Справа № 2-9241/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Неминущого Г.Л.,
при секретарі – Муліховій О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними ,-
В С Т А Н О В И В:
ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з дійсним позовом, обґрунтував свої вимоги тим, що 28 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 100/230 – 08 від 28.05.2008 рок. Відповідно до п.п.1.1, 1.1.1 кредитного договору, позивач зобов»ячався надати відповідачу кредит у сумі 250 000 доларів США, з щомісячним погашенням траншів кредиту згідно п.1.1.1 і додатку №2 до вказаного кредитного договору, та кінцевим користуванням кредитом – 14 % річних, а відповідач зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором позивач та відповідач уклали договір іпотеки № 91-08 від 29.05.2008 року посвідчений ПНСМНО Панченко А.В. зареєстрований в реєстрі за № 4463, згідно якому відповідачем надано в іпотеку наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі, гаражі цегляні загальною площею486, 6 кв.м., які належать відповідачу на підставі договору купівлі – продажу від 26.04.2007 року посвідченого ПНСМНО Панченко А.В. р-р1153 та розташовані на земельній ділянці площею 0, 2349 га земель Слов»янської міської ради, якою відповідач користується на підставі договору оренди від 13.07.2007 року, та знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Свої зобов»язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 247 000 доларів США, що підтверджується заявами на видачу готівки №07-01 від 29.05.2008 року, № 07-01 від 03.06.2008 року.
Відповідач до 30.08.2008 року частково виконував свої зобов»язання, а з 30.08.2008 року припинив виконання зобов»язання за кредитним договором.
У зв»язку з невиконанням відповідачем п.п.3.3.7, 3.3.8. кредитного договору, що до щомісячного погашення траншів кредиту, та сплати відсотків за користування кредитом в обумовлені кредитним договором строки, за відповідачем склалася заборгованість, про що останній у відповідності до п.3.2.6 кредитного договору неодноразово був повідомлений як письмово, так і шляхом телефонного повідомлення.
Станом на 16.10.2008 року заборгованість відповідача по кредитному договору складає:
- основний борг – 235 104 долари США ;
- прострочена заборгованість по кредиту складає 5952 долари США;
- по нарахованим та несплаченим відсоткам – 8785, 38 доларів США;
Крім того згідно п.4.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту відповідач зобов»язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату розрахунку.
Розмір пені станом на 16.10.2008 року становить 174, 86 доларів США. Загальна заборгованість за кредитним договором 100/230-08 від 28.05.2008 року складає 250 016,24 долари США.
На теперішній час відповідачем будь яких заходів до виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору кредиту не приймаються, відповідач ухиляється від сплати існуючій заборгованості по кредитному договору.
Просили в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №100/230-08 від 28.05.2008 року в розмірі 250 016, 24 долари США на 1 грудня 2010 року звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі, гаражі цегляні загальної площею 486,6 кв. м. знаходяться за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до АКБ «Укрсоцбанк» в особі ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Слов»янську про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, обґрунтував свої вимоги тим, що копію кредитного договору № 100/230-08 від 28.05.2008 року вона не отримала по сьогоднішній день. Позивачем не була виконана переддоговірна робота з нею, як з позичальником, оскільки інформація передбачена п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»в повному обсязі не була надана. Крім того, зміст правочину суперечить чисельним нормам законодавства України, наслідком укладення договору стало обмеження можливості позичальника мати не заборонені законом цивільні права, порушенні конституційні права і свободи, зокрема порушено законодавство щодо захисту персональної інформації клієнта, порушено норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», порушено право позичальника самостійно обрати страхову компанію. Також несправедливістю даного кревного договору є його умови в частині надання кредиту в доларах США. На день укладення договору іноземний курс валюти становив 1 долар США – 4, 85 грн., та на сьогоднішній день 1 долар США – 7,90 грн., тобто існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов»язвнь за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу необхідно сплачувати, в зв»язку з чим значно погіршився її фінансовий стан. Крім того 27.12.2008 року СТО по вул.. Фрунзе, 58 було підпалено невідомим злочинцем, за цім фактом Слов»янським МВ УМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 194 КК України. Згідно умов кредитного договору цей випадок є страховим
Просила визнати недійсним кредитний договір №100/230-08 від 28.05.2010 року, визнати недійсним договір іпотеки № 91-08, зобов»язати АКБ «Укрсоцбанк» прийняти у позивача суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту.
У судовому засіданні представник позивача Скляров С.Д., що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, пояснив, що дійсно 28 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 100/230 – 08 від 28.05.2008 року, відповідно до п.п.1.1 якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 250 000 доларів США. Оригінал договору з додатками ОСОБА_1 отримала особисто 28.05.2008 року, про свідчить її підпис. 22.05.2008 року ОСОБА_1 звернулась с заявою до банку про отримання споживчого кредиту, в цей же день їй була надана вся інформація про умови кредитування, про що свідчить її підпис в графі «Клієнт». В цей же день ОСОБА_1 заповнила запит на отримання кредиту, де вказала про себе та свій бізнес та вказала, що банк надав їй повну інформацію про умови кредитування. Крім того позичальник захотіла отримати кредит саме в доларах США, про вона і вказала в заяві про отримання кредиту. Відповідачці було надано попередній розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту. ОСОБА_1 29.05.2008 року уклала договір добровільного страхування нежитлових приміщень, а саме застрахувала заставлене майно в страховій компанії «Оранта», яку обрала сама, тому твердження відповідачки про те, що банк позбав її такої можливості не мають ніякого підґрунтя. ОСОБА_1 при отриманні кредиту власноруч написала та надала згоду на доступ банка до її кредитної історії. Крім того твердження відповідача, що банком порушені вимоги Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» також є безпідставними, оскільки згідно банківської ліцензії №5, виданої АКБ «Укрсоцбанк» 29.12.2001 року НБУ та Дозволу № 5-2-, виданого АКБ «Укрсоцбанк» 29.07.2003 року НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Щодо вимог відповідачка про визнання кредитного договору недійсним зазначив, що ці вимоги він не визнає та відповідачка мала можливість обирати валюту кредитування, мала можливість скористатися достроковим погашенням кредиту, тим самим позбутися зайвих ризиків. Посилання відповідачки не нестабільність курсу гривні не мають підґрунтя, оскільки законодавством не встановлено регулювання стабільності курсу гривні до іноземних валют. Крім того посилання відповідачки на настання страхового випадку теж не заслуговують на увагу, оскільки ця подія настала лише 27.12.2008 року, після винесення судом рішення.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, наполягав на їх задоволенні, пояснив суду, що положення укладеного між сторонами кредитного договору значно погіршили становище ОСОБА_1 як споживача по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством, а саме банк, надавши кредит у долара США порушив норми ст.. 99 Конституції України, норми Цивільного кодексу, норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому вважає, що використання банком долару США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови, що є дискримінаційною, такою, що суперечить принципу добросовісності. Зважаючи на те, що ініціатором укладення кредитного договору був відповідач, а умови договору запропонував позивач, який в порушення умов ЗУ «Про захист прав споживачів» не роз»яснив у письмовій формі про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування та завідомо включив у договір нікчемні вимоги, а саме виразив повернення кредиту та відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, о тому такий договір є нікчемним. Крім того, допускається лише визначення еквіваленту зобов»язання в іноземній валюті, а не сплата нею. Законодавством також передбачено, що на здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки в договорі чітко вказано, що кредит надається позичальнику в іноземній валюті на споживчі цілі, придбання нерухомості, тобто для розрахунку на території України резидентами України іноземною валютою без відповідної ліцензії НБУ. В договорі розмір щомісячних платежів по кредиту визначений в іноземній валюті, на виконання умов договору позичальник сплачував щомісячні платежі в іноземній валюті, жодна із сторін спірного договору на момент його укладення не мала індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті. Просив визнати недійсним і договір іпотеки, оскільки він укладений з метою забезпечення основного зобов»язання, а недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними задоволенню не підлягають, з наступних підстав:
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 28 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 100/230 – 08 від 28.05.2008 року.(а.с.6-11).
Згідно п. 1.2. статуту ПАТ «Укрсоцбанк» загальними зборами акціонерів 09.08.2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку. Банк ПАТ «Уксцоцбанк» є правонаступником АКБ соціального розвтку «Укрсоцбанк» в організаційно – правовій формі відкритого акціонерного товариства.(а.с. 135).
Відповідно до п.п.1.1, 1.1.1 кредитного договору, позивач зобов»ячався надати відповідачу кредит у сумі 250 000 доларів США, з щомісячним погашенням траншів кредиту згідно п.1.1.1 і додатку №2 до вказаного кредитного договору, та кінцевим користуванням кредитом – 14 % річних, а відповідач зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором позивач та відповідач уклали договір іпотеки № 91-08 від 29.05.2008 року посвідчений ПНСМНО Панченко А.В. зареєстрований в реєстрі за № 4463, згідно якому відповідачем надано в іпотеку наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі, гаражі цегляні загальною площею486, 6 кв.м., які належать відповідачу на підставі договору купівлі – продажу від 26.04.2007 року посвідченого ПНСМНО Панченко А.В. р-р1153 та розташовані на земельній ділянці площею 0, 2349 га земель Слов»янської міської ради, якою відповідач користується на підставі договору оренди від 13.07.2007 року, та знаходяться за адресою АДРЕСА_1.(а.с.12-17).
Свої зобов»язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 247 000 доларів США, що підтверджується заявами на видачу готівки №07-01 від 29.05.2008 року, № 07-01 від 03.06.2008 року.(а.с.18).
Відповідач до 30.08.2008 року частково виконував свої зобов»язання, а з 30.08.2008 року припинив виконання зобов»язання за кредитним договором.
У зв»язку з невиконанням відповідачем п.п.3.3.7, 3.3.8. кредитного договору, що до щомісячного погашення траншів кредиту, та сплати відсотків за користування кредитом в обумовлені кредитним договором строки, за відповідачем склалася заборгованість, про що останній у відповідності до п.3.2.6 кредитного договору неодноразово був повідомлений як письмово, так і шляхом телефонного повідомлення.(а.с.20,21).
Станом на 16.10.2008 року заборгованість відповідача по кредитному договору складає:
- основний борг – 235 104 долари США ;
- прострочена заборгованість по кредиту складає 5952 долари США;
- по нарахованим та несплаченим відсоткам – 8785, 38 доларів США; (а.с.22)
Відповідно до ст.. 526, 527, 530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання є порушенням позичальником своїх зобов»язань.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати належних йому відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК Кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Згідно п.4.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту відповідач зобов»язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату розрахунку.
Розмір пені станом на 16.10.2008 року становить 174, 86 доларів США. Загальна заборгованість за кредитним договором 100/230-08 від 28.05.2008 року складає 250 016,24 долари США
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» від 05.06. 2003 року у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного закону за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь – якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.
У відповідності до п. п.4.1, 4.6.1, 4.6.4, 4.7.1 договору іпотеки № 91-08 від 28.05.2008 року позивач має право у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором вимагати дострокового виконання забезпечених предметом іпотеки зобов»язань та звернути стягнення на предмет іпотеки. Також у відповідності до п. 4.6 договору позивач за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів обумовлених договором іпотеки.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, щодо того, що кредит надається позичальнику в іноземній валюті на споживчі цілі, придбання нерухомості, тобто для розрахунку на території України резидентами України іноземною валютою без відповідної ліцензії НБУ та що жодна із сторін спірного договору на момент його укладення не мала індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства.
Згідно зі ст.. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Статті 47 та 49 цього закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмово дозволу.
Відповідно до ст.. 5 Декрету КМУ «Про системи валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, за наявності банківських ліцензій та за умовами отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Тобто, банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавством межі і термінів і сум наданні і одержання кредитів в іноземній валюті не визначено. Таким, чином, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Як вбачається з матеріалів справи АКБ «Укрсоцбанк» має банківську ліцензію № 5, видану НБУ 29.12.2001 року на право здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.93) та дозвіл № 5-2-, виданий НБУ 29.12.2001 року на право здійснення валютних операцій(а.с.94).
Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, щодо того, що позивач в порушення умов ЗУ «Про захист прав споживачів» не роз»яснив у письмовій формі про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування та за відома включив у договір нікчемні вимоги, а саме виразив повернення кредиту та відсотків за користування кредитом в іноземній валюті.
Постановою Правління НБУ затверджено правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної інформації про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов»язань споживача, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, де у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов»язані під час укладення кредитних договорів зі споживачами та у разі усних чи письмових звернень споживачів: надати інформацію про умови кредитування в письмовій формі, а також орієнтировку сукупну вартість кредиту; попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов»язання за кредитним договором несе споживач.
Як вбачається з запиту на отримання кредиту ОСОБА_1 банк надав їй повну, достовірну інформацію, всі умови отримання, користування та повернення кредиту, про умови кредитування в письмовій формі, а також орієнтировну сукупну вартість кредиту; попередив споживача, що валютні ризики під час виконання зобов»язання за кредитним договором несе споживач.(а.с.85-86).
Суд також не приймає до уваги пояснення представника позивача щодо того, що в договорі розмір щомісячних платежів по кредиту визначений в іноземній валюті, на виконання умов договору позичальник сплачував щомісячні платежі в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
З огляду на вищевикладене банк, який отримав банківську ліцензію НБУ та за умови отримання генеральної ліцензії НБУ ( письмового дозволу) на здійснення валютних операцій, має підстави та законне право для надання кредитів як в національній, так і в іноземній валюті та отриманні процентів у відповідній валюті зобов»язання.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись ст. 10, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 572, 610,612, 624-625, 1047, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Декретом КМУ «Про системи валютного регулювання і валютного контролю», суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно - задовольнити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними – відмовити.
В рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 100/230 – 08 від 2.05.2008 року в розмірі 250 016, 24 доларів США( двісті п»ятдесят тисяч шістнадцять доларів 24 центи США ), що по курсу НБУ станом на 01 грудня 2010 року складає 1 984 627 грн. 91 коп ( один мільйон дев»ятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять сім грн.. 91 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі, гаражі цегляні загальною площею 486, 6 кв. м., що належать ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 6, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Слов»янського відділення Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Слов»янськ, вул.. Свободи, 31 на р/р37397230081239, МФО 334011, код 09334010 в Донецькому ОФ АКБ «УСБ» м. Донецьк судовий збір в розмірі 1700 грн.( тисяча сімсот грн..) та витрати по сплаті інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. ( тридцять грн..).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов»янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.
Суддя Слов’янського міськрайонного суду Г.Л.Неминущій