ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

28.12.10                                                                       Справа№ 10/34

За   позовом :    ОСОБА_1, м. Львів

Позивач 2  :  ОСОБА_2, м. Львів  

Позивач 3 :  ОСОБА_3, м. Львів

Позивач  4 : ОСОБА_4, м. Львів

Позивач 5 : ОСОБА_5, с. Зимна Вода

Позивач 6 :  ОСОБА_6, м. Львів

Позивач 7 :  ОСОБА_7, м. Львів

Позивач 8 :  ОСОБА_8, м. Львів

До  відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю  «Рута-3», м. Львів

Про  стягнення  коштів  у зв‘язку  із виходом  учасників з товариства

                    Суддя  Довга О.І.

                    Секретар  Скремета О.О.  

Представники :  

від позивача   ОСОБА_9. -  представник за довіреністю  б/н  від   31.03.2009 року,        ОСОБА_10.,   м. Львів

від позивача 2  ОСОБА_2. м. Львів

від позивача 3  ОСОБА_3.  м. Львів   

від позивача 4  ОСОБА_4.  м. Львів    

від позивача 5  не з‘явився   

від позивача 6  ОСОБА_6. м. Львів  

від позивача 7  не з‘явився   

від позивача 8  не з‘явився   

від відповідача  не з‘явився    

Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору :

ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2),           ОСОБА_3 (Позивач-3), ОСОБА_4 (Позивач-4), ОСОБА_5 (Позивач-5), ОСОБА_6 (Позивач-6), ОСОБА_7 (Позивач-7) та ОСОБА_8 (Позивач-8) звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута-3», м. Львів про стягнення з товариства на їх користь частини коштів, пропорційної майну, яке належить їм у відповідності до їх часток у статутному фонді товариства.

Вимоги позивачів мотивовані тим, що їх, які володіють  в сукупності часткою в статутному фонді Відповідача у розмірі 30,15%, у 2007 році було виключено з числа учасників ТзОВ «Рута-3»та станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, в порушення вимог ст. 148 ЦК України, ст.ст. 54, 64 ЗУ «Про господарські товариства», Відповідачем не здійснено виплати їм вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному фонді.

          У поданому відзиві на позовну заяву (вх. №13141 від 30.06.2009 року) Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачі не сплатили свого вкладу до статутного фонду, у зв’язку із чим позбавлені права на отримання виплати вартості частини майна товариства станом на момент їх виходу (виключення).

Ухвалою суду від 17.12.2009 року задоволено клопотання представника Позивачів (вх. №26325 від 17.12.2009 року) та призначено у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо дійсної ринкової вартості нежитлової будівлі-магазину, який знаходиться в м. Львові по вул. Виговського, 5, загальною площею 260,1 м.кв. та належить Відповідачу на праві власності. До моменту одержання результатів експертизи провадження у справі було зупинено.

У зв’язку із надходженням 06.09.2010 року на адресу суду висновку судової  будівельно-технічної  експертизи № 4361  від 17.08.2010 року  та повернення матеріалів справи, ухвалою суду від 22.09.2010 року провадження у справі було поновлено.

З урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи Позивачами подано заяву про збільшення позовних вимог (вх. №19197 від 07.10.2010 року) та стягнення з Відповідача на користь Позивача-1 невиплаченої вартості частини майна, пропорційної частці Позивача-1 у статутному фонді при його виході (виключенні) з числа у часників відповідача у розмірі 495 698,00 грн., а на користь Позивачів 2 - 8 –по 35 938,10 грн.

У відзиві (вх. №19193 від 07.10.2010 року) Відповідач  просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску Позивачами строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, зазначаючи при цьому про необґрунтованість заяви Позивачів (вх. №26324 від 17.12.2009 року) щодо поновлення їм судом строку позовної давності, оскільки вважає, що такий строк Позивачами пропущено без поважних причин.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства,  господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

09 жовтня 1995 року розпорядженням Залізничної районної адміністрації м. Львова № 663 зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута-3». Відповідно до п.5.1. Установчої угоди учасників ТзОВ «Рута-3»від 25.09.1995 року для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок внесків його учасників створюється статутний фонд у розмірі 37 500 000 (тридцять сім мільйонів п’ятсот тисяч) крб.

Як вбачається із п.5.2 Установчої угоди внесок Позивача-1 до статутного фонду ТзОВ «Рута-3»складав 7 500 000 крб., що становило 20% статутного фонду; внесок Позивача-2 складав 543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-3 складав 543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-4 складав 543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-5 складав        543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-6 складав        543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-7 складав       543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду; внесок Позивача-8 складав       543 750 крб., що становило 1,45% статутного фонду.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства»(в редакції Закону, чинній на момент реєстрації ТзОВ «Рута-3») до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства .

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно з вказаною нормою, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  При цьому, в силу                ст.  36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії .

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В порушення приписів ст. 33 ГПК України Позивачами не надано доказів, які б підтверджували факт внесення ними, як учасниками товариства, внеску до статутного фонду ТзОВ «Рута-3». Також позивачами не надано суду доказів видачі їм ТзОВ «Рута-3»свідоцтв товариства про повністю зроблений внесок до статутного фонду.

Рішенням загальних зборів ТзОВ «Рута-3», у формі протоколу № 1 від        05.12.2003 року, Позивачів  виключено  зі складу  учасників  товариства з  обмеженою відповідальністю  «Рута-3», та  постановлено рішення про затвердження  нової редакції  статуту  (зміни  та доповнення  до установчих документів)  ТзОВ «Рута-3».

Частки  учасників, які  вийшли  з товариства,  і яких   виключено  з ТзОВ, були  передані  учаснику  товариства ОСОБА_11.

Протокол  загальних зборів  від 05.12.2003 року  учасниками  ТзОВ «Рута-3» не оскаржувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства»(в редакції Закону, чинній на момент виходу (виключення) позивачів з числа учасників товариства) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника, та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Ненадання Позивачами доказів, які б підтверджували факт внесення ними, як учасниками товариства, внеску до статутного фонду ТзОВ «Рута-3»є підставою для висновку про недоведеність та безпідставність їх позовних вимог щодо стягнення з ТзОВ «Рута-3»на користь Позивачів вартості частини майна товариства, пропорційної їх часткам у статутному фонді через відсутність з боку ТзОВ «Рута-3»порушення прав Позивачів, оскільки невиконання учасником товариства з обмеженою відповідальністю обов’язку, передбаченого ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства»щодо внесення вказаного в установчих документах вкладу до статутного фонду товариства, не може породжувати для такого учасника права на майно товариства пропорційно частці, яка визначалась лише установчими документами.

Виплата учасникові товариства з обмеженою відповідальністю при його виході (виключенні) з числа учасників товариства частини вартості майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді, може проводиться лише за умов фактичної сплати учасником такої частки.

Окрім наведеного, не  скориставшись  правом оскарження  протоколу № 1 від 05.12.2003 року  Позивачі  не оспорили факт  передачі  учаснику  товариства ОСОБА_11  своїх часток  у  статутному фонді.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи з наведених вище норми закону, у випадку пропуску позивачем строку позовної давності, господарський суд повинен встановити причини такого пропуску та оцінити їх поважність. Якщо буде встановлено, що право позивача порушене і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України за заявою сторони у спорі про застосування позовної давності ухвалює рішення, яким відмовляє в позові в зв’язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене.

Натомість, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Встановлення  судом, на підставі  досліджених  у судовому засіданні  доказів,  обставини  відсутності  порушення  Відповідачем  права Позивача, про захист  якого просить  останній, робить передчасним  встановлення судом  обставин, пов‘язаних  із пропуском  Позивачем  строку  позовної давності, про застосування  наслідків  спливу  якого  клопотав  Відповідач,  а також  встановлення  обставин  поважності  причин пропуску  вказаного строку, клопотання  щодо  поновлення  якого  заявлялося  Позивачами у справі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 1,12,22,33,34,43,49,82-85  ГПК України, суд –

                                              В И Р І Ш И В  :

1.          В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

2.          Скасувати заходи забезпечення позову,  вчинені ухвалою  господарського суду Львівської області від  28.04.2009 року.

                     Суддя                                                                                             Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя     Довга О.І.