Справа № 2-7477/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
судді - Левченко Т.А.
при секретарі - Куришко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 19 липня 1992 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження. Шлюбні стосунки з відповідачем припинені з липня 2009 року та між ними втрачено почуття поваги та любові. В їх родині склалися неприязні стосунки, між ними немає порозуміння, часто виникають сварки з різних побутових питань. Вона має не високу заробітну плату, та інших джерел доходів не має, що є недостатнім для належного утримання неповнолітніх дітей. Відповідач працездатний, має задовільний стан здоров’я, інших неповнолітніх дітей у нього немає, а тому повинен надавати їй матеріальну допомогу на утримання дітей. Просить розірвати шлюб між нею і відповідачем та стягнути з відповідача аліменти на утримання меншого сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач позов визнав частково, а саме не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання меншого сина, але категорично проти розірвання шлюбу між ним та позивачкою. В заперечення пояснив, що вони з позивачкою прожили разом 18 років, а тому враховуючи цю обставину їх шлюб не можна розірвати.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19 липня 1992 року сторони вступили в шлюб, який зареєстровано у Римарівській сільській раді Гадяцького району Полтавської області за актовим записом № 03, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу на а. с. 5. Від шлюбу вони мають неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження дітей на а. с. 6, 7.
На протязі 2010 року у сторін склалися неприязні стосунки, між ними немає порозуміння, часто виникають сварки з різних побутових питань. Вказані обставини вони визнали та підтвердили в судовому засіданні. Позивачка стверджує, що вона втратила до відповідача почуття любові і поваги та не бажає перебувати з ним в шлюбі. Судом вживалися заходи для примирення подружжя – їм двічі надався строк для примирення, однак примирення між сторонами не відбулося. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем. Навіть, коли сторони були присутні в даному судовому засіданні, вони постійно з’ясовували стосунки між собою. Відповідач, хоча і заперечує проти розірвання шлюбу, але в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що на даний час примиритися з позивачкою він не змозі, так як вона цього не бажає.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).
Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним за свою поведінку в сім’ї (ст. 55 СК України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Виходячи з зазначеного, та враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об’єктивну недоступність для оточуючих, суд не може погодитись з запереченнями відповідача проти розірвання шлюбу та його посиланнями, що їх шлюб не можна розірвати в зв’язку з його тривалістю. Так як сама по собі тривалість шлюбу не є підставою для відмови в задоволенні позову про його розірвання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що мають істотне значення, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач є працездатним, на даний йому призначена щомісячна соціальна допомога як безробітному в центрі зайнятості населення, що він підтвердив в судовому засіданні, інших неповнолітніх дітей він не має. На утримання старшого сина відповідач в добровільному порядку разом зі своїми батьками надає кошти, тому позивачка питання про стягнення аліментів на його утримання не ставить.
Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову в частині стягнення аліментів не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання меншого сина в розмірі ? частини його щомісячного доходу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 грн.
Керуючись ст.ст. 24, 55-56, 105, 110, 112, 180-183 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10-11, 58-60, 88, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 19.07.1992 року у Римарівській сільській раді Гадяцького району Полтавської області за актовим записом № 03.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, уродженця м. Суми, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження в розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 27.09.2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.А.Левченко