Справа № 22ц-6727/2010 Головуючий у 1 інстанції – Овсієнко Ю.К.
Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
29 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого судді - Бойко О.В.
суддів – Лазоренка М.І., Демченко Л.М.
при секретарі Рачовій І.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Карпуся С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про захист прав споживачів, визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2010 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні зазначеного позову до ПАТ „УкрСиббанк”.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що суд не дав належної правової оцінки доводам та доказам позивача. Зокрема тому, що окремі умови договору споживчого кредиту не відповідають вимогам закону, що відповідач при укладенні договору ввів позивача в оману щодо обставин, що мають істотне значення, а саме стосовно валюти кредиту, можливих валютних ризиків, прав і обов’язків сторін, не попередив відповідач і про недоліки схеми кредитування.
Також суд не дав належної оцінки поясненням представника відповідача, який в судовому засіданні визнав чимало обставин, які мали значення для справи.
Крім того, як вважає апелянт, суд мав всі підстави для визнання недійсними умов договору щодо зміни процентної ставки. Зазначені умови можна було визнати недійсними з підстав, визначених ч.1 ст.215, ст.ст. 229, 230 ЦК України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом по справі встановлено, що ОСОБА_3 з відповідачем 12.06.2008 уклав договір № 11355163000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до якого Банк надав позивачу кредит у розмірі 33533,00 долари США строком до 12.06.2015 року зі сплатою 14% річних протягом перших 30 календарних днів, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду. Кредит наданий позивачу для його особистих потреб, а саме на придбання автомобіля марки «Hyundai Sonata» 2008 р.в. в автосалоні ТОВ «Паритет Моторс».
Відповідно до п.2.1.розділу 2 договору у забезпечення виконання всіх грошових зобов’язань в повному обсязі позичальник передає, а банк приймає транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai Sonata» 2008 р.в., державний номер НОМЕР_1 (а.с. 13-17).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право здійснювати банківські операції, в тому числі в іноземній валюті, укладати кредитні договори з громадянами України в іноземній валюті, а також, що позивачем не доведено, що він при укладенні договору помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, або навмисно був введений відповідачем в оману щодо таких обставин.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та не суперечить вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач при укладенні договору ввів позивача в оману щодо обставин, що мають істотне значення, а саме стосовно валюти кредиту, можливих валютних ризиків, прав і обов’язків сторін, не попередив відповідача про недоліки схеми кредитування, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки зростання курсу долара США – валюти кредиту, не є підставою для розірвання кредитного договору, так як у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті.
Укладаючи кредитний договір позивач ознайомитись з усіма умовами договору при його підписанні, що підтверджується п. 7.2 договору, відповідно до якого позичальник повністю розуміє та вважає справедливим щодо себе всі умови договору, права та обов’язки за договором і погоджується з ними, що позичальник отримав від банку інформаційний лист згідно вимог закону України « Про захист прав споживачів».
Також позивачем не надано суду доказів умисного введення його в оману при укладенні кредитного договору, порушень ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а посилання позивача на п.1.1 кредитного договору, в якому зазначено, що позивач усвідомлює можливість виникнення курсових різниці при наданні кредиту у швейцарських франках, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки, як пояснив представник відповідача в тексті договору була допущена технічна помилка щодо валюти кредиту, а також, як вже зазначалось, позичальник мав можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долара.
Крім того, грошові кошти за кредитним договором позивач отримав у повному обсязі на умовах, встановлених договором, що відповідає положенням ст.. 1054 ЦК України, і протягом тривалого часу він виконував свої зобов'язання перед банком при відсутності письмових застережень на окремі пункти договору.
Апеляційним судом також не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта щодо визнання недійсними умов договору щодо зміни процентної ставки, так як договір про надання споживчого кредиту, який передбачав можливість в односторонньому порядку збільшувати банком розмір відсотків був укладений між сторонами 12.06.2008 року. Розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами банк збільшив на 2 % з 15.12.2008 року, тобто до набрання чинності ( 10 січня 2009 року) Закону України від 12.12.2008 року № 661, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку .
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі та відповідно до закону досліджені докази та обставини справи, рішення суду про відмову в позові відповідає вимогам матеріального і процесуального закону. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування вірного по суті рішення, вона підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 03 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: