ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

29.11.07                                                                                           Справа№ 18/327

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю представники:

від позивача: Бляхар Є.П. –представник (довіреність за №10-01-13 від 09.01.2007 року);

від відповідача :  не з‘явився,

В С Т А Н О В И В :

що ДП „ТД „Сандора” ТзОВ „Сандора” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ „Ді-Ко” 9200,59 основного боргу та компенсації за невиконання грошових зобов‘язань.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві є невиконання умов поставки №00231006л від 03. 10.2006 року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання вдруге не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням від 20.11.2007 року, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.10.2006 року між ДП „ТД „Сандора” ТзОВ „Сандора” (постачальник) та ТзОВ „Ді-Ко” (покупець) було укладено договір поставки №00231006л, згідно якого постачальник зобов‘язується протягом строку дії цього договору передавати у власність, а покупець –приймати та оплачувати продукцію.

На виконання даного договору позивачем було поставлено відповідачеві продукцію  в на загальну суму 8845,62 грн., що підтверджується видатковими накладними за №РН/19-130751 від 11.07.2007 року на суму 3260,88 грн., №РН19-130730 від 11.07.2007 року на суму 463,20 грн., №РН/19-136450 від 19.07.2007 року на суму 2952,84 грн., №РН/19-136451 від 19.07.2007 року на суму 254,40 грн., №РН/19-145974 від 02.08.2007 року на суму 1253,40 грн., №РН/19-145975 від 02.08.2007 року на суму 660,90 грн.

Згідно п.3.2. даного договору, покупець зобов‘язаний оплатити продукцію на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження, вказаного в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або внесення в касу підприємства.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України та аналогічних положень ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач взяті на себе зобов‘язання не виконав, поставлений товар не оплатив.

А тому, сума основного боргу відповідача перед позивачем на час розгляду справи в суді становить 8845,62 грн.

Претензією від 16.08.2007 року за №239 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар, проте остання була залишена без відповіді.

Згідно ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафні санкції, частиною 1 статті 230 ГК України,   визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту норм Глави 26 ГК України, вбачається, що пеня повинна передбачатись умовами договору.

Як передбачено п.4.2 договору, за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

А тому, позивачем, з врахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 135 грн. 71 коп.

Окрім того, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене позивачем було правомірно нараховано витрати внаслідок інфляційних процесів –194,60 грн. та 3% річних –24,76 грн.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в частині стягнення 8845,62 грн. –основний борг за поставлений товар, 194,60 грн. –витрат внаслідок інфляційних процесів, 24,76 грн. –3% річних, 135,71 грн. –нарахованої пені.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ді-Ко, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Бойчука, 5/49 (код ЄДРПОУ 34559796) на користь Дочірнього підприємства “Торговий дім „Сандора” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора”, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Жовтневий район, с.Миколаївське (код ЄДРПОУ 30348775) 8845,62 грн.  –основний борг; 194,60 грн. –витрат внаслідок інфляційних процесів; 24,76 грн. –3% річних; 135,71 грн. –нарахованої пені, 220 грн. 00 коп. - судових витрат.

3 Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя