ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"13" листопада 2007 р. Справа № А4/491-07
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Переяслав-Хмельницький |
до | Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство”, с.Жовтневе, Переяслав-Хмельницький р-н |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Комторгцентр”, м. Київ |
про | визнання угоди недійсною, |
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача | Сукач В.В., за дов. від 08.10.07р. №11107, |
від 1-го відповідача | Свириденко С.М., за дор. від 22.10.07р. №573, |
від 2-го відповідача | не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.11.2007р. о 11 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.11.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
О б с т а в и н и с п р а в и:
Переяслав-Хмельницька об’єднана державна податкова інспекція (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Комторгцентр” (далі - Відповідачі) про визнання недійсним усного договору поставки згідно накладної від 18.07.04р. № 24 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Комторгцентр” на користь Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання зобов'язань в розмірі 12000,00 грн. та стягнення з Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 12000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваної усної угоди на протязі 2004р. ТОВ “Комторгцентр” поставило для Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” блок пункт АЗС в кількості 2 шт. по 5000,00 грн. загалом на суму 12000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2000 грн. Проте, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.03.05р. у справі №2-1679/2005 визнано недійсним статут ТОВ “Комторгцентр” від 30.12.03р., свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ №36090226 від 16.01.04р. з моменту внесення до реєстру платників ПДВ та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ “Комторгцентр”. При цьому, районним судом було встановлено, що згідно статуту ТОВ “Комторгцентр” засновником підприємства є Бондаренко Анатолій Борисович та Бондаренко Сергій Борисович. Відповідно до акта ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 24.01.05р. за зазначеною в статуті ТОВ “Комторгцентр” адресою дане підприємство не знаходиться, фактично підприємницька діяльність ТОВ “Комторгцентр” проводилась невідомими особами, змін до статуту підприємства не вносилось, а тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідач 1 –надав заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОДПІ повністю з огляду на наступне:
- угода між відповідачами була здійснена в 2004р., на момент якого відповідач 2 був правоздатною та дієздатною юридичною особою;
- при укладанні оспорюваної угоди ДП “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” не мало жодних намірів приховати чи зменшити базу оподаткування, більш того не мадо на меті завідомо суперечні цілі, які суперечать інтересам держави та суспільства;
- позивачем не надано господарському суду доказів притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що фактично являються власниками відповідача 2.
Представники відповідача-2 у судове засідання не з’явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами та повістками суду. У зв’язку з поверненням ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі № А4/491-07, яка була направлена на адресу 2-го відповідача з відміткою поштового відділення: (не зареєстрований) господарським судом Київської області був зроблений судовий запит в порядку статті 69,71 КАС України від 20.10.07р. до Головного межригіонального управління статистики у м. Києві. У відповіді на вказаний запит від 09.11.07р.№ 12/1-7/2897 Головне межригіональне управління статистики у м. Києві надало інформацію з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по Київській області з якої вбачається, що станом на 15.10.07р. в ЄДРПОУ значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Комторгцентр” юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, ідентифікаційний код – 32820347.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов’язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
Згідно накладної від 18.07.04р. № 24 Товариство з обмеженою відповідальністю “Комторгцентр” поставило, а Державне підприємство “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” отримало товар (блок –пункт АЗС в кількості 2 шт.) загалом на суму 12000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2000,00 грн., форма оплати безготівкова (згідно платіжного доручення від 07.07.04р. №809 (копія в матеріалах справи). Окрім цього, на виконання згаданого зобов’язання, продавцем –ТОВ “Комторгцентр” була виписана відповідна податкова накладна: від 10.07.2004р. № 24.
Факт продажу ТОВ “Комторгцентр” товару ДП “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” на загальну суму 12000,00 грн., факт приймання товару та його оплати підтверджується копією платіжного доручення від 07.07.04р. №809, копією банківської виписки від 07.07.04р., копіями актів приймання-передачі від 30.09.04р. №8,9 та не заперечується податковою службою.
До матеріалів справи залучена копія довідки Головного межригіонального управління статистики у м. Києві у якій міститься інформація стосовно того, що станом на що станом на 15.10.07р. в ЄДРПОУ значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Комторгцентр” юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, ідентифікаційний код – 32820347.
Також до матеріалів справи залучена копія рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.03.05р. у справі №2-1679/2005, яким визнано недійсним статут ТОВ “Комторгцентр” від 30.12.03р., свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ №36090226 від 16.01.04р. з моменту внесення до реєстру платників ПДВ та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ “Комторгцентр” недійсними. Рішення суду обґрунтоване тим, що згідно статуту ТОВ “Комторгцентр” засновником підприємства є Бондаренко Анатолій Борисович та Бондаренко Сергій Борисович. Відповідно до акта ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 24.01.05р. за зазначеною в статуті ТОВ “Комторгцентр” адресою дане підприємство не знаходиться, фактично підприємницька діяльність ТОВ “Комторгцентр” проводилась невідомими особами, змін до статуту підприємства не вносилось, а тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Переяслав-Хмельницька об’єднана державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним усного договору поставки згідно накладної від 18.07.04р. № 24 укладеного між ТОВ “Комторгцентр” та Державним підприємством “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” на підставі статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення з ТОВ “Комторгцентр” на користь Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання зобов'язань в розмірі 12000,00 грн. та стягнення з Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 12000,00 грн. з огляду на приписи статті 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, при вчиненні спірних правочинів з метою приховування від оподаткування доходів.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Комторгцентр”.
Суду не надано належні докази на підтвердження того, що виконуючи зобов’язання, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Проте, ОДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсними статуту ТОВ “Комторгцентр” від 30.12.03р., свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ №36090226 від 16.01.04р. з моменту внесення до реєстру платників ПДВ та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ “Комторгцентр”, оскільки у рішенні Солом'янського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. При цьому господарський суд враховує той факт, що згадане рішення винесене 14.03.06р., тобто після укладання оспорюваного усного договору.
Обставини, що встановлені судовим рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, згідно ч. 1 статті 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення правочинів ТОВ “Комторгцентр” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ “Комторгцентр” щодо укладання договору з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, у тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства слід зауважити наступне:
Акт ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 24.01.05р. обстеження юридичної адреси ТОВ “Комторгцентр”, про який зазначається в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 14.03.05р. у справі №2-1679/2005, підтверджує відсутність ТОВ “Комторгцентр” за адресою зазначеною в статуті ТОВ “Комторгцентр” у січні 2005р., проте не доводить протиправного умислу з боку ТОВ “Комторгцентр” при виконанні правочину з ДП “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство”.
Також Переяслав-Хмельницькою ОДПІ не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваної угоди з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ “Комторгцентр” чи ДП “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство”.
Судом враховується що на момент укладання та виконання оспорюваного правочину ТОВ “Комторгцентр” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків.
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішення податкової служби, яке повинно бути виконано упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, твердження позивача про суперечність спірного правочину інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Сам по собі досліджуваний судом правочин не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним правочином ТОВ “Комторгцентр” поставило, а Державне підприємство “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” отримало товар (блок-пункт АЗС) загалом на суму 12000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2000,00 грн. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Викладені обставини не доводять факт укладання договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ “Комторгцентр” при укладанні оспорюваного правочину з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.
Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як підтверджено матеріалами справи, спірний правочин був вчинений відповідачами у 2004 році.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки позивач звернувся до суду 18.09.2007р., тобто більш як через три роки після вчинення відповідачем-2, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 2.
За огляду на викладене, позовні вимоги Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним усного договору поставки згідно накладної від 18.07.04р. № 24 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Комторгцентр” на користь Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання зобов'язань в розмірі 12000,00 грн. та стягнення з Державного підприємства “Переяслав-Хмельницьке лісове господарство” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 12000,00 грн., задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –19.11.2007р.