господарських санкцій за 1 не створене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 3 772,22 гривень (1х7 544,44 гривень – середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача) : 2, та сума пені, яку необхідно сплатити, становить 180,80 гривень за період з 16.04.2010 року по 22.09.2010 року, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру суми адміністративно-господарських санкцій і пені.
Як вбачається з листа від 06.09.2010 року № 06/01-08/329 Фондом було направлено відповідачу повідомлення про необхідність сплати застосованих санкцій та пені.
В судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду справи відповідачем в добровільному порядку не було сплачено нараховані адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 3 953,02 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Ч. 3 ст. 18 Закону визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості звітність щодо зайнятості та працевлаштуванню інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чого в даному випадку немає зі сторони відповідача.
Аналізуючи наявні та досліджені в справі докази, суд вважає, що відповідачем не було виконано всі заходи по створенню робочих місць для інвалідів та їх працевлаштуванню та не дотримано вимог, встановлених ст. 19 Закону, а саме не було в 2009 році створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, Луцькому районному центру зайнятості не направлялась інформація у формі звітів № 3-ПН щодо наявної вакансії для працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, тому у відповідності до чинного законодавства підприємцю ОСОБА_1 нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для інвалідів та нарахована пеня за несвоєчасну їх сплату, яка повинна бути стягнута у примусовому порядку із відповідача.
Судом встановлено, що вказане порушення сталося із вини підприємця і між діями підприємства та наслідками, які настали, є прямий причинний зв'язок, тому санкція до нього застосована правомірно, у порядку та розмірах визначених чинним законодавством.
Протилежного в судовому засіданні не встановлено.
Тому суд вважає, що слід стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу створення робочого місця для інвалідів, а позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь держави адміністративно-господарські санкції в розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 22 копійки за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування інвалідів за 2009 рік та пеню в сумі 180 (сто вісімдесят) гривень 80 копійок, а всього 3 953 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) гривні 02 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 29 листопада 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк