ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"09" листопада 2007 р. | справа № 20-4/363 |
За позовом
Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” (Фіолентовське шосе, 1 В, місто Севастополь, 99053)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (проспект Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99009)
про стягнення заборгованості в розмірі 4590,19 грн.,
суддя Остапова К.А.,
За участю представників:
Від позивача: Чумак В.І., довіреність №721 від 29.12.2006;
Від відповідача: Вохмянін А.М., довіреність ВСІ №384333 від 29.07.2005;
Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Механізація будівництва” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” про стягнення заборгованості в розмірі 4590,19 грн. (у тому числі основний борг –4093,07 грн., пеня –274,41 грн., індекс інфляції –171,91 грн., три проценти річних –50,80 грн.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань.
В відзиві на позов від 11.10.2007 (вхідний номер 48000) відповідач просить в частини стягнення заборгованості по актам виконаних робіт в сумах 3882,79 грн. та 883,14 грн. провадження у справі припинити, в решті позову відмовити.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснені процесуальні права та обов’язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд
В С Т А Н О В И В :
Згідно з гарантійним листом відповідача №133 від 23.04.2007 позивач надав відповідачеві в тимчасове користування механізми для виконання робіт на об`єкті будівництва (а.с. 6), відповідач зобов`язувався здійснити попередню оплату за техніку.
В квітні 2007 сторонами були підписані акти про вартість виконаних робіт машинами та механізмами позивача в квітні 2007 року в сумі 833,14 грн. та 3882,79 грн. (а.с. 9).
Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив суму заборгованості за представлену йому в користування техніку, позивач розрахував суму заборгованості з застосуванням статей 549, 625 Цивільного кодексу України. Загальна сума боргу склала 4590,19 грн. (у тому числі основний борг –4093,07 грн., пеня –274,41 грн., індекс інфляції –171,91 грн., три проценти річних –50,80 грн.).
Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем з`явилось підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.
В процесі розгляду справи представник відповідача пояснив суду, що акти про вартість виконаних робіт машинами та механізмами в сумі 833,14 грн. та 3882,79 грн. дійсно були підписані сторонами, але зазначені акти після підписання не були отримані відповідачем ні нарочним, ні поштою.
Представник позивача належних доказів того, що акти про вартість виконаних робіт машинами та механізмами на суми 833,14 грн. та 3882,79 грн. були передані будь-яким способом відповідачеві для оплати суду не представив.
Представник відповідача пояснив, що зазначені акти були направлені на адресу підприємства відповідача позивачем лише 15.09.2007, що підтверджується відтисненням штампу поштового відділення зв`язку на копії конверту (а.с. 18), вартість виконаних робіт машинами та механізмами позивача погашена 25.09.2007 (а.с. 19-20).
Відповідач протягом вирішення спору по суті погасив суму основного боргу в розмірі 4093,07грн., яка є предметом спору по даній справі, що підтверджується виписками банку та не заперечується позивачем.
Враховуючи те, що сума основного боргу погашена відповідачем повністю після порушення провадження у справі №20-4/363, суд визнав за можливе припинити провадження у справі №20-4/363 в частини стягнення 4093,07 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та трьох процентів річних, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16.01.2003 № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19.06.2003 № 980-IV і Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV, що вступив в дію в 01.01.2004) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з 01.01.2004.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідно до пункту 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 5 липня 2005 року №01-8/1183 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням норм Цивільного і Господарського кодексів України” положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника, у разі порушення ним грошового зобов`язання, в незалежності від наявності вини у його діях.
При цьому інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Суд, перевіривши приведені позивачем розрахунки індексу інфляції та трьох процентів річних, вважає їх правильними, а суми індексу інфляції 171,91 грн. та трьох процентів річних 50,80 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача.
В частини стягнення розміру пені суд відмовляє, керуючись наступним.
Згідно з частиною першою статі 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В розумінні частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Досягнення сторонами згоди про стягнення пені за прострочку виконання зобов`язання відповідачем за гарантійним листом, на підставі якого надавалася техніка, або будь-якими іншими документами не підтверджується.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статями 526, 546, 547, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 20-22, 33, 34, 49, 69, 77, 82-85, 90, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Провадження у справі №20-4/363 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” основного боргу в сумі 4093,07 грн. –припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (проспект Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99009, ідентифікаційний код 16328694) на користь Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” (Фіолентовське шосе, 1 В, місто Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 22288148) суму інфляційного відшкодування –171,91грн., три проценти річних –50,80 грн., а також витрати по оплаті державного мита в сумі 5,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 6,00 грн.
4. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.
Суддя | К.А. Остапова |
Рішення оформлено та підписано у відповідності до вимог статті 84 ГПК України 14.11.2007 |