Справа   № 2-1033/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И  

    17 вересня 2010 року    Білогірський районний суд Хмельницької області  

в складі :  

      судді                          Герасимчук Н.П.,  

      при секретарі            Кузьмуку М.Л.  

  розглянувши у в смт. Білогір’я  цивільну справу за позовами  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого 30-% підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання виплачувати її в подальшому,  

  В С Т А Н О В И В :  

  Позивачі звернулися до суду з позовами до відповідача про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дітям війни, в якому вказали, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.48 Конституції України дана норма не виконувалася у зв’язку із зупиненням на 2006-2007 року дії ст.6 даного Закону. Конституційним судом України вказані зупинення визнано неконституційними та відповідно відновлено право на отримання соціальної доплати в повному обсязі. Таким чином, з 09.07.2007 року відповідач зобов’язаний був призначити підвищення до пенсії та проводити перерахунок в разі підвищення  мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» до згаданого закону внесено зміни, якими передбачено виплачувати  дане  підвищення  в розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Рішенням Конституційного суду України вказані положення визнано неконституційними. Позивачі, крім того, просили зобов’язати відповідача виплачувати їм таке підвищення і в подальшому.      

В судове засідання не з’явилися. В зв’язку з хворобами, похилим віком просили розглянути позови за їх відсутності.  

Представник відповідача, своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву слухати справу без її участі. В запереченні вказала, що фінансування витрат на виплату надбавки до пенсії дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування витрат за цим Законом  проводиться із Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому в діях УПФУ в Білогірському районі не вбачається будь-яких порушень законодавства. В законодавстві України не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім цього, чинним законодавством не визначений механізм виплати надбавки до пенсії дітям війни, не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого слід проводити розрахунки, а мінімальний розмір пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, застосовується лише для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і не може по аналогії застосовуватись до інших правовідносин. Оскільки законами про Державний бюджет на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а п.п.9,10 Положення «Про Пенсійний фонд України» визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів, позовні вимоги вважає безпідставними, просила відмовити в їх задоволенні.  

Ознайомившись з письмовими доводами сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Судом встановлено, що позивачі мають статус дітей війни, що підтверджується їхніми паспортами та посвідченнями.    

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 11.18.2004 року встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).  

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  статтю 6   Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

    Позивачі у 2007 році не отримували підвищення до пенсії передбачене вказаним Законом, а з 01 січня 2008 року отримували в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007року  до 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року і по даний час.  

Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 року та у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.  

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Так як рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007року N 6-рп/2007  та від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) такі рішення Конституційного Суду були і є  обов’язковим для виконання відповідачем. Тобто відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року і яка діє на даний час.  

Відмовляючи позивачам у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідач діяв неправомірно.  

  Законом України від 18.02.2010 р. N 1691-VI) у ч.2 ст.15 ЦПК України внесено зміни, якими спори  з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них передано під цивільну юрисдикцію.  

Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI вказану категорію справ вилучено  
із цивільної юрисдикції  та передано   під адміністративну юрисдикцію з 1 січня 2011 року.  

Крім того, в п.1 Розділу Х11 «Прикінцеві положення» вказаного закону передбачено, що  справи щодо таких спорів, які перебуватимуть у провадженні суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції станом на 1 січня 2011 року, завершуються розглядом у цих судах. Позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги щодо таких спорів, які подані до 1 січня 2011 року і провадження за якими не відкрито, розглядаються повідними судами, до яких вони подані.  

Положення пункту 2 частини першої статті 15 ЦПК України щодо передачі вказаної категорії справ під цивільну юрисдикцію Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 р. N 19-рп/2010 визнано такими, що не відповідають  Конституції України (є неконституційними).  

Положення  п.1 Розділу Х11 Прикінцевих положень  Закону України від 07.07.2010 р. N 2453-VI не були предметом розгляду Конституційного Суду України.  

  Позивачі звернулися до суду та провадження по справах відкрито в цивільному судочинстві до  09.09.2010 року.  

На дату розгляду справи в суді чинним законодавством не врегульовано питання завершення розгляду даної категорії справ або передачі їх під адміністративну юрисдикцію.  

Ч.2 ст.3 Конституції України встановлено, що п   рава і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.  

Враховуючи інтереси позивачів, які є особами похилого віку, з метою дотримання розумних строків розгляду позовних заяв, розуміючи, що передача даних справ в адміністративний суд неминуче продовжить період розгляду справ  в суді   суд вважає за можливе завершити розгляд справи у цивільному провадженні.  

  Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,   в межах заявлених ними вимог   і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Ст.ст.257, 261 ЦК України встановлено, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  

Закони та інші нормативні документи, що стосуються прав осіб, віднесених до категорії -діти війни, опубліковані у встановленому порядку, тому суд вважає, що позивачі мають право на вказане підвищення протягом строку позовної давності - з 08.09.2007 року.  

  Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Доказів того, що відповідач має наміри і в подальшому порушувати право позивачів на підвищення до пенсії в   розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком позивачі не надали, тому суд вважає, що в вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії  на майбутнє є передчасними, оскільки   їхнє право ще не порушене.  

Керуючись ст.152 Конституції України,   рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 та   від 22 травня 2008 року №10-рп/2008р., ст. ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,     ст.ст. 3,197, 212-215 ЦПК України суд,  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_4 задовольнити.  

    Позови  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії з   08 вересня до 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року,   ОСОБА_5 і ОСОБА_6 -  з   08 вересня до 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року,   ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - з   08 вересня до 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року, ОСОБА_7 -   з   08 вересня до 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року   з врахуванням підвищення, як дітям війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.      

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кожному сплачені при зверненні до суду по 8,50 грн. судового збору та по 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього по 45,50  грн.  

  В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовити.  

  Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області  через Білогірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.  

  Суддя Білогірського районного суду                                               Н.П. Герасимчук