Справа  № 2-172

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м    У к р а ї н и              

29 грудня  2010 року                                                                      м.Болехів

Болехівський  міський суд Івано-Франківської області в складі:    

 головуючого – судді  Головенко О.С.

 секретаря судового засідання  Латик В.Є.

за  участю позивача ОСОБА_1

відповідача  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про встановлення факту прийняття спадщини та  скасування  свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно   ,-   

В С Т А Н О В И В   :

ОСОБА_1 звернувшись до суду, із вказаним вимоги,  на їх обґрунтовування посилається на те, що її батько ОСОБА_4 після смерті дружини став проживати із ОСОБА_5, з якою в шлюбі не був.  

Після одруження  в 1954 році позивачка  стала проживати окремо від батька та мачухи.  В квітні 1968 року батько помер, його похорони вона провела за свої кошти і через тиждень після смерті батька  забрала собі батьківські речі:  (костюм, січкарню та книги) і стала проживати в іншій області  - с.Лисовичі, Стрийського району, де проживає по даний час.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мачуха ОСОБА_5 і коли вона хотіла перейти проживати в батьківський будинок,  то в сільській раді її повідомили, що її батько перебував в шлюбі з мачухою, і вона успадкувала батьківський будинок  і цей будинок вона по заповіту  передала ОСОБА_6  

Однак весною 2010року, коли вона була на могилі батька в с.Гузієві, то жителька цього села ОСОБА_7  повідомила, що її батько не був одружений із ОСОБА_5 (вони просто однофамільці) і дане будинковолодіння повинно належати  їй, як дочці померлого. Цей факт вона  перевірила  і встановила, що дійсно її батько не був одружений із ОСОБА_5 і їй невідомо на якій підставі вона  оформила будинковолодінння на себе, а потім заповіла його  ОСОБА_6 , який на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом  став його власністю.  ОСОБА_5 до цього будинку немає ніякого відношення, адже вона його не збудувала, і не могла успадкувати , не будучи з ним в шлюбі.  

А тому просить скасувати вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім’я ОСОБА_6, встановити факт прийняття спадщини після смерті батька та визнати право власності на  будинковолодіння в АДРЕСА_1.  

В процесі розгляду справи позивач збільшила свої вимоги та просила скасувати  свідоцтво про право  власності на будинковолодіння, видане Івано-Франківським ОБТІ на ім’я ОСОБА_2, яке вона отримала після смерті чоловіка на підставі рішення суду.  

Ухвалою суду від 14 липня 2010року до участі в справі  як відповідачем залучено  ОСОБА_2,  яка успадкувала за рішенням суду  спірний будинок після смерті чоловіка  ОСОБА_6 (а.с.36).  

В судовому засіданні позивачка підтримала  свої вимоги з підстав, викладених в позовній заяві .  Додатково вказала, що після смерті батька вона є єдиним  спадкоємцем.  Про те, що батько із мачухою  не були в шлюбі, а носили однакові прізвища вона дізналася в 2010році.  

Відповідач ОСОБА_2  позовних вимог не визнала та вказала, що  що ОСОБА_5 проживала сама і її батьки доглядали за нею, похоронили її  і вона за життя склала заповіт на ім’я її чоловіка.  Позивачка не хоронила батька, не спілкувалася з ним, а після його смерті забрала батькові речі, які мачуха їй віддала. Вказала, що будинок, в якому проживала ОСОБА_5 належав батькові позивачки. Їй відомо від старожилів, що ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_5, вони брали церковний шлюб і це був основний документ, який посвідчував подружнє життя. І вони носили спільне прізвище – ОСОБА_4.  Після смерті чоловіка відповідачка успадкувала цей будинок на підставі рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено,  і це відповідачем не оспорюється, що ОСОБА_4, батькові позивачки,  належав житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується записами по господарської книги (а.с.60-68).

В зв’язку з одруженням позивачка  15.06.1954 року змінила прізвище на  ОСОБА_1  (а.с.8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року  її батько ОСОБА_4 помер , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6), не склавши заповіту і після його смерті відкрилася  спадщина на вказаний будинок.  

Відповідно до ст. 529 ЦК України ( в редакції  1963року) спадкоємцями  за законом першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.  

Встановлено, що  батько позивачки не був в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, з якою проживав, вони носили однакове прізвище, що підтверджується свідоцтвами про народження ( а.с.75).  

В своїх  поясненнях відповідач стверджувала, що ОСОБА_5 уклала церковний шлюб з ОСОБА_4 і на підтвердження своїх доводів посилалася на пояснення свідків.  

Так, свідок ОСОБА_8 сказала, що коли їй було 10 років , то вона пригадує, що 1941-1942роках бачила, що по дорозі йшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з церкви і люди вслід говорили їм, що пішли молоді і їй невідомо чи брали в церкві шлюб.  

В той час свідок ОСОБА_9 вказав, що після різдвяних свят в 1945 році  коли йому було 9 років, то він був на весіллі цих осіб і вони брали шлюб в церкві.  

А свідок ОСОБА_10  пояснив,  що дійсно, в цей період  (січні 1945року)  після різдвяних свят ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були в церкві, але йому невідомо чи реєстрували вони шлюб в цей час в церкві.  

Як зазначено в ст. 6 Кодексу про шлюб та сім/ю України, що діяв у вказаному періоді,  визнається тільки шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану.  Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має  правового значення і є особистою справою громадян.  Це правило не стосується вчинених до утворення або відновлення державних органів запису актів громадянського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладення шлюбу , смерть і розірвання шлюбу.  

Довідкою відділу РАЦС стверджується про відсутність актового запису про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; в матеріалах справи відсутній документ (свідоцтво про шлюб),  виданий в тому числі і на підставі метричних книг внаслідок проведеного релігійного обряду, яким би підтверджено про укладення шлюбу між сторонами.  

При таких  обставинах суд приходить до висновку,  що проживання  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  без укладення шлюбу  не є підставою для виникнення у них прав та обв’язків як подружжя.  

А відтак, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дочка (позивач по справі).  

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України (в ред.. 1963року)  визнається, що спадкоємець  прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка  посилалася на те, що вона прийняла спадщину після смерті батька , прийнявши частину його майна : січкарню, книги, батьківський костюм.  Ці обставини  не заперечує і відповідач, вказуючи, що дійсно ОСОБА_5  віддала позивачці батьківські речі.  

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що позивачка похоронила батька  за власні кошти,  батько з ОСОБА_5 в шлюбі не був.   Зокрема,  ОСОБА_12 вказувала, що ОСОБА_5 була її хресною мамою, вона часто до неї навідувалася  і та їй жалілася, що він (батько позивачки) не взяв із нею шлюб, і  після його смерті її можуть вигнати з хати.  

За наявності вищезазначених доказів суд приходить до висновку  про доведеність факту  прийняття спадщини позивачкою після смерті її батька ОСОБА_4, що є юридичним фактом.

Однак, ОСОБА_5, не набувши у встановленому законом порядку права власності на будинок  після смерті ОСОБА_4, склала заповіт  01 липня 1992року (а.с.4), за яким заповіла своє майно в користь ОСОБА_6  

І він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.08.1993року став власником спірного будинку, який, як зазначено в свідоцтві « належав ОСОБА_5  на підставі записів по господарської книги, що стверджується довідкою Гузіївською сільською радою» (а.с.5».  

В цій  довідці  вказано, що зазначений будинок залишився ОСОБА_5  після смерті чоловіка ( а.с.48).  

З відповіді Долинської нотаріальної контори вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, і як встановлено, в шлюбі він з ОСОБА_5 не перебував,  а тому  вона  (ОСОБА_5) не могла бути власником цього будинку  і ОСОБА_13, відповідно,  не міг його успадкувати.  

За наведених обставин при видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_13.  порушено право позивачки, як спадкоємця першої черги після смерті її батька, власника цього спірного будинку, тому  її позовні вимоги щодо скасування цього свідоцтва є обґрунтованими.  

Як встановлено судом, відповідач  ОСОБА_2  після смерті свого чоловіка ОСОБА_6  стала власником  спірного будинковолодіння згідно рішення Болехівського міського суду  від 21 червня 2010року (а.с.35), на підставі якого видане їй свідоцтво про  право власності, яке позивач оспорює.  

Однак, оскільки зазначене рішення є чинним на час розгляду справи,  то з врахуванням особливостей  порядку його скасування, передбаченого цивільно-процесуальним кодексом,  вимоги про визнання  права власності за позивачем  та скасування свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_2 є передчасними і не підлягають до задоволення.  

Позовна давність не застосовується, оскільки жодна із сторін не подала заяву про таке застосування.  

Питання судових витрат суд вирішує згідно вимог ст. 88 ЦПК України.  

На підставі наведеного, ст.529,  549 ЦК України (в редакції 1963року), ст. 6 Кодексу про шлюб та сім/ю України,  керуючись ст.ст.  214,215, 223 ЦПК України,суд,-  

  Р І Ш И В:  

Позов задоволити частково.      

Вcтановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька  ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гузіїв Болехівської міської ради Івано-Франківської області.  

Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’’я ОСОБА_6, видане нотаріусом Долинської нотаріальної державної   контори 03.08.1993року .

В позові про  визнання  за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про права власності на  вказане будинковолодіння , видане Івано-Франківським ОБТІ на ім’я ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 п’ятдесят чотири грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення.  Якщо особи, які брали участь  в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя                   Головенко О.С.