КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
04.04.07 р. № 20/207
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Жук Г. А.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Сувид О. В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились
від відповідача: Середа В. В. –дов. № 2 від 03.01.2007 р., представник;
Філатова О. П. –дов. № 15 від 03.01.2007 р., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року
у справі № 20/207 (суддя Киричук О. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА”, м. Чернігів
до Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук
про стягнення 13 790 грн. 16 коп.
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства про стягнення 13 790 грн. 16 коп. згідно договірного листа № 383Си від 23.03.2004 р., в тому числі 10 740 грн. основного боргу, 2 352 грн. 06 коп. інфляційних втрат та 698 грн. 10 коп. 3 % річних за період з 30.06.2004 р. по 30.08.2006 р.
До прийняття рішення у справі в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України ТОВ “Фірма “ВЕНА” заявою № 305 від 08.12.2006 р. (а. с. 36, 41, 42) зменшило позовні вимоги та просило стягнути з відповідача 1 330 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 111 грн. 78 коп. 3 % річних за період з 01.07.2004 р. по 02.10.2006 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 20/207 (а. с. 48) позов задоволено; стягнуто з Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” 1 330 грн. інфляційних нарахувань, 111 грн. 78 коп. 3 % річних, 121 грн. 82 коп. витрат по сплаті держмита та 104 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Холдингова компанія “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 20/207 в частині стягнення штрафних санкцій за період з 01.07.2004 р. по 18.07.2006 р. та прийняти нове рішення, посилаючись на неналежну оцінку доказів, неповне встановлення фактичних обставин справи, неправильне застосування норм процесуального (ст. ст. 38, 43 ГПК України) та матеріального (ст. ст. 530, 625 ЦК України).
За апеляційною скаргою Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.02.2007 р. порушено апеляційне провадження у справі № 20/207.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
ТОВ “Фірма “ВЕНА” звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов’язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 99 ГПК України.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просять скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28.03.2007 р. оголошувалася перерва до 04.04.2007 р. для підготовки повного тексту постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню як обґрунтована, а рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” (далі –позивач) та Холдинговою компанією “АвтоКрАЗ” (далі –відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 383Си від 23.03.2004 р. у формі договірного листа (далі –договір, а. с. 7).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу склотканину ССК-100 у кількості 5 000 м, що підтверджується видатковою накладною № ВН-643 від 30.06.2004 р. і довіреністю серія НАЧ № 043240 дата видачі 24.06.2004 р. (а. с. 8-9).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем за отриманий згідно договору товар оплачено позивачу 5 200 грн. згідно платіжного доручення № 6861 від 18.06.2004 р., 3 080 грн. згідно платіжного доручення № 7280 від 29.06.2004 р. та 4 970 грн. згідно платіжного доручення № 13243 від 02.10.2006 р. (а. с. 22-24). Отже, на час звернення позивача з позовом до суду (22.09.2006 р. згідно штемпеля на поштовому конверті, а. с. 16) борг відповідача перед позивачем за договором становив 4 970 грн., а не 10 740 грн. як зазначено в позовній заяві.
Строк оплати отриманого товару умовами договору не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 21 від 13.07.2006 р. (а. с. 10) з вимогою перерахувати 4 970 грн. протягом семиденного терміну. Вказану претензію отримано відповідачем 18.07.2006 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11). Отже, у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач вважається таким, що порушив строк виконання зобов’язань за договором з 26.07.2006 р. Проте місцевий господарський суд при прийнятті рішення вказаної обставини не з’ясував та до уваги не прийняв при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 330 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 111 грн. 78 коп. 3 % річних за період з 01.07.2004 р. по 02.10.2006 р. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня (див. лист № 62-97р від 03.04.1997 р. Верховного Суду України “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).
Апеляційним господарським судом зроблено перерахунок розміру інфляційних за період з серпня 2006 р. по вересень 2006 р., який становлять 99 грн. 40 коп. (середній рівень інфляції 102 %) та 3 % річних за період з 26.07.2006 р. по 02.10.2006 р., які становлять 28 грн. 19 коп. (4 970 грн. (3% / 365 дн./ 100 % ) х 69 дн. = 28,19 грн.)
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача в частині інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 99 грн. 40 коп. інфляційних втрат і 28 грн. 19 коп. 3 % річних, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року в цій частині підлягає зміні як прийняте при неповному з’ясування обставин, що мають значення для справи, і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Судові витрати за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог (8,85 %) згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України (4 грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 10 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено державне мито. Що ж до розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то він здійснюється за приписами частини п’ятої зазначеної статті ГПК України (див. п. 19 інформаційного листа ВГС України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 20/207 підлягає зміні, а апеляційна скарга ХК “АвтоКрАЗ” у формі ВАТ –задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (51 грн. витрат по сплаті державного мита) згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі № 20/207 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” до Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства задовольнити частково.
2. Стягнути з Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства (код 05808735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” (код 14245188) 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 28 (двадцять вісім) грн. 19 коп. 3 % річних, 4 (чотири) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 10 (десять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВЕНА” (код 14245188) на користь Холдингової компанії “АвтоКрАЗ” у формі відкритого акціонерного товариства (код 05808735) 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
5. Справу № 20/207 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Жук Г. А.
Швець В.О