Справа №2-1316/10

                              ПОСТАНОВА

                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 грудня  2010  року  суддя  Солом’янського районного суду м. Києва Букіна О.М. , розглянувши у скороченому провадженні  справу за  адміністративним  позовом ОСОБА_1   до  Головного Управління пенсійного фонду України у м.Києві про  визнання дій протиправними  та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність та відмову відповідача щодо нарахування та виплати несплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , як дитині війни  в розмірі 30% надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 2.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по теперішній час ,  зобов’язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням  чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі позивачу як дитині війни  недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2010 року в загальній сумі 4920, 87 грн. та стягнути понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "Дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що  відповідач грубо порушив його законні права, позбавив права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Позивач зазначає, що 12.10.2010 року він звернувся з заявою до відповідача з вимогою надати роз’яснення щодо нарахованої надбавки та здійснення відповідного перерахунку. Вважає , що строк на звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки отримавши відмову  відповідача від 22.10.2010 року, позивач дізнався про порушення свої прав та вчасно, тобто протягом 6-ти місяців звернувся до суду з даний позовом.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.  

На адресу відповідача судом направлено матеріали позовної заяви та надано строк у 10 днів для подання відповідних заперечень. 27.12.2010 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких останній вважає заявлені вимоги позивача безпідставними та просив відмовити в задоволенні позову. Також вважає, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк на звернення до суду.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Пушкар З.К., 23.02.1936  року народження знаходиться на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем в його листі від 26.10.10 року, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 визнано не конституційними (в тому числі) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також суд звернув увагу парламенту, Президенту України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності  з 01.01.2008 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема, статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України (щодо 2007 року), чи вони змінені в сторону обмеження прав громадянина (щодо 2008 року), на підставі якого не була нарахована доплата до пенсії в повному обсязі, відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат доплати до пенсії.

При цьому відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також в резолютивній частині  Рішення від 22.05.2008 року N10-рп/2008 зазначено, що положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про  внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  

Тобто з набранням чинності вказаними рішеннями відповідно – з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року у позивача з’явилось право на підвищення пенсії у встановленому Законом розмірі.

Отже, визначальним є наявність у позивача права на призначення та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, яке гарантоване ст. 46 Конституції України.

Проте, на момент звернення позивача до суду вимоги Закону не виконані і нарахування йому доплати до пенсії   здійснюється   у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки виключно для визначення пенсій лише за цим Законом, але й не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, та, зокрема, поширюється на дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого вказаним Законом мінімального розміру пенсії.

Суд виходить з того, що на час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966- XIV, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік » прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2007 року - 380,00 грн., з 01 квітня 2007 року - 406,00 грн., з 01 жовтня 2007 року-411,00 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік » прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2008 року - 470,00 грн., з 01 квітня 2008 року - 481,00 грн., з 01 липня 2008 року - 482,00 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498,00 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2009 року - 498,00 грн., 01 листопада 2009 року - 573, 00 грн.

Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 - VI від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2010 року - 695,00 грн., з 01 квітня 2010 року - 706,00 грн., з 01 липня 2010 року - 709,00 грн., з 01 жовтня 2010 року - 723,00 грн., з 01 грудня 2010 року - 734,00 грн.

Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитина війни, але отримав вищезазначене підвищення у розмірі, меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року.    

Однак, суд не може брати до уваги визначенні постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року розміри підвищення до пенсії дітям війни, оскільки питання розміру підвищення пенсій дітям війни вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року п.п. 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконними.

Не підлягає застосуванню і ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», виходячи з того, що за її нормою Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком .

З огляду на викладене, нарахування підвищення до пенсії у менших розмірах, ніж визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є неправомірним і суперечить Конституції України та вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України.

Як вже зазначалось вище, розмір щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має становити 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що в свою чергу визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

 Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог щодо визнання протиправною бездіяльність та відмову відповідача у здійсненні перерахунку позивачці 30 % надбавки до пенсії  та зобов’язання здійснити перерахунок  до виплати  позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року , тобто на день ухвалення рішення у справі ,  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) та за вирахуванням здійснених відповідачем  за цей період виплат підвищення  до пенсії.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2008 року по 22.05.2010 року задоволенню не підлягають виходячи з викладеного вище та наявності рішення Конституційним Судом України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

З урахуванням того, що судом задоволено вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці  надбавки в розмірі 30% , суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача суми в розмірі 4920,87 грн., оскільки права позивача є поновленими.

Суд вважає, що позивачкою не пропущено строк на звернення до суду , оскільки положеннями КАС України не передбачено стоків позовної давності на звернення до суду.

Встановлено, що позивачка 12.10.2010 року звернулася з заявою до відповідача з вимогою надати роз’яснення щодо нарахованої надбавки та здійснення відповідного перерахунку. А тому строк на звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки отримавши відмову  відповідача від 22.10.2010 року, позивач дізнався про порушення своїх прав та вчасно, тобто протягом 6-ти місяців звернувся до суду з даний позовом. За таких обстави посилання відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.. 94 КАС України з Державного Бюджету України на користь позивачки підлягає стягненню держмито в розмірі 3,40 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 121, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:  

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність та відмову Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м.Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  несплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , як дитині війни  в розмірі 30% надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року  протиправною.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за виключенням здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва за цей період таких виплат.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  державне мито в розмірі -3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: