Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 листопада 2010 р. № 2-а- 7628/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: Головуючого судді Білової О.В.,
суддів: Шляхової О.М., Піскун В.О.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача - Щоголевої О.А., Даншиної М.О., відповідача - Тоцької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень №0000620854/0 від 31.03.2010 року, №0000640854/0 від 31.03.2010 року, №0000630854/0 від 31.03.2010 року, №00001900852/0 від 31.03.2010 року, №0000620854/1 від 25.05.2010 року, №0000640854/1 від 25.05.2010 року, №0000630854/1 від 25.05.2010 року, №00001900852/1 від 25.05.2010 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що підприємством правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ при придбанні сировини, з якої було виготовлено етикетки, підстави для його коригування у зв’язку з частковим утворенням безповоротних відходів відсутні, оскільки такі відходи отримані в межах господарської діяльності підприємства та норм утворення відходів, затверджених керівником ТОВ «НАРГУС»відповідно до діючого законодавства. Щодо донарахування відповідачем податку на доходи нерезидентів позивач вважає, що ним не виплачувався дохід нерезиденту за надання послуг типу «інжиніринг», у зв’язку з чим не виникало обов’язку отримувати довідку, яка підтверджує, що нерезидент –ООО «Воздухоочистка»є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.
Представники позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" Щоголева О.А., Даншина М.О. - в судове засідання з’явилися, позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача –Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Тоцька М.В. - в судове засідання з’явилася, просила відмовити в задоволені позову, з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" з питань утримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р. , за результатами якої складено акт від 18.03.2010 року № 858/23-106/22628517.(т. 1, а.с. 77-166)
Відповідно до висновків акту від 18.03.2010 року № 858/23-106/22628517 були встановлені порушення ТОВ "НАРГУС":
- п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР, внаслідок чого ТОВ «Наргус»занижено податок на прибуток всього у сумі 3918369 грн.;
- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «Наргус»занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі всього 2702773 грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 431930 грн.;
- в порушення п.13.1, п.13.2 ст.13 та абз.1, абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Наргус»у 3 кварталі 2008 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента у сумі 2861,40 грн., чим занижено податок з доходу нерезидента.
На підставі акту від 18.03.2010 року № 858/23-106/22628517 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові прийняті податкові повідомлення-рішення №0000620854/0 від 31.03.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств (у тому числі з штрафними (фінансовими) санкціями) на загальну суму 7836738,00 грн., №0000640854/0 від 31.03.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ (у тому числі з штрафними (фінансовими) санкціями) на загальну суму 215965,00 грн., №0000630854/0 від 31.03.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ (у тому числі з штрафними (фінансовими) санкціями) на загальну суму 4054159,50 грн., №00001900852/0 від 31.03.2010 року яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних підприємств (у тому числі з штрафними (фінансовими) санкціями) на загальну суму 8584,20 грн. (т. 1, а.с. 35-38)
За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, були прийняті рішення про відмову в задоволенні скарг ТОВ "НАРГУС", за наслідками чого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові прийнято податкові повідомлення-рішення №0000620854/1 від 25.05.2010 року, №0000640854/1 від 25.05.2010 року, №0000630854/1 від 25.05.2010 року, №00001900852/1 від 25.05.2010 року. (т. 1,а.с. 21-24).
Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки, підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, готовою продукцією позивача є етикетка для харчової та хімічної промисловості (етикетка для упаковки цукерок, печива, масла, сиру, риби, кетчупу, приправ, горішків, майонезу, згущеного молока, морозива, етикетка на пляшки води та пива, етикетка для упаковки мила, салфеток, фарби та інше), яка відрізняється за дизайном, розміром та відповідає вимогам замовника для упаковки конкретного товару.
Для виготовлення харчової етикетки та упаковки позивач використовує власні основні фонди, а саме: Флексомашину моделі «KOLUMBUS-10», Флексомашину моделі «Flexpress 16 S/8», Флексомашину моделі «Flexpress 6 S/8, Флексопечатну машину моделі 8 NG. Технічна документація (керівництво по експлуатації) по вищепереліченим основним фондам не містить інформації щодо технологічних втрат сировини при використанні вищезазначеного обладнання.
Для виробництва готової продукції ТОВ «Наргус»використовує плівку поліпропіленову (в асортименті), папір, фольгу, клей, фарбу та іншу сировину, яку придбаває у підприємств постачальників. ТОВ «Наргус»придбаває сировину для виробництва готової продукції як у вітчизняних постачальників, так і у підприємств нерезидентів. Відвантаження сировини в адресу ТОВ «Наргус»вітчизняними постачальниками оформлюється видатковими накладними, підприємствами-нерезидентами - ВМД. В момент оприбуткування сировини її вартість включається ТОВ «Наргус»до складу валових витрат, а сума ПДВ –до складу податкового кредиту.
В ході перевірки встановлено та не заперечувалося представником позивача, що відповідно до технологічного процесу виробництва підприємством в перевіряємому періоді виготовлялася готова продукція –етикетка, в процесі чого утворилися поворотні та безповоротні відходи. Безповоротні відходи, які за даними обліку не мають вартісної оцінки, оприбутковувалися в обліку в кількісному виразі та списувалися на збитки.
Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки, питома вага відходів (поворотних та безповоротних) становить 8,2% від загальної кількості відпущених у виробництво матеріалів (друкарської основи).
Так, за період, що перевірявся (з 01.07.2007р. по 30.09.2009р.) згідно облікових даних підприємства, загальна кількість відпущених у виробництво матеріалів (друкарської основи) становила 12050,1 тис.кг, у тому числі: - використано матеріалів на виготовлення готової продукції -11061,7 тис.кг; - утворення відходів - 988,3 тис.кг, у тому числі поворотні відходи, облік яких ведеться по рахунку 23.6 «Поворотні відходи», - у кількості 511,4 тис.кг, безповоротні відходи, які обліковуються по рахунку «Безповоротні відходи», - у кількості 476,9 тис.кг.
Судом встановлено, що підставою для висновку щодо заниження ТОВ «Наргус»податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування стало те, що вартість придбаних матеріалів для виготовлення готової продукції включалася ТОВ «Наргус»до складу валових витрат, а сума ПДВ з їх вартості - до складу податкового кредиту; при цьому частина вартості матеріалів (сировини), яка відповідає частці отриманих в процесі виробництва безповоротних відходів, не виключалися зі складу податкового кредиту та валових витрат. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Наргус»не надано до перевірки розроблені уповноваженим органом у межах його компетенції норми відходів матеріалів при виробництві готової продукції підприємством з використанням відповідного технологічного обладнання. За висновком відповідача, підприємством не доведено, що розроблені норми втрат матеріалів ґрунтуються на нормативних актах, тобто, такі втрати матеріалів, вважаються понаднормативними.
Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим, зробленим без врахування приписів діючого законодавства в сфері регулювання порядку встановлення норм утворення відходів та на підставі хибного тлумачення норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від № 283/97-ВР від 22.05.97 р. валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
При цьому в п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ «Наргус»в періоді, який перевірявся, було виробництво та реалізація етикетки і упаковки для харчових продуктів.
Виготовлення етикетки позивачем здійснюється відповідно до Технічних умов ТУУ 22628517.001-2000, затверджених директором ТОВ «Наргус»11.08.2000р та зареєстрованих в Харківському державному центрі стандартизації, метрології та сертифікації 21.08.2000р. за № 100/006992, оригінал яких було оглянуто судом в судовому засіданні, копія титульного аркушу долучена до матеріалів справи (т. 2, а.с. 32).
Згідно ст.1 Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 N 2408-ІП, технічні умови - це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Судом встановлено, що позивачем по виробничим процесам виготовлення етикеток затверджені технологічні інструкції, а саме: технологічні інструкції «Процес флексографської печаті», «Порізка рулонних матеріалів», «Технологічний процес виробництва гнучкої рулонної упаковки», копії яких залучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 43-62).
З огляду на те, що технологічний процес виготовлення етикетки, затверджений на підприємстві, передбачає утворення відходів в процесі виробництва, у позивача виникла потреба у встановленні норм утворення відходів під час такого виробництва.
Так, як було встановлено відповідачем під час проведення перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи, зазначені норми були затверджені керівництвом ТОВ «НАРГУС»відповідно до ГОСТ 14.322-83 «Нормування витрат матеріалів», затвердженого Постановою Державного комітету СРСР по стандартам 09.02.1983р. № 713, яким встановлено загальні правила нормування витрат матеріалів, класифікацію та методи розробки норм витрат матеріалів.
Як повідомлено на запит суду у листі від 20.10.2010 р. № 5701/16 ДП «Харківстандартметрологія», ГОСТ 14.322-83 є діючим на території України, підприємства можуть використовувати зазначений стандарт у своїй діяльності (т. 2, а.с. 88).
Відповідно до положень вказаного ГОСТу нормативи –це поелементні складові норм, що характеризують:
- питому витрату сировини або матеріалів на одиницю маси, площі, об'єму, довжини при виконанні виробничих процесів;
- розміри технологічних відходів і втрат сировини і матеріалів по видах виробничих процесів.
Нормативи вимірюються в натуральних одиницях або у відсотках.
Нормативи відходів і втрат сировини і матеріалів у виробництві по видах виробництв можуть бути: міжгалузевими (наприклад, для групи галузей машинобудування); галузевими; заводськими.
Чинним законодавством України не визначені конкретні органи (організації, установи), на які покладено обов'язок розробки та затвердження норм відходів виробництва взагалі, та виробництва етикетки, зокрема.
Таким чином, при використанні обладнання, для якого відсутні міжгалузеві та галузеві норми відходів, підприємство може розробити власні норми в порядку, визначеному ГОСТ 14.322-83.
Відповідачем під час проведення перевірки та судом під час розгляду справи не встановлено наявність будь-яких галузевих або загальнодержавних норм утворення відходів, які не додержані позивачем, отже, ТОВ «НАРГУС»мало право самостійної розробки норм втрат сировини (матеріалів) для власного підприємства з урахуванням наявного обладнання та особливостей технічних умов.
Згідно ГОСТ 14.322-83 нормативи витрат - максимально допустима планова кількість сировини, матеріалів на виробництво одиниці продукції (роботи) установленої якості в планованих умовах виробництва. У складі норм витрат матеріалу слід враховувати: корисну витрату матеріалу; технологічні відходи, обумовлені встановленою технологією виробництва; втрати матеріалів. До технологічних відходів матеріалу відносять та його кількість, яка не упредметнена у виробі, але витрачена на його виробництво. Облік технологічних відходів має бути організований на кожному підприємстві поряд з врахуванням первісно використаних матеріалів. До втрат матеріалів слід відносити кількість матеріалу, що безповоротно втрачається в процесі виготовлення виробу.
Для розробки норм витрат матеріалу використовується розрахунково-аналітичний або дослідний метод. Дослідний метод розробки норм витрати матеріалів полягає у визначенні витрат матеріалів, необхідних для виробництва виробів, на основі даних вимірів корисної витрати, технологічних відходів і втрат, визначуваних в лабораторних умовах або безпосередньо в умовах виробництва. При стабільних організаційно-технічних умовах виробництва норми витрат матеріалів можуть не переглядатися тривалий час.
Як встановлено судом з наданих до матеріалів справи узагальнених таблиць актів проведених іспитів, норми технологічних відходів встановлені дослідним методом по кожному виду матеріалів та затверджені президентом ТОВ «Наргус»16.04.2004 року.
При проведенні перевірки відповідачем перевищення затверджених норм технологічних відходів при списанні матеріалів не встановлено.
Додержання позивачем встановлених відповідно до вимог ГОСТ 14.322-83 норм відходів підтверджується наданою представником позивача до матеріалів справи довідкою про використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів (друкарської основи) та утворених за результатами виробничої діяльності ТОВ «НАРГУС»відходів за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року. (т.2, а.с. 98-108) Відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено перевищень зазначених норм позивачем.
Відповідно до норм Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. № 318, виробнича собівартість складається із прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загальновиробничих витрат (змінних і постійних розподілених).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 9 липня 2007 року № 373 , витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
- сировина та матеріали;
- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого
характеру сторонніх підприємств та організацій;
- паливо й енергія на технологічні цілі;
- зворотні відходи (вираховуються);
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- відрахування на соціальне страхування;
- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
- загальновиробничі витрати;
- втрати від браку;
- інші виробничі витрати;
- попутна продукція (вираховується).
На підставі викладеного, безповоротні відходи друкарської основи, що використовуються позивачем при виготовленні етикетки, - це кількість сировини, яка витрачається в зв'язку з технологічними потребами відповідно до встановлено технологічного процесу, та включається до виробничої собівартості виготовленої продукції.
Виникнення безповоротних відходів друкарської основи обумовлено технологією поліграфічного виробництва позивача, та є обов’язковою умовою здійснення виробництва готової продукції, без утворення яких здійснення господарської діяльності по виготовленню друкарської продукції (етикеток) не є можливим.
Таким чином, здійснення діяльності по виготовленню друкарської продукції, що неминуче супроводжується утворенням безповоротніх відходів, відповідає визначенню господарської діяльності для цілей оподаткування, а витрати платника податку, понесені на придбання тієї частини сировини, з якої утворюються безповоротні відходи, визначенню валових витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Слід зазначити, що в акті перевірки не встановлено, що безповоротні виникли не в результаті виробничого процесу.
Порядок включення витрат платника податку до складу валових регламентовано лише Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який серед обмежень, встановлених п. 5.3-5.7 статті 5 не містить обмеження по включенню до валових витрат вартості сировини і матеріалів в межах встановлених підприємством норм утворення безповоротних відходів.
Враховуючи, що сировина, з якої в процесі переробки в рамках господарської діяльності утворюються відходи, придбавалася в цілях подальшого використання в оподатковуваних операціях, суму ПДВ, сплачену у зв'язку з таким придбанням, підприємство мало право включати до складу податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням викладеного, суд бере до уваги Висновок експертно-економічного дослідження № 6622, складений 11.08.2010 р. у Харківському Науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, яким за результатами проведеного дослідження висновки акту СДПІ ВПП у м. Харкові від 18.03.2010 року № 858/23-106/22628517 визнані такими, що законодавчо не обґрунтовані та наданими на дослідження документами не підтверджуються.
Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки від 18.03.2010р. № 858/23-106/22628517 щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 3918369,0 грн. внаслідок недотримання вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2702773,0 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 431930,0 грн. внаслідок недотримання вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються даними акту перевірки.
З огляду на зазначене, донарахування позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 3918369 грн., податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 431930 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування на 2702773 грн. є безпідставним.
Враховуючи те, що судом не встановлено факту заниження ТОВ «НАРГУС»податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3918369,0 грн., податку на додану вартість на загальну суму 2702773,0 грн., завищення суми бюджетного відшкодування на суму 431930,0 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку з цим також є незаконним.
Щодо підстав нарахування позивачу податку на прибуток з доходу нерезидента, судом встановлено наступне.
Між ТОВ «НАРГУС»(Покупець), та ООО «Воздухоочистка»(Постачальник) укладено договір від 06.03.2008р. за № 02-08. Відповідно до п. 10 вказаного Договору юридичною адресою Постачальника є м. Санкт-Петербург, пр. Елізарова, д.38, корп.Л, Російска Федерація. Таким чином, ООО «Воздухоочистка»є юридичною особою - резидентом Російської Федерації.
Предметом зазначеного договору (згідно п.1.1) є постачання обладнання в кількості 1 комплекту загальною вартістю 1400000 руб.РФ та проведення пусконалагоджувальних робіт вартістю 100000 руб. РФ. Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору в ході виконання монтажних робіт спеціалізованою організацією Постачальник забезпечує шеф –нагляд; після виконання монтажних робіт Постачальник зобов'язується провести пусконалагоджувальні роботи. Загальна вартість договору складає 1500000руб. РФ. Пусконалагоджувальні роботи вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту здавання - приймання виконаних робіт.
Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що дохід, отриманий ООО «Воздухоочистка»є доходом нерезидента із джерелом походження з України, оскільки отриманий від послуг типу «інжиніринг».
Згідно п. 1.36. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).
Таким чином, під терміном «інжиніринг»розуміються, зокрема, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а не виконання самих монтажних і пусконалагоджувальних робіт.
Первинні документи (договір від 06.03.2008р. за № 02-08, акт приймання-передачі виконаних робіт № 0000003 від 17.09.2008р., платіжне доручення № 398 від 19.09.2008 року), копії яких залучені до матеріалів справи, свідчать про виконання ООО «Воздухоочистка»пусконалагоджувальних робіт для позивача. З зазначених документів не вбачається, що ООО «Воздухоочистка»було виконано шеф-нагляд за пусконалагоджувальними роботами, а також що саме такі роботи оплачувалися позивачем. Навпаки, зі змісту акту виконаних робіт та платіжного доручення судом встановлено, що ТОВ «НАРГУС»на адресу контрагента –ООО «Воздухоочистка»була сплачена вартість пусконалагоджувальних робіт в сумі 100000,00 рублів РФ, що за курсом НБУ на дату підписання Акту складає 19019,00 грн.
Таким чином, до вартості договору включено вартість обладнання та вартість пусконалагоджувальних робіт, які і були фактично сплачені, оплата за шеф - нагляд за пусконалагоджувальними роботами не була обумовлена сторонами в укладеному договорі та фактично не здійснювалася, отже, отримання позивачем від ООО «Воздухоочистка»послуг типу інжиніринг у вигляді шеф - нагляду за пусконалагоджувальними роботами на суму 100000 руб.РФ документально не підтверджено.
Згідно з п. 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Згідно пп. "й" п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Таким чином, відповідно до підпункту "й" п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими ст. 13 цього Закону.
Отже, пусконалагоджувальні роботи, які отримує підприємство від нерезидента ООО «Воздухоочистка», не можуть класифікуватися як послуги типу «інжиніринг», та не повинні оподатковуватися як доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України згідно ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Доходи від виконання таких робіт класифікуються, як доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від нерезидента, які відповідно до пп. «й»п. 13.1 не є доходами, які підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному ст. 13.
Виходячи з наведеного, висновки акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 18.03.2010. № 858/23-106/22628517 щодо заниження податку з доходів нерезидента в сумі 2861,40 грн. внаслідок недотримання вимог п.13.1, п.13.2 ст.13 та абз.1, абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не є законодавчо обґрунтованими та спростовуються зібраними письмовими доказами. З огляду на зазначене, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5722,80 грн. є безпідставним.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а його заперечення не є обґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.
На підставі викладеного, податкові повідомлення - рішення №0000620854/0 від 31.03.2010 року, №0000640854/0 від 31.03.2010 року, №0000630854/0 від 31.03.2010 року, №00001900852/0 від 31.03.2010 року, №0000620854/1 від 25.05.2010 року, №0000640854/1 від 25.05.2010 року, №0000630854/1 від 25.05.2010 року, №00001900852/1 від 25.05.2010 року не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 112, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Скасувати податкові повідомлення-рішення.
Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000620854/0 від 31.03.2010 року, №0000640854/0 від 31.03.2010 року, №0000630854/0 від 31.03.2010 року, №00001900852/0 від 31.03.2010 року, №0000620854/1 від 25.05.2010 року, №0000640854/1 від 25.05.2010 року, №0000630854/1 від 25.05.2010 року, №00001900852/1 від 25.05.2010 року
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" (вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61085, п/р 26005000120802, АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) сплачений судовий збір в сумі < Сума задоволення > (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2010 року.
Головуючий суддя Білова О.В.
Суддя Шляхова О.М.
Суддя Піскун В.О.