ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.07 Справа № 20/484/07
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Антимонопольного комітету України, м.Київ
до: Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Запорізьке міське інвестиційне агентство”, м.Запоріжжя
про зобов’язання виконати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача – Базіка О.Д. (довіреність №21-122/ю/5851 від 06.09.2007р.);
Сойнікова Ю.В. (довіреність № 21-122/ю/5851 від 06.09.2007р.);
Від відповідача – Шайкевич Д.М. (довіреність №01-17/1686 від 17.11.2006р.);
Від третьої особи –Арістархов С.О. (довіреність №410/06 від 31.05.2006р.);
СУТНІСЬ СПОРУ:
Заявлений позов про зобов’язання виконавчого комітету Запорізької міської ради виконати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-р/тк у справі №04/39-05.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/484/07, судове засідання призначено на 20.09.2007р. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 20.09.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць – до 16.11.2007р. Ухвалою суду від 20.09.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.11.2007р. У судовому засіданні 06.11.2007р. оголошено перерву до 15.11.2007р.
15.11.2007 р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, просить на підставі ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ст.25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” позов задовольнити, зобов’язати виконавчий комітет Запорізької міської ради виконати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-р/тк у справі №04/39-05.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтовує, зокрема, наступним. У порушення ст.37 Закону України “Про захист економічної конкуренції” позивач почав розгляд справи без проведення перевірки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, справа порушена за заявою депутатської групи “Єдність”, яка не може бути суб’єктом звернення у відповідності до ст.36 зазначеного Закону. Справа розглянута з порушенням нормативних вимог та порушенням прав відповідача. Так, позивач безпідставно скорочував терміни, встановлені для подання зауважень, ухилився від обов’язку вчинення дій, передбачених “Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку”, Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, постійно змінював часові межі розгляду справи. Особами, що перевіряли, належним чином не проаналізовано отримані дані, не прийнято до уваги фахові (експертні) дані, не проводилися достовірні, порівнювальні дослідження, що ставить під сумнів результати всього проведеного дослідження та висновки. Всупереч ст.23-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” рішення прийняте органом, який не розглядав справу. Крім того, рішення має вимоги, які порушують чинне законодавство України. Приймаючи рішення про невідповідність рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради чинному законодавству, позивач перевищив свої повноваження. Ст.144 Конституції України визначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідно до ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Всупереч Конституції та спеціальному закону АМК вирішив, що рішення виконкому Запорізької міської ради №10 від 27.01.2004р., №251 від 30.06.2004р., №307/6 від 23.09.2004р., №502/3 від 22.12.2004р. не відповідають чинному законодавству. Вважає п. 5, 6, 7 рішення Антимонопольного комітету України такими, що порушують чинне законодавство, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа у своєму письмовому поясненні підтримала позицію відповідача у справі, вважає висновки рішення Антимонопольного комітету України недостовірними та необґрунтованими, заперечує проти задоволення позову.
Ухвалою суду від 20.09.2007р. було частково задоволено клопотання відповідача, витребувано у позивача розпорядження АМК про початок розгляду справи №04/39-05; заяву депутатської групи “Єдність”; доказ повідомлень Виконкому Запорізької міської ради про розгляд справи. Цією ж ухвалою відхилено як необґрунтоване усне клопотання представника третьої особи про витребування у позивача копії посвідчень про відрядження, авансові звіти, банківські виписки щодо сплати відрядних стосовно членів Тимчасової колегії; акти, протоколи засідань Тимчасової колегії за період з 31.01.2006р. по 15.02.2006р.
У судовому засіданні 06.11.2007р. представником третьої особи повторно заявлено письмове клопотання про витребування у позивача належних доказів підтвердження проведення засідань колегіального органу –Тимчасової адміністративної колегії АМК за період з 31.01.2006р. по 15.02.2006р. по справі №04/39-05 (згідно з переліком). За відсутності документів винести на адресу керівництва позивача окрему ухвалу відповідно до вимог ст.90 ГПК України.
Клопотання щодо витребування документів в порядку ст.ст.34,38 ГПК України судом відхилено як необґрунтоване. Згідно з ст.90 ГПК України винесення окремої ухвали є правом суду і не впливає на суть вирішення господарського спору.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
За результатами розгляду звернення депутатської групи “Єдність” щодо надання Виконавчим комітетом Запорізької міської ради переваг Комунальному підприємству “Запорізьке міське інвестиційне агентство” на ринку зовнішньої реклами, за виявленими в діях виконкому ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпорядженням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.05.2005р. №79-р було порушено справу №04/39-05.
За результатами розгляду справи №04/39-05 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 15.02.2006р. прийнято рішення №2-р/тк, яким постановлено визнати дії виконавчого комітету Запорізької міської ради порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацами 7, 8, 9 частини 2 статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, а саме:
1. Дії виконавчого комітету Запорізької міської ради у вигляді надання комунальному підприємству “Запорізьке міське інвестиційне агентство”, яке є конкурентом іншим рекламним агентствам на ринку зовнішньої реклами повноважень робочого органу вести перелік місць розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у м.Запоріжжя, надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до обмеження чи створення конкуренції.
2.Дії у вигляді надання КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство”, яке є конкурентом іншим рекламним агентствам на ринку зовнішньої реклами, права використовувати плату, що надходить від суб’єктів господарювання за тимчасове розміщення спеціальних рекламних конструкцій, на реалізацію своєї поточної діяльності та розвиток підприємства, та, відповідно, права не сплачувати обов’язкових щомісячних платежів за розміщення власних спеціальних конструкцій.
3.Дії у вигляді прийняття рішення від 27.01.2004р. №10, яким було встановлено не передбачену законодавством заборону самостійного розміщення зовнішньої реклами суб’єктам підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку з реклами в податкових інспекціях міста Запоріжжя, які є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, якими були встановлені не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств.
4. Дії у вигляді прийняття рішення від 30.06.2004р. №251, від 23.09.2004р. №370/6, від 22.12.2004р. №502/3, якими з 30.06.2004р. по 01.04.2005р. було припинено надання суб’єктам господарювання дозволів на розміщення в м.Запоріжжя рекламних конструкцій 3,0х6,0 м, що не передбачено чинним законодавством, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, якими були встановлені не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств.
5. Дії у вигляді відмов без відповідного обґрунтування (безпідставного зволікання) в наданні (продовжені дії) дозволів суб’єктам господарювання на розміщення зовнішньої реклами в м.Запоріжжя, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом вчинення дій, внаслідок яких окремим суб’єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
Пунктами 6 та 7 вищезазначеного рішення виконавчий комітет Запорізької міської ради було зобов’язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені у пунктах 1,2,3,4,5, цього рішення, вжити заходів щодо припинення суміщення КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство” функцій робочого органу з господарською діяльністю на ринку зовнішньої реклами в м.Запоріжжі.
Про виконання пунктів 6,7 резолютивної частини рішення повідомити Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-тр/тк у справі №04/39-05 було вручено виконавчому комітету Запорізької міської ради 09.03.2006р., однак на час подання позовної заяви відповідачем не виконано. У зв’язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання виконавчого комітету Запорізької міської ради виконати це рішення.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарському суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально –правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Таким чином, позивач зобов’язаний визначитися як з предметом так із обставинами, на підставі яких він вважає, що його порушене право буде відновлено у такий спосіб.
Відповідно до ст.22 ГПК України зміна підстав або предмету спору є правом позивача. Згідно з ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Державний уповноважений Антимонопольного комітету України відповідно до ст.16 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” має право звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з ст.25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;
Відповідно до ч.1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
У рішенні Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-тр/тк встановлено, що виконавчим комітетом Запорізької міської ради порушено законодавство про захист економічної конкуренції, шляхом вчинення дій, які передбачені абзацами 7,8,9 частини 2 статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Абзацами 7,8,9 частини 2 статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
Згідно з пунктом 3 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Із змісту рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-тр/тк слідує, що позивач визнав порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо надання КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство” повноважень робочого органу та певних прав, які надані відповідачем третій особі згідно з умовами укладеного між ними договору №37 від 29.12.2001р., а також дії відповідача у вигляді прийняття окремих рішень виконкому, а саме: №475 від 21.12.2001р., №10 від 27.01.2004р., №251 від 30.06.2004р., №370/6 від 23.09.2004р., №502/3 від 22.12.2004р., якими були встановлені певні обмеження або прийнято рішення про припинення здійснення певних дій (надання дозволів), що, як вказує, позивач, не передбачено чинним законодавством.
Таким чином, позивачем фактично зроблено висновок щодо законності надання КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство” певних прав згідно з умовами договору №37 від 29.12.2001р, а відтак і дійсності цього договору, а також відповідності вищезазначених рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради чинному законодавству.
Пунктами 6 та 7 вищезазначеного рішення, які позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати, на останнього покладений обов’язок припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які зазначені у пунктах 1,2,3,4,5 цього рішення, вжити заходів щодо припинення суміщення КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство” функцій робочого органу з господарською діяльністю на ринку зовнішньої реклами в м.Запоріжжі.
Статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, на яку позивач посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, встановлено порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України. Так, частиною 2 цієї статті визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з п.33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету №5 від 19.04.1994р. із подальшими змінами, резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до п.10. ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов’язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Як зазначалося, пунктами 6 та 7 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.02.2006р. №2-тр/тк виконавчий комітет Запорізької міської ради було зобов’язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені у пунктах 1,2,3,4,5, цього рішення, вжити заходів щодо припинення суміщення КП “Запорізьке міське інвестиційне агентство” функцій робочого органу з господарською діяльністю на ринку зовнішньої реклами в м.Запоріжжі.
Однак, вищезазначене рішення, яке позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати, не містить вказівки на конкретні дії, які саме відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення. У судовому засіданні представники позивача усно пояснили, що можливо декілька шляхів виконання рішення, зокрема, внесення змін у договір №37 від 29.12.2001р. чи переукладання цього договору; внесення змін до рішень виконавчого комітету чи скасування рішення виконавчим комітетом.
Таким чином, позовна вимога про зобов’язання виконати рішення носить загальний характер та у разі задоволення позову рішення суду не може бути реально виконано. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи носити альтернативний характер. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід’ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
На зазначених підставах суд вважає, що позовні вимоги у вибраний позивачем спосіб захисту права задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 15.11.2007 р.