КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.02.07 р. № 336/2-2006/15
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: Лебедюк Ю. А. –дов. № 363/10 від 29.12.2006 р., головний юрисконсульт
від відповідача: Кашуба Л. Г. –дов. № 47 від 23.01.2007 р., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Васильківтепломережа” на рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року
у справі № 336/2-2006/15 (суддя Рябцева О. О.)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства “Васильківтепломережа”, м. Васильків
про стягнення 197 935 грн. 47 коп.
в с т а н о в и в:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства “Васильківтепломережа” про стягнення 197 935 грн. 47 коп., з яких 149 550 грн. 48 коп. основного боргу за поставлений природний газ у 2005 році згідно договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 01.04.2005 року; 25 517 грн. 20 коп. пені за період з 04.04.2006 р. по 04.10.2006 р., 14 635 грн. 66 коп. інфляційних втрат за період травень 2005 р. по серпень 2006 р., 8 232 грн. 13 коп. –3 % річних за період з 11.05.2005 р. по 04.10.2006 р.
До прийняття рішення у справі в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” заявою № 31/10-13633 від 26.12.2006 р. (а. с. 46-49) уточнила позовні вимоги і просила стягнути з КП “Васильківтепломережа” 24 310 грн. 68 коп. пені за період з 04.04.2006 р. по 10.10.2006 р., 14 764 грн. 03 коп. інфляційних втрат за період травень 2005 р. по вересень 2006 р., 8 158 грн. 07 коп. –3 % річних за період з 11.05.2005 р. по 10.10.2006 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 336/2-2006/15 (т. 1 а. с. 52-55) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства “Васильківтепломережа” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 14 764 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 8 158 грн. 07 коп. 3 % річних, 21 000 грн. пені, 439 грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 109 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство “Васильківтепломережа” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 336/2-2006/15 і припинити провадження у справі, оскільки вважає, що місцевим господарським судом при винесенні рішення у справі порушено норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 218 ГК України, ст. 625 ЦК України, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
За апеляційною скаргою Комунального підприємства “Васильківтепломережа” на рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року згідно з ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 24.01.2007 року порушено апеляційне провадження у справі № 336/2-2006/15.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 336/2-2006/15 без змін, а апеляційну скаргу КП “Васильківтепломережа” –без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить повністю скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.02.2007 р. оголошувалася перерва до 28.02.2007 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення місцевого господарського суду слід зміні частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2005 р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) та Комунальним підприємством “Васильківтепломережа” (далі –відповідач) укладено договір № 06/05-769-ТЕ-17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі –договір № 06/05-769-ТЕ-17 від 01.04.2005 р.) (а. с. 10-14). Відповідно до п. 1.1., 2.1. договору постачальник (позивач) зобов’язується продати покупцю (відповідачу) в період з 01.04.2005 р. по 30.09.2005 р. природний газ в обсязі 2 650 куб. м, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 5.1 договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 01.04.2005 р. встановлено, що ціна за 1000,0 куб. м газу, з врахуванням вартості транспортування газу територією України, для платників податку на додану вартість становить 210,75 грн.
27.09.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 01.04.2005 р., згідно якого позивач передає відповідачу з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. природний газ в обсязі до 670 тис. куб. м. Крім того, зазначеною угодою п. 5.1 договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 27.09.2005 р. викладено у наступній редакції: “Ціна за 1000,0 куб. м газу без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податків на додану вартість становить 153,75 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2 %) становить 3,075 грн., крім того ПДВ 0 %; вартість транспортування газу територією України становить 47,50 грн., крім того ПДВ 20 % - 9,50 грн. Разом до сплати за 1 000 куб.м. газу - 213,825 грн. з урахуванням ПДВ на вартість транспортування газу територією України”.
Пунктом 6.1. договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 27.09.2005 р. передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивач протягом квітня 2005 року та жовтня-грудня 2005 р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 5 681,632 тис. куб. м. на загальну суму 1 212 633,66 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 30.04.2005 р. на суму 153 611,46 грн., від 31.10.2005 р. на суму 144 885,89 грн., від 30.11.2005 р. на суму 420 930,98 грн., від 31.12.2005 р. на суму 493 205,33 грн. (а. с. 17-20), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Зобов’язання по оплаті поставленого природного газу відповідач виконував з порушенням вимог п. 6.1. договору. Борг за поставлений природний газ у сумі 49 550,48 грн. (100 000 грн. сплачено відповідачем позивачу платіжним дорученням № 631 від 18.09.2006 р., прийнятим до виконання установою банку 22.09.2006 р.) на час подання позовної заяви залишилась несплаченою.
До прийняття рішення відповідач надав платіжні доручення № 631 від 18.09.2006 р. на суму 100 000 грн., № 765 від 20.10.2006 р. на суму 22 000 грн., № 785 від 24.10.2006 р. на суму 4 000 грн. та № 788 від 27.10.2006 р. на суму 23 550,42 грн. (а. с. 38-41), всього на загальну суму 149 550,48 грн., з яких вбачається, що борг у сумі 149 550,48 грн. за поставлений протягом квітня та жовтня-грудня 2005 р. природний газ сплачений відповідачем позивачу. Отже, остаточно за спожитий природний газ відповідач розрахувався тільки 27.10.2006 р.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 149 550 грн. 48 коп. за договором № 06/05-769-ТЕ-17 від 27.09.2005 р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору, оскільки борг сплачено відповідачем до прийняття рішення у справі.
У відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Проте питання припинення провадження у справі щодо сплаченої суми боргу не вирішено місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі, а тому рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 р. підлягає зміні в цій частині.
У зв’язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості спожитого протягом квітня та жовтня-грудня 2005 р. природного газу, встановлених п. 6.1 договору, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 14 764,03 грн. за період з травня 2005 р. по вересень 2006 р., та 3 % річних з простроченої суми за період з 11.05.2005 р. по 10.10.2006 р. в сумі 8 158,07 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 764 грн. 03 коп. інфляційних втрат за період травень 2005 р. по вересень 2006 р., 8 158 грн. 07 коп. –3 % річних за період з 11.05.2005 р. по 10.10.2006 р. підлягають задоволенню повністю.
За несвоєчасну оплату згідно п. 7.2., 7.4. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 24 310,68 грн. за 183 днів за період з 04.04.2006 р. по 10.10.2006 р.
Відповідно до п. 7.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 7.4. договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги, що борг виник у зв’язку з несплатою населенням комунальних послуг, а також враховуючи, що відповідач забезпечує тепловою енергією потреби населення, бюджетні установи та організації та на час прийняття рішення вартість поставленого природного газу сплачена відповідачем позивачу, місцевий господарський суд правомірно, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 21 000 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Щодо заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив строки оплати природного газу, встановлені п. 6.1. договору № 06/05-769-ТЕ-17 від 27.09.2005 р., а тому застосування штрафних санкцій є правомірним, оскільки зобов’язання щодо оплати виконано з порушенням.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом невірно здійснено розподіл судових витрат за подання позовної заяви з огляду на наступне.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України. (абз. 2 п. 5 лист від 26.06.1995 р. за № 01-8/453 ВАС України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”).
Враховуючи, що відповідачем погашено частину суми основного боргу (100 000 грн.) 18.09.2006 р., тобто до звернення позивача з позовом (10.10.2006 р.) та порушення провадження у справі (16.10.2006 р.), а решту (49 550 грн. 48 коп.) після порушення провадження у справі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягнення державне мито за подання позовної заяви в сумі 967 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 58 грн. 03 коп., оскільки сума яка підлягала б задоволенню складала 96 783 грн. 26 коп. (49 550 грн. 48 коп. основний борг + 47 232 грн. 78 коп. штрафні санкції), що становить 58,03 % від суми заявленого позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладають на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 336/2-2006/15 прийнято при неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому підлягає частковій зміні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Васильківтепломережа” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 26.12.2006 року у справі № 336/2-2005/15 змінити частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (Київська обл., м. Васильків, вул. 1 Травня, 18; код 31916457) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 21 000 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча) пені, 14 764 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 8 158 (вісім тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 07 коп. 3 % річних, 967 (дев’ятсот шістдесят сім) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 58 (п’ятдесят вісім) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства “Васильківтепломережа” в частині стягнення 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 68 коп. пені.
4. Припинити провадження у справі в частині позовних Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Васильківтепломережа” про стягнення 149 550 (сто сорок дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 48 коп. основного боргу.”
3. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
4. Справу № 336/2-2006/15 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О