Справа № 22ц-6241/2010 Головуючий у першій інстанції Овсієнко Ю.К.
Категорія – цивільна Доповідач – Іваненко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., ІШУТКО В.М.
при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
за участю: прокурора Кравченко А.А., Ляховця В.М., Назаренка Ю.А., Понеділко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу помічника прокурора м. Чернігова на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2010 року Перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Комунального підприємства „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, після уточнення якого, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 14.01.2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 15.01.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зобов’язати КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” скасувати реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_8 та визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 право власності на АДРЕСА_1.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.10.2010 року позов Першого заступника прокурора м. Чернігова задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 14 січня 2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №111. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі помічник прокурора м. Чернігова просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення судом не вирішено питання про поновлення порушених прав неповнолітніх дітей та не враховано приписи ч. 1 ст. 388 ЦК України, що наділяє власника правом витребовувати майно від добросовісного набувача, оскільки квартира вибула з володіння дітей не з їх власної волі.
Помічник прокурора м. Чернігова вказує, що судом не надано правову оцінку діям ОСОБА_7 з приводу подальшого розпорядження квартирою та характеру набуття ОСОБА_8 права власності на вказане майно.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_13, ОСОБА_12 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/4 кожному) належала двокімнатна АДРЕСА_1 (а.с. 155).
14 січня 2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, було укладено договір купівлі продажу зазначеної квартири, що був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с. 10-13).
15 січня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10.(а.с. 14-15), а 18 лютого 2010 року КП „ЧМБТІ” зареєстровано право власності ОСОБА_8 на вищевказане нерухоме майно (а.с. 16).
Зі змісту пункту 4.5 договору купівлі-продажу від 14.01.2010 року вбачається, що при його укладанні нотаріусу було пред’явлено витяг з рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 26.10.2010 року № 197 „Про пропозиції комісії з питань захисту прав дитини”, згідно якого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дозволено продати двокімнатну квартиру, що є предметом цього договору, по 1/4 частці якої належить їх неповнолітнім дітям, за умови одночасного придбання на ім’я дітей по 1/3 частці АДРЕСА_2 та дозволено неповнолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з дозволу батьків, підписати правочин купівлі-продажу належних їм часток житла (а.с. 7).
Згідно висновків спеціалістів № 93, 94 від 19.03.2010 року встановлено, що відтиск печатки на представленому нотаріусу витязі з рішення Новозаводської районної у м. Чернігові ради виконано не печаткою загального відділу Новозаводської районної м. Чернігові ради, та підпис завідувача загального відділу Новозаводської районної у м. Чернігові ради виконано іншою особою (а.с. 18-25).
Визнаючи договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 14.01.2010 року від 14.01.2010 року недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що його укладено за відсутності згоди органу опіки та піклування, чим порушено права та інтереси неповнолітніх дітей, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.
Проте, даний висновок суду суперечить нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
З правового аналізу приписів статті 215 ЦК України, якою встановлено підстави недійсності правочину, слідує, що вимога про визнання правочину недійсним може бути пред’явлена однією зі сторін правочину, інтереси якої зачіпаються.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб та в межах заявленими ними вимог.
Визнаючи договір купівлі-продажу вцілому недійсним, суд залишив поза увагою ту обставину, що фактично позов було заявлено прокурором в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а сторони оспорюваного договору ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з позовом про визнання договору недійсним не звертались, не вважали свої права порушеними та сторонами у даній справі не були.
Відтак, всупереч положенням ст.ст. 11,33 ЦПК України, суд вирішив питання про законність договору купівлі-продажу квартири щодо сторін у договорі, які позову не заявляли та участі у справі не брали.
Крім того, встановивши по справі, що укладення договору купівлі-продажу квартири відбулось у порушення ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства”, за відсутності відповідної згоди органу опіки і піклування та визнавши його недійсним, суд першої інстанції не врахував положення спеціальної норми - статті 224 ЦК України, якою встановлено, що правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Виходячи з наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.10.2010 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 січня 2010 року, підлягає скасуванню, з ухваленням на підставі ст.ст. 71, 203, 217, 224 ЦК України рішення про визнання договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладеного 14 січня 2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, нікчемним в частині купівлі-продажу 1/4 частки у праві власності на вказану квартиру, належної неповнолітньому ОСОБА_6 та купівлі-продажу 1/4 частки у праві власності на вказану квартиру, належної неповнолітній ОСОБА_5
Висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 15.01.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зобов’язання КП „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” скасувати реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 права власності на АДРЕСА_1, є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного .
Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Враховуючи наведене та виходячи з того, що позивачем не доведено та судом не встановлено, що набувач майна ОСОБА_8 знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення оспорюваного правочину, зокрема з приводу того, що укладений 14.01.2010 року договір купівлі-продажу квартири порушує інтереси неповнолітніх дітей, які мають право на 1/2 (1/4+1/4) частку у праві власності на дане майно, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири від 15.01.2010 року недійсним.
Посилання в апеляційній скарзі прокурора, як на підставу для скасування рішення суду, на безпідставну відмову у витребуванні майна неповнолітніх з чужого незаконного володіння, згідно ст. 388 ЦК України, не можуть бути взятими до уваги, з огляду на наступне.
Зазначеною нормою закону власника, за наявності відповідних підстав, наділено правом витребовувати майно від добросовісного набувача.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном, як особливим об’єктом вважається окрема річ або сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Оскільки по справі встановлено, що неповнолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належить лише по 1/4 ідеальній частці у праві власності на АДРЕСА_1, яка згідно ч. 2 ст. 183 ЦК України є неподільною річчю, і питання про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності або надання у володіння і користування частини спільного майна в натурі, яка відповідає частці у праві спільної часткової власності (ст. 358, 364 ЦК України), не було предметом судового розгляду, відсутні правові передумови для повернення конкретно визначеного майна за віндикаційним позовом прокурора.
Доводи апеляційної скарги з приводу залишення судом поза увагою питання про поновлення порушених прав неповнолітніх дітей, зокрема щодо застосування правових наслідків недійсності правочину, не підлягають врахуванню, оскільки окремої вимоги з даного приводу прокурором не заявлялось, а тому відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину.
Керуючись ст.ст. 71, 203, 217, 224 Цивільного кодексу України, 303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу помічника прокурора м. Чернігова задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2010 року скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладеного 14 січня 2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 111.
Визнати договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 14 січня 2010 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13, неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, нікчемним в частині купівлі-продажу 1/4 частки у праві власності на вказану квартиру, належної неповнолітньому ОСОБА_6 та купівлі-продажу 1/4 частки у праві власності на вказану квартиру, належної неповнолітній ОСОБА_5.
В задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора м. Чернігова про визнання за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 права власності на АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору від 14 січня 2010 року в частині продажу указаними особами належних ним часток у праві власності ОСОБА_7 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий Судді: