ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 35/93-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Щотки С.О. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Магік” |
на постанову | від 06.04.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
за заявою | Харківського державного фармацевтичного підприємства “Здоров’я народу” |
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови | від 03.10.2005 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 35/93-05 |
за позовом | Харківського державного фармацевтичного підприємства “Здоров’я народу” (надалі –Підприємство) |
до | ТОВ “Магік” (надалі –Товариство) |
про | визнання договору таким, що не підлягає виконанню |
за участю представників: |
від позивача | - Подлєснова Л.П. |
від відповідача | - Коваль О.М., Богданов В.М. |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про визнання договору оренди № 3 від 22.09.2003 р. таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення сплаченої орендної плати в сумі 329095,40 грн. і вартості невід’ємних поліпшень в сумі 393074,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалось на те, що договір оренди № 3 від 22.09.2003 р. не містить всіх передбачених ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотних умов. Між сторонами не виникли договірні зобов’язання за договором оренди, що унеможливлює вчинення дій на його виконання, у зв’язку з чим договір слід визнати таким, що не підлягає виконанню. При цьому, оскільки сторони не перебували та не перебувають у договірних відносинах, Товариство одержало грошові кошти в оспорюваній сумі (сплачена орендна плата, невід’ємне поліпшення майна) без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Товариство проти пред’явлених вимог заперечувало з підстав їх неправомірності та необґрунтованості, а також посилалось на те, що договір оренди № 3 від 22.09.2003 р. сторонами виконувався у відповідності до передбачених ним умов, а Підприємство ухиляється від виконання своїх зобов’язань.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2005 р. (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено: визнано договір оренди № 3 від 22.09.2003 р. таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з відповідача на користь позивача 329095,40 грн. (сплаченої орендної плати) та 393074,38 грн. (вартості невід’ємних поліпшень), набутих без достатніх правових підстав.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.) скасовано рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2005 р., в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2005 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 19.01.2006 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2005 р.
В лютому 2006 р. Підприємство подало заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. за нововиявленими обставинами, в якій заявило вимоги про скасування цієї постанови та про залишення рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2005 р. без змін.
Товариство проти вимог заяви заперечувало та посилалось на відсутність нововиявлених обставин.
За наслідком перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 р. (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. змінено: рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2005 р. в частині визнання договору оренди № 3 від 22.09.2003 р. таким, що не підлягає виконанню, скасовано, а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в решті рішення (в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 329095,40 грн. та 393074,38 грн.) залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 р., Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIІІ Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. за нововиявленими обставинами Підприємство посилалось на те, що постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2005 р. у справі № 44/86-05 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. у справі № 52/308-05, які були отримані Підприємством 03.01.2006 р., встановлено перебування сторін у договірних відносинах оренди за договором № 1314 від 05.12.2002 р., строк дії якого до 31.12.2007 р. Цей договір є діючим і містить всі необхідні істотні умови, а підстави для визнання його таким, що припинив дію, відсутні. Згадані судові рішення є нововиявленими обставинами, які є підставою для перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. у справі № 35/93-05 в порядку розділу ХІІІ ГПК України.
Наведені в заяві обставини не підпадають під ознаки “нововиявлених обставин” в розумінні ст. 112 ГПК України, що безпідставно не враховано апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
При цьому, результат перегляду безпосередньо пов’язаний із встановленням господарським судом наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначенням їх істотності для правильного вирішення спору.
Тому, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд наведеного не врахував.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що при винесенні постанови від 03.10.2005 р. Харківський апеляційний господарський суд вказав на те, що на підставі Договору № 3 між Підприємством та Товариством виникли правовідносини оренди щодо цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 41. Однак, судові рішення по справах №№ 44/86-05, 52/308-05 спростовують факти, які було покладено в основу постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. у справі № 35/93-05, а саме - факт того, що правовідносини виникли між Підприємством та Товариством на підставі договору № 3, оскільки в згаданих справах суди дійшли висновків про існування відносин оренди сторін за договором № 1314 від 05.12.2002 р. При цьому, суд керувався ст. 35 ГПК України.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При розгляді даної справи судом апеляційної інстанцій допущена помилка у застосуванні положень статті 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування, оскільки в порушення згаданих вимог суд неправомірно надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленими судами при вирішенні інших справ, та безпідставно ототожнив факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.
Сам факт наявності рішень господарських судів у справах № 44/86-05 та № 52/308-05 не є беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі, позаяк відповідно до статті 129 Конституції України та статті 4 ГПК України рішення суду повинно ухвалюватись виключно на підставі закону.
Виходячи із правової природи нововиявлених обставин, останні за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Із змісту статті 112 ГПК України вбачається, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Постанова Вищого господарського суду України у справі № 44/86-05 та постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 52/308-05 були прийнятті, відповідно, 21.12.2005 р. та 22.12.2005 р., тобто після прийняття судових рішень у справі № 35/93-05 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р., постанова Вищого господарського суду України від 14.12.2005 р.), а тому ці судові рішення не є нововиявленими обставини, оскільки вони не існували на момент розгляду справи № 35/93-05.
При цьому, заявнику на момент розгляду справи було відомо про існування рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2005 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. у справі № 44/86-05.
Договір № 1314 від 05.12.2002 р. існував на момент прийняття судових рішень у справі № 35/93-05, і правові підстави вважати, що він не був відомий заявникові (Підприємству), який є стороною цього договору, відсутні. Відтак, договір № 1314 від 05.12.2002 р. не може вважатися нововиявленою обставиною і останній є доказом, який не був своєчасно поданий стороною.
Крім цього, у справі № 35/93-05 Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про визнання договору оренди № 3 від 22.09.2003 р. таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення сплаченої орендної плати в сумі 329095,40 грн. і вартості невід’ємних поліпшень в сумі 393074,38 грн. В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалось на те, що договір оренди № 3 від 22.09.2003 р. не містить всіх передбачених ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотних умов. Між сторонами не виникли договірні зобов’язання за договором оренди, що унеможливлює вчинення дій на його виконання, у зв’язку з чим договір слід визнати таким, що не підлягає виконанню. При цьому, оскільки сторони не перебували та не перебувають у договірних відносинах, Товариство одержало грошові кошти в оспорюваній сумі (сплачена орендна плата, невід’ємне поліпшення майна) без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Приймаючи постанови від 03.10.2005 р. та від 14.12.2005 р. у справі № 35/93-05 суди виходили, зокрема, з того, що сторони домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали договір № 3 від 22.09.2003 р. та приступили до його виконання: відповідач передав майно у володіння і користування позивача, позивач в свою чергу вступив у володіння і користування орендованим майном, а також сплачував орендні платежі саме за цим договором. Тому, коли договір № 3 від 22.09.2003 р. виконувався обома сторонами у передбачений ним спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах цього договору, а відсутність в ньому положень, які містяться в ст. 10 Закону “Про оренду державного та комунального майна”, не свідчить про невиникнення між сторонами зобов’язальних відносин, не є перешкодою для здійснення сторонами цивільних прав та може бути усунута сторонами в порядку ст. 188 ГК України шляхом внесення в Договір відповідних змін. Тому, висновки місцевого господарського суду про те, що між сторонами не виникли зобов’язальні відносини за договором № 3 від 22.09.2003 р. є необґрунтованим та безпідставним, про що правильно вказано апеляційним господарський судом.
Таким чином, оціночні судження судів та юридична оцінка матеріалів справ №№ 44/86-05, 52/308-05 не спростовує висновків судів у справі № 35/93-05 про виникнення та існування зобов’язальних відносин сторін в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР на підставі договору № 3 від 22.09.2003 р., який виконувався сторонами.
За таких обставин, порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права призвело до неправомірного скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р.
З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. підлягає залишенню в силі як законна та обґрунтована.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Магік” задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 р. у справі № 35/93-05 скасувати, залишивши в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду у цій справі від 03.10.2005 р.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк