Справа № 2а-1056-1/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року суддя Святошинського районного суду м.Києва                            Петренко  Н. О. розглянувши впорядку скороченого провадження адміністративну  справу  за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  про зобов‘язання вчинити дії

встановив:

Позивач  звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо протизаконного застосування у 2010 році перерахунку пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”  показника середньої заробітної плати за 2007 рік неправомірними  та зобов‘язати провести  перерахунок  пенсії у відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати  за 2009 рік 1 650,43 грн. з 01.09.2009 рік.  Мотивує свої вимоги тим, що  перебуваючи на пенсії продовжує працювати, 22.02.2010 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок  пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”  по стажу та заробітній платі.  При перерахунку  був застосований показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, а не за 2009 рік, що спричинило значне зниження розрахункового розміру пенсії.    

Представник відповідача  надав суду заперечення проти адміністративного позову  від  21.12.2010 року мотивуючи їх тим, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про порушення свого права  позивач дізнався 01.03.2010 року. Позивачем не надано жодного доказу з приводу пропущення строків звернення до суду, а тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.  

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дійшов висновку про  відмову в   задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

        Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії АЗ ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  і отримує пенсію за віком довічно.

        Відповідно до ст. 46 Конституції України право на соціальний захист особи гарантується загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.      

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією та законами України.                                                                                                                                                                        

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.                                                                                                                              

Згідно  п.11. п.п.3 Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року  із змінами і доповненнями, внесеними Постановю Кабінету Міністрів від 14.04.2009 року № 355  у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за період страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено  страхові внески та яка відповідно  до Закону  враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

          З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства Пленум Верховного Суду України своєю постановою №8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” (п.19) роз‘яснив, що відповідно до  ст.ст. 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються  конституційні права і свободи людини та громадянина, а також: нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав  людини як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини  зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов‘язання взяті державою, навіть якщо такі зобов‘язання містяться у законодавчому  акті, який не має автоматичної прямої дії.                                                                                                                              

Дія зазначеного принципу пов‘язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на  власне порушення зобов‘язань  для  запобігання  відповідальності.

Таким чином, відповідач  перерахував  позивачу пенсію з 01.03.2010 року відповідно до її заяви,  застосовувши показник 2007 року, а відповідно позивач знала про порушення її права з березня 2010 року, а  позов до суду подала  01.12.2010 року.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення свого права  позивач дізнався в березні 2010 року.

Позивачем не надано жодного доказу з приводу пропущення строків звернення до суду.                                                                                                                                                              

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.40, ч.4 ст.42 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 99, 100, ч.3 ст.160, ст. ст. 161-163 КАС України, суд-

постановив:

              Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про  зобов‘язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього  Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

            Суддя: