ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 рокуСправа № 2а-2966/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю представника позивача Барабаша П.Г.,
з участю представника відповідача Домальчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Мобілочка”до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області про скасування постанови № 332 від 29.09.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство “Мобілочка” звернулося з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови № 332 від 29.09.2010 року про накладення стягнення в сумі 2485,36 грн.
Вказаний позов мотивовано тим, що 04.08.2010 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській області було проведено перевірку магазину “Мобілочка”, що знаходиться за адресою пр. Волі, 4, м. Луцьк. За результатами даної перевірки був складений акт № 000813 від 04.08.2010 року, в якому зазначено, що позивач допустив реалізацію товару з порушенням вимог чинного законодавства про захист прав споживачів, а саме допущена реалізація товару (мобільні телефони, зарядні пристрої) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про найменування підприємства виготівника та його місцезнаходження.
На підставі акту перевірки відповідачем була винесена постанова № 332 від 29.09.2010 року про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 2485,36 грн.
Вважають дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інформація про продукцію може бути розміщена у місцях де вона реалізується. Маркування про місце заходження виробника телефонів не є обов’язкова на самому телефоні, така інформація була зазначена на упаковках до мобільних телефонів, а також присутня на цінниках біля кожного мобільного телефону. Інформація про товар знаходилась також на наклеєному на коробці стікері. Крім того, вказує в позовній заяві, що в порушення підпункту 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року” № 502 від 21.05.2009 року відповідач повинен був видати позивачу припис про усунення в 30 денний термін виявлених порушень і лише у випадку їх не виконання у вищевказаний строк, застосовувати санкції. Дані порушення, які зазначені в приписі у встановлений строк були усунені, тому відповідач не мав права зразу приймати рішення про накладення економічних санкцій. На підставі вищевикладеного просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення стягнення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю. В наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що позивачем не було доведено до відома споживачів до придбання ними товару інформації про найменування підприємця-виробника та його місце знаходження. Вважає, що дана інформація повинна бути відображена в маркуванні на мобільних телефонах. Просить в задоволені позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Відповідно до преамбули Закону України “Про захист прав споживачів”№ 1023-XII від 12.05.1991 року (надалі-Закон України № 1023-XII) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Судом встановлено, що по зверненню Волинської обласної ВГО “Союз споживачів України” від 12.07.2010 року № 1-15/10. 18.08.2010 року Волинським обласним Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській області відповідно до наказу № 491-п/000813 від 03.08.2010 року та направлення на перевірку від 03.08.2010 року, проведено 04.08.2010 року позапланову перевірку приватного підприємства “Мобілочка”. Згоду на проведення позапланових заходів було надано 27.07.2010 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. За результатами перевірки складено акт № 000813 в якому зафіксовано те, що приватне підприємство “Мобілочка”не надає споживачам необхідну, доступну та своєчасну інформацію про найменування підприємства виробника телефонів мобільного зв’язку, його місцезнаходження. Відсутнє маркування про найменування та місце знаходження виробника телефонів. Під час продажів телефонів видаються гарантійні талони не встановленого зразка, в яких відсутні гарантійні зобов’язання. На момент перевірки споживачам не надавалась інформація про сертифікацію зарядних пристроїв, так як номер сертифікату відповідності UA 1.096.0082548-09 зазначений як на зарядному пристрої SONI ERICSON так і на SAMSUNG, що є порушенням п.п. 7,10,11,14,16 гл.5 п.2, п.42 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Мінекономіки від 19.04.2007 року № 104 та ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Статтею 15 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вся інформація про виробника до мобільних телефонів в магазині була зазначена на стікерах наклеєних на упаковках до мобільних телефонів, а також присутня на цінниках біля кожного телефону.
Представник відповідача не заперечувала вище вказаний факт про те, що інформація про виробника дійсно знаходилась на цінниках та стікерах .
Дана обставина також підтверджується додатком до акту перевірки в якому відповідачем було зазначено: виробник продукції – Корея, а виробничі потужності на підприємстві у Китаї.
Частиною 2 ст. 15 вище вказаного Закону передбачено, що інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Відповідно до п.16 “Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами”затверджених Наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2010 року здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості товару; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Отже, суд погоджується з позивачем, що інформація про найменування підприємства виробника телефонів мобільного зв’язку, його місцезнаходження, а також маркування про найменування та місце знаходження підприємства-виробника телефонів не є обов'язковим на самому телефоні, вона повинна бути відображена у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі). Вище вказана інформація була наявна в магазині “Мобілочка” під час проведення перевірки, оскільки була розміщена на упаковках до мобільних телефонів на стікерах до кожного мобільного телефону та цінниках на товарах. Вище вказана інформація також відображена в сертифікатах відповідності представлених в судовому засіданні.
Інформація, що надавалась ПП «Мобілочка» відповідачу на запит суду повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 15 Закону та Правилам.
Підпунктами 1,13 п.1 ст.26 Закону України № 1023-XII визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
04.08.2010 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Волинській області було внесено припис про усунення порушень закону, а саме зобов’язано позивача представити сертифікати відповідності на зарядні пристрої, накладні на перевірений товар до 09.08.2010 року.
Судом також встановлено, що 09.08.2010 року листом за вих. № 03-01/74 позивачем було виконано вимоги припису та надано відповідачу стікери та сертифікати до мобільних телефонів та зарядних пристроїв зазначених в акті перевірки.
29.09.2010 року начальником управління винесено постанову № 332 про накладення стягнення на позивача в сумі 2485,36 гривень (у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації продукції 8284,55 гривень) на підставі ст.23 п.7 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Відповідно до п. 1 Положення про накладення стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого постановою КМ України № 1177 від 12.08.2002 року дане Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Пунктом 4 вище вказаного Положення передбачено, що питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку , коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд також звертає увагу на той факт, що питання про накладення штрафу було здійснено без повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та розглянуто без участі позивача. Викликався позивач на 09.08.2010 року, а постанова про накладення санкцій винесена 29.09.2010 року.
Порушення, що були відображені в акті перевірки № 000813 від 04.08.2010 року –не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не доведені, тому керуючись Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженою постановою КМУ від 17.08.2002 року № 1177, суд вважає неправомірним винесення відповідачем постанови № 332 від 29.09.2010 року про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України від 12.05.91 року “Про захист прав споживачів”, позовні вимоги є обґрунтованими, а наведені у позовній заяві обставини та надані докази доводять правомірність дій позивача по наданню споживачам інформації по товару, що реалізується, та відсутність в його діях порушень ст. 15 Закону.
У відповідності до цього накладення санкції на ПП «Мобілочка» у розмірі 2485,36 грн. є незаконною, а постанова підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованого винесення постанови про накладення стягнення № 332 від 29.09.2010 року.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що постанова начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області про накладення стягнення № 332 від 29.09.2010 року винесена з порушенням вимог Закону України “Про захист прав споживачів”, а тому повинна бути визнана незаконною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 11,17,94,158,160,162,163,186 КАС України, на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Управління захисту прав споживачів у Волинській області № 332 від 29.09.2010 року про застосування до приватного підприємства “Мобілочка” стягнення в розмірі 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять) гривень 36 копійок за порушення Закону України «Про захист прав споживачів».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк