Справа № 11-814/2010 р. Головуючий у І інстанції – Лихошерст В.В.
Категорія – ч. 1 ст. 115 КК України. Доповідач – Баглай І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Щербакова О.С.,
суддів Баглая І.П., Мельниченка Ю.В.,
з участю прокурора Шваб Л.В.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
засудженої ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Щорського району, адвоката Корюківської ЮК ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_4, засудженої ОСОБА_4 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Старі Боровичі, Щорського району Чернігівської області, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з професійно-технічною освітою, раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Місцевим судом ОСОБА_4 була засуджена за умисне вбивство свого чоловікові ОСОБА_6, скоєне в ході сімейної сварки 2 червня 2010 року, близько 21.00 години, в своєму будинку по АДРЕСА_1.
Державний обвинувач до початку розгляду справи апеляційним судом відкликав свою апеляцію.
Не погодившись з вироком суду, засуджена ОСОБА_4 подала апеляцію в якій вказує, що вирок є незаконним і підлягає зміні в наслідок неправильної кваліфікації її дій та застосування кримінального закону, тяжкості призначеного покарання. Стверджує, що вона не завдавала умисно удар ножем своєму чоловікові, а сталося це через необережність. Зазначає, що суд невірно дав оцінку її показам, мотиви надумані та не відповідають фактичним обставинам справи. Також не погоджується з висновками судово-медичного експерта. Просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії на ч. 1 ст. 119 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, та звільнити з-під варти.
Захисник ОСОБА_7 також подав апеляцію в інтересах засудженої ОСОБА_4. Просить змінити вирок суду та перекваліфікувати дії засудженої на ст. 119 КК України, пом’якшити призначене покарання, застосувати ст.ст. 69, 75 КК України і звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням. Вважає вирок таким, що постановлений з порушенням норм процесуального та матеріального права, а призначене покарання - несправедливим внаслідок суворості. Зазначає, що ОСОБА_4 не заперечувала факт нанесення удару ножем чоловіку але вона, з моменту затримання та допиту в якості підозрюваної та обвинуваченої, неодноразово заявляла, що вбивати свого чоловіка не хотіла. В підтвердження своїх тверджень зазначив, що загиблому було нанесено тільки один удар ножем, яким засуджена до цього намагалася зробити отвір для ключа у вхідних дверях. Стверджує, що причиною удару ножем стала сварка ОСОБА_4 з п’яним чоловіком, удар було завдано ненавмисно і саме засуджена викликала швидку допомогу і повідомила про поранення. Вказує, що у засудженої не було причини вбивати чоловіка і вона позитивно характеризується за місцем проживання. Зазначає, що суд безпідставно послався на покази експерта ОСОБА_8 щодо неможливості завдання удару загиблому, як показувала засуджена. Просить врахувати стан здоров’я ОСОБА_4 її щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, позитивні характеристики за місцем проживання, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, відсутність попереднього притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, причину скоєння злочину, поведінку загиблого.
Заслухавши доповідача, засуджену, потерпілу та захисників, які просили задовольнити апеляції з викладених в них підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляцій, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.
Висновок місцевого суду про доведеність вини засудженої у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів, які узгоджуються між собою.
Так, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції засуджена ОСОБА_4 свою вину визнала частково та вказувала, що чоловік, прийшовши додому, почав її ображати і вона виштовхнула його з будинку руками в груди. Від її поштовху чоловік спіткнувся та впав на ганку, а підвівшись почав намагатися зайти до будинку, але вона тримала двері із середини і його не впускала. Щоб зробити отвір для ключа вона взяла кухонний ніж. В цей час її чоловік сильно потягнув двері на себе і її також потягло за дверима і вона наштовхнулася ножем на чоловіка. Вона почула як потерпілий щось крикнув, відпустив двері і пішов. Ніж вона поклала до посуду. Згодом, вийшовши з будинку, побачила, що чоловік лежав на землі в дворі, на землі була кров. Пояснила, що вбивати чоловіка не хотіла, а вийшло це випадково, він все життя зловживав спиртним, вчиняв дебоші, але жодного разу не вдарив її, а того дня замахнувся на неї.
Не дивлячись на часткове визнання засудженою своєї вини, вона повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, які узгоджуються між собою і яким судом була надана належна оцінка в їх сукупності.
Висунута засудженою версія про необережне вбивство спростовується висновками судово-медичної експертизи, зокрема направленням раньового каналу, і місцевим судом вірно була розцінена як захисна.
Таким чином, вирок місцевого суду ґрунтується на достатніх та допустимих доказах і дії ОСОБА_4. правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженій, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість скоєного злочину, який є особливо тяжким, особу ОСОБА_4, яка вчинила злочин вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має ряд хронічних захворювань, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, що його пом’якшують, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
На думку колегії суддів, призначене засудженій покарання є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження скоєння нових злочинів.
Порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції адвоката Корюківської ЮК ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_4, засудженої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2010 року щодо останньої - без змін.
Судді:
О.С. Щербаков І.П. Баглай Ю.В. Мельниченко