Справа № 2а-1044-1/10  

                                                               ПОСТАНОВА

                                                             Іменем  України  

           20  грудня   2010  року  суддя Святошинського районного суду м.Києва                            Петренко  Н. О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  про зобов‘язання вчинити дії

встановив:

           Позивач  звернувся до суду з позовом, в якому просить  визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва неправомірними, зобов‘язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити йому пенсію та додаткову пенсію, мотивуючи свої вимоги тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС  І категорії, інвалідом ІІІ групи з втратою працездатності 60%  внаслідок захворювання, пов‘язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  та отримує пенсію, призначену йому у відповідності з Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно ст. 54  Закону призначений розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи повинен бути не нижчим  6 мінімальних пенсій за віком.  Відповідно до ст. 50 Закону  інвалідам ІІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач виплачує пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом, позивач просить суд перерахувати розмір пенсій та своєчасно здійснювати перерахунок у зв‘язку із підвищенням рівня мінімальної пенсії за віком.  

Представник відповідача  надав суду заперечення проти адміністративного позову  від  20.12.2010 року, мотивуючи їх тим, що відповідно до ст.ст. 2, 6, 104 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому. Згідно ст. 5 КАС України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Відповідач просить застосувати строк позовної  давності та відмовити в задоволенні позову.

      Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дійшов висновку про відмову в  задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

      Судом встановлено, що позивач належить до І категорії, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1. Згідно вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 16.11.2000 року позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській  АЕС.

      Згідно ст.54 ЗУ „Про  статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, призначеної у відповідності до цього Закону  повинна бути не нижча 6 мінімальних пенсій за віком, а у відповідності до ст.50 даного Закону інвалідам ІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров‘ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю України є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов‘язком держави(ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними(ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений  (ст. 22).

        За змістом положень ч.ч.2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу  існуючих прав і свобод.

          Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу Адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу  юридичну силу. У зв‘язку з цим при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню саме  ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів від 03.01.2002 року ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” та від 13.07.2004 року № 894 „Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до  ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, на які посилається відповідач в листі  і  які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Зі ст. ст. 50, 54  ЗУ” „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов‘язання взяті державою, навіть якщо такі зобов‘язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‘ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується  як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України  „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, оскільки даний Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить ч.3 ст.28  Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”.                                                                                                                                          

Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до Закону України” Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, відповідно до яких ст.ст. 50, 54 даного Закону були викладені в нових редакціях,  якими розмір пенсії та додаткової пенсії істотно зменшено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п.28 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України  „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” щодо зменшення розміру пенсії та додаткової пенсії.    

Згідно ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.  

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб‘єкта владних повноважень  порушені її права, свободи або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав доказів про те, що відповідач порушує його право і нараховує йому пенсію у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. 64 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”,  Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”,    ст. ст. 5, 6, 7-11, 69-71, 158-163  Кодексу адміністративного  судочинства  України, суд-

постановив:

        Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  про зобов‘язання вчинити дії.

      Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом  десяти   днів з дня отримання копії  постанови.

Суддя: