Справа № 2-2032\2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2010 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Бердан н.в.
секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської поліклініки та головного лікаря Калуської міської поліклініки ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась в суд з позовом до Калуської міської поліклініки та головного лікаря ОСОБА_2 про поновлення на роботі , виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, у зв"язку з тим, що наказом № 87-к від 10 серпня 2010 року її звільнено з посади медичної сестри фізіотерапевтичного відділу Калуської міської поліклініки з 11 серпня 2010 року за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
З даним звільненням вона не згідна з таких підстав.
Відповідальною за організацію роботи медичних сестер є старша медична сестра ОСОБА_3, з якою вони погоджували графік виходу на роботу, тобто з її відому 09.08.2010 року позивачка не вийшли на роботу.
В день невиходу на роботу на їх робочих місцях працювали інші медичні сестри, зокрема на її місці працювала медсестра ОСОБА_4
Такий режим робочого часу старшою медсестрою ОСОБА_3 встановлено з 02.08.2010 року. Тому причини її невиходу на роботу 09.08.2010 року є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Вважає також, що роботодавцем порушено процедуру звільнення , так як наказ про її звільнення прийнято 10 серпня, звільнено її з роботи 11 серпня, а копію наказу видано їй тільки 20 серпня 2010 року.
Вказані дії з боку відповідача є порушенням її законних прав на працю, які завдали моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків та вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому моральну шкоду оцінює в 3000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити, а позивачка ОСОБА_1 уточнила, що 09.08.2010 року на роботу йти наміру не мала у зв"язку зі зміною графіку роботи старшою медсестрою ОСОБА_3
Представник Калуської міської поліклініки та відповідач ОСОБА_2 з позовом не згідні. Просять відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що звільнення було проведено згідно з чинним законодавством за ч.4 ст.40 КЗпП України, так як позивачка була відсутня 09.08. 2010 року на робочому місці без поважних причин. Згідно графіку роботи працівників фізіотерапевтичного відділу, 09.08.2010 року вона повинна була бути на роботі з 9 год.48 хв. до 18 год. Твердження позивачки, що вона та ще дві медичні сестри в відділі цього дня не мали працювати, так як ніби-то такий порядок роботи встановила ст. медсестра фізіотерапевтичного відділу ОСОБА_3 не відповідає дійсності, так як не підтверджується жодними доказами, а саме графіком роботи, поясненнями, які дала 11.08.2010 року позивачка ОСОБА_1 та ст. медсестра ОСОБА_3
Суд, вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити , виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка з 29.05.2002 року працювала на посаді медичної сестри фізіологічного відділу Калуської міської поліклініки , що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4 ).
Наказом № 87-к від 10 серпня 2010 року її звільнено з посади медичної сестри фізіотерапевтичного відділу Калуської міської поліклініки з 11 серпня 2010 року за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.6 ).
Відповідно до ч.1 п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Про те, що позивачка була відсутня на роботі 09 серпня 2010 року ствердили в судовому засіданні сторони, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_6, та ОСОБА_7 , хоча двоє останніх свідків пояснили , що в цей день вони були відсутні на роботі за згоди старшої медсестри фізіологічного відділу ОСОБА_3 і працювали за таким графіком з 02.08.2010 року.
Згідно графіка роботи працівників фізіотерапевтичного відділу затвердженого заступником головного лікаря по поліклінічній роботі, позивачка ОСОБА_1 повинна була працювати 09.08.2010 року з 9 год.48 хв. до 18 год (а.с.49 ). З даним графіком вона ознайомлена про що свідчить її підпис.
В судовому засіданні позивачка покликається на той факт, що графік роботи був змінений з відому старшої медсестри ОСОБА_3 і тому вона на роботу не вийшла. Окрім того зауважила, що в зв"язку з хворобою дитини відвідувала в той день Калуську дитячу поліклініку, але навіть якби дитина була здоровою на роботу б не вийшла, оскільки в цей день вона працювати не мала.
В свою чергу ОСОБА_3 заперечила той факт, що вона надавала згоду на відсутність на роботі 09.08.2010 року медичної сестри ОСОБА_1, пояснивши, що вона не має на це права. Графік роботи затверджений адміністрацією і позивачка була з ним ознайомлена, про що свідчить її підпис. Додала також, що деякі працівники неодноразово хотіли зміни графіку, а тому виходили на зміни по домовленості між собою, а від неї вимагали мовчати та чинили на неї психологічний тиск.
Голова профспілкового комітету ОСОБА_5 суду пояснила, що медсестри фізіотерапевтичного відділу просили змінити графік роботи щоб вони працювали через день. Однак при такому графіку вони недопрацьовували б 3 год., одержуючи при цьому оплату за шкідливі умови праці. Згоди на зміну графіка таким чином профспілка би не дала. Вони це знали, тому самовільно мінялися змінами.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що ОСОБА_1 09.08.2010 року не була на роботі без поважних на те причин, оскільки як з"ясувалося в судовому засіданні вона вважала 09.08.2010 року вихідним днем, хоч була ознайомлена з графіком роботи, свою відсутність на роботі з адміністрацією поліклініки не погоджувала, знала, що зміна графіка роботи може проводитись тільки за згодою профспілки, куди із заявами ніхто із медсестер не звертався.
Згідно ст. 43 КЗпП України , розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
В судовому засіданні встановлено, що 10.08.2010 року адміністрація Калуської міської поліклініки звернулась до профспілкового комітету Калуської міської поліклініки з просьбою надати згоду на звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.
Профспілковий комітет ухилився від прийняття конкретного рішення щодо звільнення вищезгаданих працівників з роботи і всі 7 членів профспілки утримались від голосування , що підтверджується копією протоколу № 2 від 10.08.2010 рок (а.с. )
Відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
З огляду на зазначені обставини та вказану норму права, є підстави для висновку про законність звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілки, оскільки адміністрація виконала вимоги закону і своєчасно звернулася з поданням до профспілки, а члени профспілки утрималися від голосування та не обґрунтували відмови на її звільнення.
Разом з тим суд не вважає порушенням вимог закону звернення адміністрації до профспілкового комітету з поданням про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 в ході розгляду справи, із врахуванням тієї обставини, що 10.08.2010 р. члени профспілки утрималися від голосування. 17.09.2010 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення вищевказаних працівників, що підтверджується протоколом №3 (а.с. ) та не суперечить роз"ясненням Пленуму Верховного Суду України, зокрема ч.5 п.15 його постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів".№9 від 06 грудня 1992 року з послідуючими змінами.
З матеріалів справи також не вбачається порушення адміністрацією Калуської міської поліклініки з приводу вручення копії наказу про звільнення, так як суду надана копія наказу з підписом позивачки, де не зазначено дату ознайомлення з наказом.
Оскільки судом не здобуто доказів поважності причин прогулу 09.08.2010 року позивачкою, і суд вважає, що звільнення позивачки було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, то підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі суд не вбачає, а відтак не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
На підставі викладеного, ст.ст.40 п.4, 43 КЗпП України, керуючись ст.ст. 209,213-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуської міської поліклініки та головного лікаря Калуської міської поліклініки ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: