КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.02.07 р.                                                                                                    № 10/404                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання Швидаку С. І.

за участю представників сторін:

від позивача: Омельчук П. І. –дов. № 5 дов. від 23.08.2005 р., представник

від відповідача: Горбатюк С. С. –дов. № 230 від 01.09.2004 р., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія” на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року

у справі № 10/404 (суддя Плеханова Л. Б.)

за позовом           Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія”, м. Київ

до                            Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія”, с. Потоки Кременчуцького району

про                відшкодування 115 404 грн. 79 коп. збитків

в с т а н о в и в :

Закрите акціонерне товариство “Українська промислова страхова компанія” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” (далі –відповідач) про відшкодування 115 404 грн. 79 коп. збитків, завданих відповідачем шляхом зловживання правами щодо виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. у справі № 8/232.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року  у справі                № 10/404  (т. 1 а. с. 94-96) в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство “Українська промислова страхова компанія” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 10/404  і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись в обґрунтування вимог апеляційної скарги на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія” на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.01.2007 р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/404.

Закрите акціонерне товариство “Птахофабрика “Росія” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2006 р. у справі № 10/404 без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія” –без задоволення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р. справу № 10/404 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Швець В. О.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.02.2007 р. оголошено перерву до 28.02.2007 р. для підготовки повного тексту постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення місцевого господарського суду залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. у справі № 8/232 (т. 1 а. с. 18-20) стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” на користь Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія” 1 674 193,01 грн. заборгованості, 1700 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. у справі № 8/232 (т. 1 а. с. 21-23).

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. у справі № 8/232 видано 01.06.2005 р. відповідні накази (т. 1 а. с. 24-25).

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що відповідач, зловживаючи своїми правами на звернення до компетентних органів, зокрема, до суду та органів ДВС, порушив право позивача на своєчасне примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. у справі № 8/232. На думку позивача, вказані судові рішення були б виконані протягом шести місяців з дня винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 8/232 від 22.06.2005 р., тобто до 22.12.2005 р. згідно ч. 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, до 22.12.2005 р. з відповідача на користь позивача була б стягнена заборгованість в розмірі 1 676 861,01 грн. і позивач міг би реально одержати доходи у розмірі 115 404,79 грн., що позивач обґрунтовує наступним.

Позивач згідно вимог ст. 30 Закону України “Про страхування” зобов’язаний створювати страхові резерви, достатні для майбутніх виплат і відшкодувань. Відповідно до положень ст. 31 Закону України “Про страхування” одним із варіантів розміщення коштів страхових резервів є розміщення вільних грошових коштів у депозити банків.

Між ЗАТ “Українська промислова страхова компанія” та АБ “Банк регіонального розвитку” укладено договір № 21/01-ДЮ-980-75 від 10.03.2005 р. про розміщення строкового банківського депозиту, за умовами якого позивач розміщує кошти на депозитному рахунку в банку, а банк зобов’язується нараховувати відсотки за користування депозитом та перераховувати їх на поточний рахунок позивача.

Згідно п. 3.1.2 цього договору позивач має право поповнювати депозит за згодою банку. У випадку поповнення суми депозиту, відсотки за користування депозитом нараховуються з урахуванням внесеної суми (п. 4.2 договору).                                              

Якби діями відповідача (зловживанням правами) не було порушено право позивача на своєчасне примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. у справі № 8/232, позивач, на його думку, відповідно до вимог ст. 30 Закону України “Про страхування” не пізніше 22.12.2005 р. поповнив би депозитний рахунок,  відкритий у АБ  “Банк регіонального розвитку”, на суму примусово стягнутої з відповідача заборгованості у розмірі 1 676 861,01 грн. та одержав би дохід у вигляді відсотків по депозиту у розмірі 115 404,79 грн. станом на 02.11.2006 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивачем не наведено правового обґрунтування висновку, що звернення відповідача до суду і органу ДВС мало метою завдання шкоди позивачу або зловживанням правом в інших формах, а не було наслідком наміру захистити свої майнові права.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Це право може реалізоване, коли особа вважає, зокрема, що її права порушені. Особа, зазвичай, не є такою, що діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову, заяви, скарги чи припиняє провадження у справі, порушеній за її заявою. Негативні наслідки для такої особи у наведених випадках, як правило, охоплюються покладенням на неї судових витрат відповідно до вимог процесуального законодавства (див. постанову ВСУ від 27.09.2005 р. у справі № 46/584).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з наведеними позивачем доводами щодо зловживання відповідачем свого права на звернення до суду та інших компетентних органів не можна погодитися у зв’язку з недоведеністю умислу відповідача щодо недопущення виконання вищевказаного рішення суду і завдання шкоди позивачу. Такий висновок може бути зроблений тільки засобами кримінального процесу і підтверджений вироком суду згідно ст. 62 Конституції України і норм Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів намір відповідача не допустити виконання рішення суду, завдати шкоду позивачу і не надав відповідних доказів. Правомірна поведінка особи не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування нею шкоди. Позивач не довів намірів відповідача не допустити виконання рішення суду, завдати шкоду позивачу і не надав відповідних доказів.

Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що позивач не міг би розмістити на депозитному рахунку суму 1 676 861,01 грн., оскільки вищевказане рішення суду було виконано на суму 1 550 968,61 грн. шляхом заліку зустрічних вимог, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі №27/1, яка набрала законної сили і залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2006 р.

В решті на виконання постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. у справі № 8/232 на особовий рахунок позивача було перераховано 57 380,93 грн. (25.11.2005 р.), 39 070,26 грн. (02.03.2006 р.) та 20.437,27 грн. (05.05.2006 р.), що підтверджується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2006 р. у справі № 8/277.

За таких обставин доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення і належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 10/404 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі                № 10/404 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства “Українська промислова страхова компанія” –без задоволення.

2. Справу № 10/404 повернути господарському суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Швець В.О