Справа № 10-309/2010 р. Головуючий І інстанції: Криворученко Д.П.
категорія – санкція Доповідач: Баглай І.П.
У Х В А Л А
Іменем України
24 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Акуленко С.О., Миронцова В.М.,
з участю прокурора Ходики А.Є.
адвоката ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією старшого помічника прокурора Городнянського району на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2010 року.
Цією постановою відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, сім’ю, виховує двох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства і хворіє на тяжку хворобу, він зареєстрований як підприємець, позитивно характеризується за місцем проживання та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Посилання слідчого відносно можливого ухилення обвинуваченого від слідства та суду не являється достатньою підставою для обрання запобіжного заходу як взяття під варту. Сама ж тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, самостійною підставою для обрання запобіжного заходу, як взяття під варту, діючим законодавством не визнається, а враховується при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Не погодившись з постановою суду, старший помічник прокурора Городнянського району подав апеляцію, в якій просить її скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що не перебуваючи під вартою у ОСОБА_2 є можливість знищити або переховати знаряддя злочину та інші докази, необхідні для встановлення обставин справи і які вказують на причетність його та інших співучасників до вчиненого злочину. Також, на його думку, підставою для уникнення ним покарання є тяжке матеріальне становище, яке спонукало ОСОБА_2 до вчинення даного злочину, оскільки обвинувачений цим злочином завдав великих матеріальних збитків, які необхідно буде відшкодувати, а він не працює, не має законного доходу, знаходиться на утриманні дружини. Наголошує, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_2 необхідний для запобігання останнього ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжити злочинну діяльність.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з викладених у ній підстав, прохання обвинуваченого та його адвоката відхилити апеляцію, дослідивши матеріали судової і кримінальної справ та доводи апеляції, колегія суддів вважає її обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 148 КПК України, запобіжні заходи є заходами процесуального примусу, які застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції неналежним чином дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого, та не врахував обставин, при яких було скоєно злочин, кількість обвинувачених, кваліфікацію їх дій та зухвалість, у зв’язку з чим прийшов до передчасного та необґрунтованого висновку про відмову в обранні запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді взяття під варту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, у групі з чотирьох осіб, за попередньою змовою, з чітким розподілом ролей, вчинив крадіжку чужого майна з пункту прийому грибів та ягід, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, приймав активну участь у підготовці злочину, чітко виконував свою роль у його вчиненні. Саме спосіб вчинення злочину, узгодженість дій співучасників злочину, ґрунтовна підготовленість щодо усунення перешкод при викраденні майна свідчить про активну співучасть ОСОБА_2 з іншими обвинуваченими.
Також з матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачений до затримання свою причетність до злочину не визнавав, вину визнав лише під тиском доказів та свідчень співучасників., що на думку колегії суддів, може свідчити про його намагання уникнути кримінальної відповідальності та перешкодити встановленню істини у справі. Крім того, ОСОБА_2 офіційно ніде не працює, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про джерела його доходів, що, з урахуванням корисливого характеру скоєного обвинуваченим злочину, може свідчити про вірогідність скоєння ним нових злочинів.
Колегія суддів не може визнати обґрунтованим посилання суду першої інстанції як на підставу відмови в задоволенні подання слідчого, на перебування у ОСОБА_2 на утриманні малолітніх дітей, оскільки відповідно до матеріалів справи останній не працює, у зв’язку з чим виникає сумнів у його можливості взагалі когось утримувати.
Вказані обставини суд першої інстанції не дослідив та не надав їм належної оцінки, у зв’язку з чим постанова суду не може бути визнана обґрунтованою та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію старшого помічника прокурора Городнянського району задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2010 року про відмову в задоволенні подання слідчого СВ Городнянського РВ УМВС в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді:
І.П. Баглай С.О. Акуленко В.М. Миронцов