Справа № 2-а-1415/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 грудня 2010 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого         судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві  про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача 14.04.2010 звільнено з військової служби в Збройних Силах України. На час звільнення розмір його грошового забезпечення становив 3 318,75 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»  розмір його пенсії повинен обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Проте, при визначенні пенсії відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», та для обчислення пенсії використав розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Внаслідок таких незаконних дій сума грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача склала 3097,14 грн., а пенсія – 1548,57 грн. (3097,14 х 50% = 1548,57). Тобто, розмір пенсії позивача значно менший, ніж повинен становити у разі її обчислення відповідно до  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

У зв’язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому пенсії, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням; зобов’язати відповідача перерахувати йому пенсію, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту призначення пенсії та виплатити недоплачену різницю пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.12.2010 відкрито скорочене провадження у справі.

27.12.2010 до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, у яких він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що порядок обчислення пенсії особам, звільненим з військової служби, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, відповідно до п. 7 якої позивачеві і була нарахована пенсія.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивача 14.04.2010 звільнено з військової служби в Збройних Силах України.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві  та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п.п. 5 п. 2.2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві  є належним відповідачем у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.09.2010 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 8).

Відповідачем 22.10.2010 була надана відповідь № 24354/12/К-2902, якою у задоволенні зазначеної заяви відмовлено (а.с. 9).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 22.10.2010 № 24354/12/К-2902, а звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 09.11.2010, тобто в межах встановленого законом строку.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням , враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

При обчисленні розміру пенсії позивачеві відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», відповідно до п. 7 якої пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при обчисленні пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , а не постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Кабінет Міністрів України, встановлюючи порядок обчислення пенсії, не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.

Таким чином, пенсія повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 17 грн. судового збору.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст.  9, 11, 69-71, 86, 94, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 з порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, за період з дня призначення пенсії по день прийняття даної постанови,  з урахуванням виплачених сум .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17 гривень  судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: