ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м .Київ, вул. Хрещатик, 42-а

Справа № 2-8384/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010  року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:             судді Ільєвої Т.Г,

при секретарях:             Погорілої К.В.,Колєнцовій У.Д.,

                                                         Адерейко Т.В., Карпюка А.В.,

за участю

представника позивача та відповідача:       Андронікова С.А.

представника відповідача та позивача:       ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки №188745 від 19 березня 2008 року ,

                                                 В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із зазначеним вище позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком   «УкрСиббанк» (далі - позивач) та ОСОБА_2 був укладений  договір про надання споживчого кредиту №11316703000, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 80 500 (вісімдесят тисяч  п’ятсот) доларів США 00 центів строком до 19.03.2018 року включно. 19.03.2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань між позивачем та ОСОБА_3. було укладено договір поруки №188745, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3., зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 її боргових зобов’язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі, а саме: зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків та сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі. Вказує на те, що відповідачі порушили взяті на себе зобов’язання і станом на 12.10.2010 року мають заборгованість у розмірі 97 591 (дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто один) долар США 45 центів,  що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 771 938 (сімсот сімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн.63 коп. Просить стягнути солідарно з відповідачів зазначену  суму заборгованості  та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_3. – ОСОБА_1. в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість,  звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» та просив визнати недійсним  договір поруки №188745 від 19.03.2008 року. В обгрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_1. посилається на ті обставини, що позивач при укладенні   даного правочину   здійснив помилку піддавшись впливу активної рекламної пропаганди фінансових установ України, не усвідомлюючи тих наслідків, які можуть настати, так як не є експертом в галузі права чи фінансів. Крім того зазначає, що в Договорі поруки зазначена лише фактична сума кредиту та не зазначена річна відсоткова ставка, за якою позичальник буде сплачувати відповідачеві проценти за користування кредитними коштами, що не дає змоги визначити фактичне зобов’язання позичальника, за яке поручився позивач та може трактуватися як збільшення зобов’язань позивача без його згоди. Також, вказує на те, що в договорі поруки не визначений чіткий строк дії Договору поруки, тому просить визнати недійсним Договір поруки №188745 від 19 березня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з’явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду не надала заяв щодо поважності неявки в судове засідання.

У відповідності до ст.169 ЦПК України судом було визнано можливим провести  розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_2.

 Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що первісний позов підлягає  задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.  

Судом встановлено, що 19.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком   «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений  договір про надання споживчого кредиту №11316703000, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 80 500 (вісімдесят тисяч  п’ятсот) доларів США 00 центів строком до 19.03.2018 року включно (а.с.9-17).

Надавши суму кредиту позивач виконав зобов’язання за кредитним договором.

Згідно умов п.5.5  кредитного договору №11316703000 від 19.03.2008 року сторони погодили, що у випадку не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим Договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього Договору.

  З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідач ОСОБА_3. 19.03.2008 року поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем ОСОБА_2. зобов’язань за договором кредиту №11316703000 від 19 березня 2008  року (а.с.23-24) .

Відповідно до умов договору поруки, поручитель зобов’язується відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання відповідачем його боргових зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме: зобов’язань щодо повернення повної суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків та сплату пені  та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.  Виходячи з викладеного, відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за повернення кредитних коштів.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В обгрунтування підстав зустрічного позову представник позивача – ОСОБА_1. вказував на ч.3 ст.203 ЦК України та на ст.559 ЦК України, як на підстави про визнання недійсним кредитного договору.

Посилання представника позивача ОСОБА_1. на те, що правочин було вчинено внаслідок помилки є безпідставним, оскільки обставини щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Так, в ч.4 ст.559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості по кредиту і відсотків за його користування, строк виконання основного зобов’язання по поверненню кредиту – 19.03.2018 року (а.с.19-22).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у зв’язку із невиконанням зобов’язання за Договором кредиту  відповідачем були вчасно пред’явлені вимоги як до боржника, так і до поручителя, вимоги позивача про визнання недійсним Договору поруки не грунтуються на чинному законодавстві, підстав для припинення Договору поруки немає, а тому позов задоволенню не підлягає.  

Суд не бере до уваги посилання представника позивача за зустрічним позовом, що в Договорі поруки зазначена лише фактична сума кредиту та не зазначена річна відсоткова ставка, за якою позичальник буде сплачувати відповідачеві проценти за користування кредитними коштами, що не дає змоги визначити фактичне зобов’язання позичальника, за яке поручився позивач та може трактуватися як збільшення зобов’язань позивача без його згоди, оскільки відповідно до п.5.1 Договору поруки поручитель підтвердив, що повністю розуміє всі умови Основного договору та цього Договору, свої права та обов’язки за Договором та погоджується з ними.  

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

 Згідно  п. 8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Утім, усі умови – істотні, звичайні і випадкові після укладення договору стають однаково обов’язковими для сторін і у сукупності утворюють зміст договору.

Відповідно до цього суд вбачає, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов Кредитного договору та Договору поруки.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених  договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки посилання представника позивача за зустрічним позовом про порушення  прав позивача з боку відповідача не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. Кредитного договору визначено, що за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування не виконали, заборгованість по кредиту не сплатили і станом на 12.10.2010 року заборгованість за договором складає 97 591 (дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто один) долар США 45 центів,  що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 771 938 (сімсот сімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн.63 коп. Наявність вказаної заборгованості підтверджується наданими позивачем розрахунками, які перевірені судом (а. с. 25-33).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні достовірно встановлено порушення вимог кредитного договору з боку ОСОБА_2., у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі наданого розрахунку обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору поруки необхідно відмовити у зв’язку із його недоведеністю належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 97 591 (дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто один) долар США 45 центів, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 771 938 (сімсот сімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн. 63 коп., а також понесені судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.  

В порядку ст. 88 ЦПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню  судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору в сумі 1 700 (одна тисяча  сімсот) грн. 00 коп., 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 11, 13,15,16,525,526,554,614,625,627,638,1049,1050,1054 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним»,  ст.ст. 6,10,11,60,88,169,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

                                            В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11316703000 від 19 березня 2008 року в розмірі 97 591 (дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто один) долар США 45 центів, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 771 938 (сімсот сімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять вісім) грн. 63 коп., а також понесені судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.  

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки №188745 від 19 березня 2008 року  – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                                            Т.Г. Ільєва