Справа   № 2-А-1260/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  24 грудня 2010 року         Білогірський районний суд Хмельницької області  

в складі :  

      судді                    Герасимчук Н.П.,  

      при секретарі            Кубацькій І.Д.,  

  розглянувши у письмовому провадженні в смт. Білогір’я  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Йосака Миколи Миколайовича про  скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ВК №168095 від 18 листопада 2010 року,  

  В С Т А Н О В И В :  

26.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, вказавши, що 18.11.2010 року, керуючи автомобілем, рухався  автодорогою Рівне-Старокостянтинів. На 196 км був зупинений відповідачем, який звинуватив його у перевищення встановленої швидкості руху. Доказів належності виміряної швидкості саме його автомобілю не було.  Відповідач вказав, що швидкість вимірювалася приладом «Візир», проте із фотознімку не можна було визначити автомобіль, якому належала зафіксована швидкість, та місце вчинення правопорушення (населений пункт чи автодорога).  

В судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.  

Відповідач, належним чином і своєчасно повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.  

При таких обставинах суд діє відповідно до ч.4 ст.128 КАС України згідно якої у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

  Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Судом встановлено, що 18.11.2010 року о 04 годині 38 хвилин відповідач оформив протокол про адміністративне правопорушення серія ВК1 № 053975, згідно якого ОСОБА_1 на 196км. автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, керуючи автомобілем ЗАЗ номерний знак НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 на 29 км/год. Швидкість автомобіля вимірювалась приладом «Візир» №0812379. На підставі вказаного протоколу винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ВК № 168095, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн.  

  Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 встановлено, що у    населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.  

Позивач заперечує факт вчинення правопорушення та належність зафіксованої швидкості його автомобілю.  

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач в судове засідання не з’явився, своїх заперечень проти адміністративного позову не надав.  

Статтею 251 КУпАП передбачено, що показаннями технічних приладів може встановлюватися наявність адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.ст. 1, 11, 20, 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", зазначені техприлади являться засобами вимірюваної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, а тому їх дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку. Доказів проведення повірки приладу для вимірювання швидкості руху «Візир» не надано.  

Позивач при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови заперечував порушення ним п.п 12.4 ПДР, проте відповідач, в порушення вимог ст. 251 КУАП,  належними доказами не зафіксував факт вчинення правопорушення (відеозйомка не проводилася, свідки правопорушення відсутні).  

Таким чином в судовому засіданні доказів вчинення позивачем правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУПАП не надано.  

  При таких обставинах позов підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 122 ч.1,247,293  КУАП України, ст. ст. 159-163, 167,  КАС України, суд,  

  П О С Т А Н О В И В:  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити.  

  Постанову інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Йосака Миколи Миколайовича в справі про адміністративне правопорушення серія ВК №168095 від 18 листопада 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУАП скасувати.  

Постанова суду оскарженню не підлягає.  

  Суддя Білогірського районного суду                 Н.П. Герасимчук