ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "15" листопада 2007 р.                                                           Справа № 8/2022

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                            Артемчук О.Я. , Кулик О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:      Приведьона В.М., представника за довіреністю №08/2-005442                    від 09.01.2007 року,

від відповідача: Бондарчука А.М., представника за довіреністю від 28.03.2007 року,                          Фарафонова С.Л., представника за дорученням від 28.03.2007 року,

 

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства верстатобудівельного і універсального машинобудування "Верстатуніверсалмаш", м.Житомир  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "14" лютого 2007 р.  у справі № 8/2022 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", м. Житомир   

до Відкритого акціонерного товариства верстатобудівельного і універсального машинобудування "Верстатуніверсалмаш", м. Житомир  

про стягнення 745802,49 грн.,

з перервами в судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України з 09.10.2007 року по 25.10.2007 року, з 25.10.2007 року по 08.11.2007 року та з 08.11.2007 року по 15.11.2007року,

 

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.02.2007 р.позов Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Відкритого акціонерного товариства верстатобудівельного і універсального машинобудування "Верстатуніверсалмаш" задоволено: стягнуто на користь позивача 625694,05 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 9027,17 грн. 3% річних, 83215,99 грн. інфляційних, 1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6300,00 грн. вартості експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі, а також в додаткових поясненнях до апеляційної скарги за вих.№950/27 від 07.11.2007 р., скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- зважаючи на умови договору №98 від 21.09.2000 р., укладеного між сторонами, зокрема, про здійснення оплати за розрахунковий період, є незрозумілим зарахування в односторонньому порядку позивачем зустрічних однорідних вимог за попередні та наступні періоди, за межами договору №98;

- в постанові Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. у справі №8/2022 зазначено, що "акт звірки розрахунків  є тільки документом, по якому підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками", однак, позивачем не надані первинні документи бухгалтерського обліку, позовні вимоги не ґрунтуються на оригіналах документів, а посилання позивача на їх зникнення лише доводять відсутність фактичних даних;

- скаржник зауважує, що суд першої інстанції не погодився з висновком призначеної ним судово-бухгалтерської експертизи. Водночас, відповідач вказує, що не погоджується з зазначеним висновком експерта-бухгалтера Кабанової Р.С., зважаючи на те, що у зв'язку з недостатнім дослідженням проплат за попередні спірному періоди у висновку не зазначено суми заборгованості ВАТ "Верстатуніверсалмаш" перед ВАТ ЕК "Житомиробленерго"  станом на 01.11.2000 р., а тому без походження суми недоїмки відповідача перед позивачем з урахуванням вимог бухгалтерського обліку неможливо встановити дійсний стан проведення розрахунків за спожиту електроенергію за період з 01.11.2000 р. по 01.04.2003 р.;

- безпідставним є стягнення з відповідача інфляційних в сумі 83215,99 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 9027,17 грн., зважаючи на те, що згідно п.6.3. договору №98 від 21.09.2000 р. сума нарахованої пені доводиться споживачу окремим платіжним документом, а такого платіжного документа відповідач від позивача не отримував. Крім того, на думку скаржника, індекс інфляції та три відсотки річних - це неустойка, передбачена Цивільним кодексом України на випадок, якщо сторони не передбачили неустойку в договорі, а стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України можливо лише у разі, якщо договором не встановлено неустойку за невиконання грошових зобов'язань, проте, як посилається відповідач, в даному випадку, договором між сторонами передбачено неустойку в договорі.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач також посилається на ухвалу арбітражного суду від 14.01.2000 р. у справі №1/35"Б" про визнання банкрутом ВАТ "Верстатуніверсалмаш", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; на п.3 ст.12 Закону України №784-ІV; та на постанову ВГСУ від 09.04.2003 р. у справі №197/12Б, в якій зазначено, що "протягом дії мораторію не нараховується неустойка, (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції.

В засіданнях суду представники особи, що подала апеляційну скаргу, підтримали доводи, наведені у скарзі, в повному обсязі та просять скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач виклав свої заперечення на апеляційну скаргу письмово (вх.№02-01/6714/07 від 09.10.2007 р.). Представник позивача в засіданнях суду також заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджує, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 400834,82 грн. станом на 01.11.2000р. підтверджується, крім акту звірки від 11.06.2002 р. та розгорнутого акту звірки за період з 01.11.2000 р. по 01.04.2003 р., договорами поручництва  №№1, 5, 171, 2, 203, 191, 3, договорами поручництва б/н з ВПУ-17, Житомиравтотракторсервіс, Верстаттреммаш, Церквою різдва, постановою КМ України №1889, листом ВДК, а також платіжними дорученнями №191, 338, 309, 28, 32, 2.

Крім того, щодо первинних документів, які підтверджують походження боргу, позивач вказує, що ним надані копії рахунків за спожиту електроенергію, а суми зазначені в них, підтверджуються актом звірки, що підписаний відповідачем.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись 13.06.2003 р. до господарського суду Житомирської області  ВАТ“ЕК “Житомиробленерго” з позовом до ВАТ “Верстатуніверсалмаш”, позивач просив стягнути з відповідача 745802,49 грн., з яких 609925,01 грн. заборгованості за активну електроенергію, 79,38 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 43943,88 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків, 82876,34 грн. інфляційних, 8977,88 грн. 3% річних від простроченої суми (а.с.2-3, т.1).

02.11.2005р. господарським судом призначено судово - бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі  (ухвала, а.с.38, т.4). За результатами дослідження поставлених на вирішення судово-бухгалтерської експертизи питань експертами складено висновок від 28.09.2006 р. (а.с.40-66, т.4).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.11.2006 р. поновлено провадження у справі.

28.09.2006 р. позивачем уточнено позовні вимоги з врахуванням результатів експертизи, а саме, позивач просив стягнути з відповідача 625694,05 грн. заборгованості за активну електроенергію, 83215,99 грн. інфляційних та 9027,17 грн. 3% річних (а.с.1, т.5).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2000 р. між Житомирським РЕМ, який діє на підставі Положення і є структурним підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ВАТ "Верстатуніверсалмаш" (споживач електричної енергії) укладено договір №98 на користування електричною енергією (а.с.7-11, т.1), за яким енергопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, в споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію (п.1.1. договору).

У відповідності до п.4.1 договору, розрахунковим періодом вважається період з 21 по 20 число  та прирівнюється до календарного місяця.

Згідно п.6.2 договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5 діб після закінчення  розрахункового періоду, в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця, тобто до 25 числа включно.

Відповідач свої зобов'язання за договором №98 від 21.09.2000 р., зокрема, передбачені п.4.1., п.6.2. договору не виконував належним чином, внаслідок чого за період з 01.12.2000 р. по 01.04.2003 р. в нього виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 625694,05 грн. (згідно уточнених позовних вимог).

З акту звірки розрахунків (а.с.68-71, т.3), вбачається узгодження сторонами, що за період з  листопада 2000 року по березень 2003 року  ВАТ "Верстатуніверсалмаш" спожито електроенергії в обсязі 3777599 кВт/год на суму 828390,23 грн. Згідно даного акту звірки кількість спожитої електроенергії та суму, на яку спожита електроенергія сторонами узгоджено, однак, при цьому, щодо сум, які були отримані позивачем за спожиту  за вказаний період електроенергію між сторонами наявні розбіжності.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки за договором між сторонами здійснювались шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок позивача, як відповідачем так і іншими суб'єктами господарювання,  відповідно до умов договорів поручництва.

При цьому, щодо доводів ВАТ "Верстатуніверсалмаш" про підтвердження проведення розрахунків іншими суб'єктами господарювання, зокрема, за спірний період  крім платіжних доручень, договорами поручництва (а.с.125,126,127,128,129,145, т.2, а.с.57,60,61, т.3) судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що договір (правочин) є дією сторін, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та лише засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, однак, не фіксує факт здійснення тої чи іншої операції та не підтверджує погашення заборгованості позивача суб'єктами господарювання, що є поручниками за вказаними договорами поручництва.

В даному випадку, керуючись приписами ст.41 Господарського процесуального кодекс України, згідно якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, місцевим господарським судом призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої, у відповідності до вимог ч.3 ст.41 ГПК України, доручено ПП "Аудиторській фірмі "Актив-плюс".

Для дослідження судово-бухгалтерської експертизи були поставлені питання:

- які суми підтверджуються документально та надійшли до ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”в період з листопада 2000 року по листопад 2002 року в рахунок погашення  заборгованості  та оплати за спожиту електроенергію (відповідно до договору  №98 від 21.09.2000 р.) в період з 01.11.2000 р. до 01.04.2003 р.?

- яка сума заборгованості ВАТ "Верстатуніверсалмаш" перед ВАТ ЕК "Житомиробленерго" за спожиту електроенергію в період з 01.11.2000 р. до 01.04.2003р. (в тому числі по місяцях) підтверджується, виходячи з даних акту звірки (а.с.68-71, т.3) та одержаних даних по першому питанню?

Стосовно заперечення скаржника з приводу призначення судом першої інстанції судово-бухгалтерської експертизи за відсутності оригіналів первинних документів, судова колегія зазначає, що у відповідності до ст.2 розділу V Наказу Вищого арбітражного суду України "Про довідник з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу арбітражними судами", зареєстрованого Міністерством юстиції України за №11/40/5 від 14.08.1998 р., експертові повинні бути надані документи бухгалтерського обліку, які містять відомості - вихідні дані для вирішення питань, поставлених експертові. Такими документами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, табелі, наряди, акти прийому виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності.

Як вбачається з супровідного листа (а.с.38а, т.4), для проведення судової експертизи експерту надано матеріали справи в 4-ьох томах, що містили всі надані сторонами в якості доказів документи (оригінали та належним чином засвідчені копії), на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення сторін.

Стосовно твердження відповідача про відсутність оригіналів саме рахунків за електроенергію, слід зазначити, що факт їх відсутності у позивача на час розгляду скарги судом апеляційної інстанції підтверджується актом від 13.04.2006 р. "Про виділення документів до знищення, які не підлягають подальшому зберіганню", затвердженого начальником Житомирського РЕМ.

При цьому, слід зазначити, що факт споживання відповідачем електроенергії за договором №98 від 21.09.2000р. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими відповідачем копіями його щомісячних розрахунків по електроенергії, контрольних розрахунків про використану електроенергію та звітів про використану електроенергію в спірний період (а.с.31-77, т.2), а також наданими позивачем копіями звітів до суду апеляційної інстанції.

Тому твердження відповідача щодо неотримання електроенергії згідно зазначеного договору з посиланням на наявність у нього договорів з іншими енергопостачальниками, укладеними у квітні 2000 року, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Зазначені вище документи в сукупності з наявними в матеріалах справи засвідченими як позивачем (а.с.90-116, т.2), так і відповідачем (а.с.30-100, т.5) копіями рахунків позивача є належними доказами використання відповідачем отриманої від позивача електроенергії у розумінні ст.36 ГПК України.

Таким чином, в даному випадку, місцевим господарським судом були дотримані вимоги  чинного законодавства стосовно призначення експертизи та надання даних для дослідження.

Згідно висновку експерта документально підтверджено надходження коштів в сумі 320142,07 грн. до ВАТ „ЕК "Житомиробленерго" та 783,79 грн. до Житомирських електричних мереж в період з листопада 2000 року по листопад 2002 року в рахунок погашення заборгованості та оплати за спожиту електроенергію в період з 01.11.2000 р. до 01.04.2003р. відповідно до договору №98 від 21.09.2000р., а також підтверджується документально надходження коштів в сумі 27606,57 грн. до ВАТ„ЕК„Житомиробленерго" за вищевказаний період відповідно до договору б/н від 13.11.2000 р. Також,  в лютому 2002 року за використану в січні 2002 р. електроенергію перераховані кошти в сумі 352,97 грн. та в липні 2002 року - 6394,75 грн. за електроенергію, використану в липні 2002 року. Щодо документів, наданих на підтвердження оплати за договорами поручництва, зобов'язання перед „кредитором" за договорами поручництва - Житомирськими електромережами ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" виконано 29.11.2002р. в сумі 5756,60 грн. за електроенергію, спожиту в жовтні-листопаді 2002 р. Тобто, загалом складає 361036,75 грн.

Інформація щодо проведених розрахунків згідно платіжних доручень за договором №98 від 21.09.2000р., договору б/н від 13.11.2000р. та договорів поручництва викладено у додатках №№ 2-4 до висновку експерта (а.с.50-62 т.4).

Таким чином, згідно висновку експерта заборгованість відповідача перед позивачем становить 467353,48 грн. (а.с.49, т.4).

Згідно акту звірки розрахунків (а.с.68, т.3) в березні 2001 року відповідачем спожито  електроенергію в кількості 479030 кВт/год  на суму 99228,72 грн.; в квітні 2001 року - 124826 кВт/год на суму 23259,59 грн. У відповідності до висновку судово-бухгалтерської експертизи, за використану в березні 2001 року електроенергію здійснено оплату в сумі 150159,31 грн. (а.с.49,55,56,57, т.4); за використану електроенергію в квітні 2001 р. сплачено 129570,50 грн. (а.с.49,56,57, т.4). Відповідно, переплата становить -  50930,59 грн. та 106310,91 грн.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, при обрахуванні сум проведених розрахунків за активну електроенергію експертом допущено помилку, а саме, помилково врахована оплата відповідача за реактивну електроенергію в березні місяці 2001 р. в сумі 922,27 грн., яка надійшла на рахунок позивача за платіжним дорученням №114 від 22.03.2001р. (вказано, що це є оплата за використану електроенергію в лютому 2001 р.) (а.с.55 т.4) та оплата в сумі 176,80 грн., що надійшла на рахунок позивача  23.05.2001 р. згідно платіжного доручення №203 (а.с.57, т.4). Тобто, заборгованість  відповідача  за лютий 2001 року складає 103273,14 грн.

При обрахуванні сум проведених розрахунків за активну електроенергію в  березні 2001 р. експертом також враховані суми, які надійшли за реактивну електроенергію, а саме  2169,10 грн., 490,06 грн. та 116,93 грн. за спожиту реактивну електроенергію, згідно платіжних доручень №106 від 21.03.2001 р., №208 від 29.05.2001р., №211 від 30.05.2001 р. (а.с.106,57,т.4), а тому переплата за березень 2001 року становить 48154,50 грн.

З врахуванням викладеного та даних експертизи, заборгованість відповідача повинна складати 471229,64 грн.

Проте, при цьому, експертом враховано надлишок коштів, що надійшли в березні, квітні 2001 року як оплату за спірний період.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки за електроенергію в березні - квітні 2001 року відповідач здійснював з застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п. п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.03.01 №135, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

Платник та одержувач у договорах між ними можуть встановлювати додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті "Призначення платежу". Посилання на суму податку на додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним законодавством. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" (п.7).

У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" (залежно від конкретного випадку), зокрема, під час розрахунків за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) зазначається назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється (п.8).

Слід зазначити, що у платіжних дорученнях, які були предметом дослідження судово-бухгалтерської експертизи, відповідачем в реквізиті "Призначення платежу" конкретно визначено місяць, за який здійснюються розрахунки.

Так, згідно з призначенням платежу, зазначеному у платіжних дорученнях за використану електроенергію в  березні 2001 року на рахунок  позивача надійшли кошти в сумі 147383,22 грн.;  за використану електроенергію  в квітні 2001 року - 129570,50грн., а тому, переплата складає відповідно - 48154,50 грн. та 106310,91 грн.

Враховуючи, що за вказані місяці позивач отримав надлишок коштів (безпідставно набуте майно,) в нього виникло зобов'язання  щодо повернення  вказаних коштів. При цьому, слід зазначити, що з врахуванням наявності у відповідача зобов'язань щодо проведення розрахунків за використану електроенергію за попередні  та наступні періоди, сторони вправі були скористатись правом  зарахування  зустрічних однорідних вимог (217 ЦК УРСР).

Згідно зі ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням  зустрічних однорідних  вимог,  строк  виконання  яких настав,  а також вимог, строк виконання  яких  не  встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічне положення містить і ст.203 Господарського кодексу України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Проте, жодною із сторін не направлялась іншій заява про зарахування зустрічних вимог, а тому позивач не мав права в односторонньому порядку здійснити зарахування в рахунок поточної заборгованості кошти, які надійшли від відповідача за іншим призначенням платежу.  

Враховуючи викладене, слід зазначити, що у відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, висновок  судового  експерта  для  господарського  суду  не є обов'язковим  і оцінюється  господарським  судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення  господарським судом  висновку  судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Водночас, статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

А тому, правомірним є непогодження суду першої інстанції з висновком експерта щодо заборгованості ВАТ "Верстатуніверсалмаш" перед позивачем у сумі 467353,48 грн.

Водночас, суд, врахувавши експертні дослідження та розрахунок уточнених позовних вимог, дійшов вірного висновку про наявність заборгованості відповідача за спірний період  в сумі  625694,05 грн. та про необхідність задоволення позову в частині суми основного боргу.

Крім того, у відповідності до ст.214 ЦК УРСР (ст.625 ЦК України) позивачем нараховано до стягнення з ВАТ "Верстатуніверсалмаш" 83215,99 грн. інфляційних та 9027,17 грн. - 3% річних від простроченої суми. Розрахунок позовних вимог в цій частині (а.с.6,7, т.5) є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно заперечень відповідача стосовно вказаних нарахувань, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач заперечував проти стягнення інфляційних та річних, вказуючи на те, що вони нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушення справи №1/35"Б"  про визнання його банкрутом.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 цього Закону під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Спір у даній справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті позивачу спожитої електроенергії.

Отже, вказаний борг виник на підставі договору та є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні статті 1 Закону про банкрутство.

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані річні та інфляційні не є пенею (неустойкою) і за своєю правовою природою вони відрізняються від правової природи останньої.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів  забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань.

Зі змісту ж  статті 625 Цивільного кодексу України вбачається,  що сплата трьох процентів річних, яка встановлена за неналежне виконання  грошових зобов’язань, за своїм правовим характером є платежем за користування грошовими коштами, тобто є самостійним способом захисту цивільних прав  і забезпечення виконання  цивільних зобов’язань; а інфляційні  фактично є відшкодуванням втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Таким чином, три проценти річних і інфляційні не є штрафними санкціями в розумінні ст.549 ЦК України, а тому безпідставним є твердження відповідача про застосування  мораторію на вказані нарахування.

У зв'язку з цим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошовим зобов'язанням ВАТ "Верстатуніверсалмаш" перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, стягнувши ці кошти на користь позивача.

Таким чином, доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року у справі №8/2022 має бути залишене без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року у справі №8/2022 залишити без змін,  а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства верстатобудівельного і універсального машинобудування "Верстатуніверсалмаш"  - без задоволення.

2. Справу № 8/2022 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

 віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - внаряд