ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.12.10
об 10 год. 38 хв.
каб. № 3Справа №2а-2996/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е,
за участю представників:
позивача –Лебедєва Олександра Валерійовича, довіреність № б/н від 08.10.2010;
відповідача –Барташ Андрія Валерійовича, довіреність № 1961/24-2/10 від 13.04.2010,
третьої особи –Цуркан Сергія Анатолійовича, посвідчення НОМЕР_1 від 13.06.2007, прокуратура міста Севастополя;
не з’явилися, члени Обслуговуючого кооперативу “Дачно–будівельний кооператив “Янтар”;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Обслуговуючого кооперативу “Дачно–будівельний кооператив “Янтар”
до Севастопольської міської державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –прокуратура міста Севастополя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –члени Обслуговуючого кооперативу “Дачно–будівельний кооператив “Янтар” відповідно до списку: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36
про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
встановив:
Обслуговуючий кооператив «Дачно–будівельний кооператив «Янтар»(далі –ОК «ДБК «Янтар») звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1628-р від 27.07.2010 «Про скасування розпорядження голови Севастопольської державної адміністрації від 25.01.2010 № 130-р»та розпорядження Севастопольської міської адміністрації № 1630-р від 27.07.2010 «Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 №1140-р».
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначених рішень, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Ухвалою від 14.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 26.10.2010, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучена прокуратура міста Севастополя, оскільки розпорядження, що оскаржуються, прийняти Севастопольською міською державною адміністрацією м.Севастополя на підставі протестів прокуратури міста Севастополя.
Ухвалою від 02.11.2010, за клопотанням представника позивача, в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучені члени ОК «ДБК «Янтар»відповідно до наданого списку, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що рішення, які оскаржуються, прийняти на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для їх скасування не існує. Крім того зазначив, що оскаржувані розпорядження прийняти за результатами розгляду протестів прокурора міста Севастополя, а тому не можуть вважатися такими що прийняті з перевищенням повноважень.
Представник прокуратури міста Севастополя проти задоволення позову заперечував та зазначив, що Севастопольська міська державна адміністрація має право скасувати власні розпорядження, якщо вони суперечать закону, із посиланням на положення Закону України «Про прокуратуру»та Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Треті особи, члени ОК «ДБК «Янтар», в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що члени ОК «ДБК «Янтар»викликалися в судове засідання, але в судове засідання не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2010 по 25.11.2010, з 25.11.2010 по 01.12.2010.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
04.12.2006 ОК «ДБК «Янтар»зареєстрований Ленінською районною державною адміністрацією м.Севастополя, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 716402 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34751820 (т.1 а.с.85).
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 130-р від 25.01.2010 ОК «ДБК «Янтар»наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою та технічної документації для індивідуального дачного будівництва у районі траси «Севастополь-Ялта» відповідно до статей 17, 118, 121, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, Закону України «Про планування і забудову території»(т.1 а.с.16).
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1140-р від 06.04.2010 передані у власність громадянам-членам ОК «ДБК «Янтар»земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, №5-Б/1-33; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,38 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 5-Б/1-33; передано громадянам України –членам ОК «ДБК «Янтар»у власність земельні ділянки загальною площею 2,38 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 5-Б/1-33; Головному управлінню Держкомзему у місті Севастополі доручено забезпечити оформлення і видачу державних актів на право власності членам ОК «ДБК «Янтар»; Севастопольській міській філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” доручено забезпечити державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки громадян –членів ОК «ДБК «Янтар».
В ході судового розгляду судом встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки громадянами –членами ОК «ДБК «Янтар» не отримані.
Прокурором міста Севастополя 14.07.2010 за вих. № 07-827вих.10 та вих. № 07-828вих.10 до Севастопольської міської державної адміністрації були принесені протести з вимогою зазначені рішення скасувати, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.108, 110).
Підставами для принесення протестів стали результати перевірок, якими було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цих рішень порушені положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1999 року, оскільки земельні ділянки площею 2,82 га та 2,38 га відповідно, перебувають у постійному користуванні ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»(Орлинівське лісництво) та відносяться до земель лісового фонду.
На підставі цих протестів головою Севастопольської міської державної адміністрації були прийняти розпорядження № 1628-р від 27.07.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 25.01.2010 № 130-р»та № 1630-р від 27.07.2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1140-р» (т.1 а.с. 11-12).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб’єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.
Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є правовий акт індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на ОК «ДБК «Янтар».
Преамбулою Закону України «Про місцеві державні адміністрації»(далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Частиною першою, другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Тобто, законодавством чітко обумовлено коло суб’єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб’єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 27.07.2010 № 1628-р та № 1630-р були прийняти на підставі протестів прокурора, а тому є правомірними судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтями 1, 9 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, обов’язковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень.
Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 27.07.2010 № 1628-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 25.01.2010 № 130-р»та розпорядження від 27.07.2010 № 1630-р «Про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації від 06.04.2010 № 1140-р», оскільки вони прийняти з перевищенням наданих законом повноважень.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих їм розпоряджень.
Враховуючи наведене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06 грудня 2010 року о 17-40.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації № 1628-р від 27.07.2010 «Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації від 25.01.2010 № 130-р «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар»на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального дачного будівництва у районі траси «Севастополь-Ялта».
3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1630-р від 27.07.2010 «Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської адміністрації від 06.04.2010 № 1140-р «Про передачу у власність громадянам-членам Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар»земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, №5-Б/1-33».
4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу “Дачно–будівельний кооператив “Янтар” (99011, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34751820) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > ОСОБА_37