Справа № 2-500-1/10

2-3233-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

23 лютого 2010 року                                               м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                     Миколаєць І.Ю.

при секретарі                         Кузнець Л.І.

за участю представника позивача             Кузьміна Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом Державного підприємства „Служба міжнародних автомобільних перевезень” до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 р. позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що ним було виплачено працівнику Державного підприємства „Служба міжнародних автомобільних перевезень” ОСОБА_2 середній заробіток за вимушені прогули внаслідок незаконно звільнений з роботи за наказом відповідача, на підставі чого просить стягнути із відповідача заподіяну підприємству шкоду, а також витрати на сплату судового збору та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2009 р. по справі № 22-6693/09 та ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за своєї відсутності не подавав.

Суд вважає можливим ухвалити у справі заочне рішення, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, керуючись ст. 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 27.07.2009 Апеляційним судом м. Києва по справі № 22-6693/09 винесено ухвалу, якою затверджено мирову угоду, укладену між Державним підприємством „Служба міжнародних автомобільних перевезень” (ДП „СМАП”) та ОСОБА_2. щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. За умовами мирової угоди ДП „СМАП” змінює підставу звільнення ОСОБА_2. з п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (КЗпП) на п. 1 ст. 36 КЗпП України та виплачує середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 155155,18 грн., а ОСОБА_2., в свою чергу, відмовляється від позову про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

Зобов’язання щодо відшкодування середньомісячного заробітку ОСОБА_2. позивач виконав. Згідно з видатковим касовим ордером від 20.08.2009 ОСОБА_2. було виплачено 131 520,64 грн., що становить суму до видачі з урахуванням утримань, передбачених чинним законодавством до соціальних фондів та податку на доходи фізичних осіб, що були проведені позивачем із нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 23634,54 грн.

Відповідач на момент звільнення ОСОБА_2. виконував обов’язки директора ДП „СМАП” на підставі особливої форми трудового договору – Контракту від 20.12.2005 № 2-ІІ.

Відповідно до п. 8 Контракту відповідач зобов’язаний в своїй діяльності керуватися нормами законодавства.

ОСОБА_2. було незаконно звільнено наказом за підписом відповідача від 11.10.2007 № 384-ВК, в результаті чого позивач зазнав матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладені матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, за умови, що така шкода заподіяна винними протиправними діями працівника.

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП службова особа, винна в незаконному звільненні, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з її вини підприємству.

Відповідно до п. 1.15 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент – юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу і способу оподаткування іншими податками зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку.

Під час нарахування та виплати ОСОБА_2. середньомісячного заробітної плати за час вимушених прогулів позивач провів утримання податку та обов’язкових платежів до державних фондів у розмірі 23 634,54 грн. від імені та за рахунок ОСОБА_2. Зазначені кошти не є власністю позивача та сплачені ним як податковим агентом, тому не можуть бути визнані матеріальним збитком, що заподіяний підприємству.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам та майну юридичної особи відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє часткове підтвердження та обґрунтування, що є підставою для їх часткового задоволення.

    Відповідно до вимог п. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

    Керуючись ст.ст. 1166, 1188 ЦК України, ст.ст. 130, 134 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 224, 225, 169, 228 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

    Позов Державного підприємства „Служба міжнародних автомобільних перевезень” до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Державного підприємства „Служба міжнародних автомобільних перевезень” матеріальну шкоду у розмірі 131520,64 грн. та у якості відшкодування понесених витрати із сплати судового збору – 1315,20 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи – 120,00 грн.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

    Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

             Суддя: